Перелік конвенцій Міжнародної організації праці містить 191 кодифікацію світових трудових норм. Конвенції Міжнародної організації праці (МОП) розробляються шляхом тристоронніх переговорів між представниками держав-членів від профспілок, та урядів і приймаються щорічною Міжнародною конференцією праці (МКП). Уряди держав-членів згодом ратифікують конвенції та включають їхні положення до національного законодавства.
Перша конвенція була прийнята в 1919 році й стосується тривалості робочого часу, а найновіша конвенція, прийнята в 2019 році, стосується насильства та домагань у сфері праці. Декларація про основні принципи та права у сфері праці, прийнята державами-членами в 1998 році, визначила вісім основних конвенцій, обов’язкових для виконання всіма членами; чотири з них забороняють примусову працю та дитячу працю, а чотири забезпечують права на об’єднання, колективні переговори, рівну оплату праці та свободу від дискримінації на робочому місці. Існують також важливі Рекомендації, які широко приймаються як стандарти, але не мають такої ж обов’язкової сили, як Конвенції, наприклад, Рекомендація щодо трудових відносин 2006 року (№ 198), яка забезпечує загальний захист прав працівників та вимагає чіткого визначення у національному законодавстві роботодавця, держави або іншої сторони, відповідальної за дотримання цих прав.Employment Relationship Recommendation, 2006 (rec 198)
МОП здійснює моніторинг виконання конвенцій та надає зауваження щодо дотримання їхніх положень державами-членами, однак у рамках МОП не існує механізмів примусового виконання у разі недотримання або порушення конвенцій. Забезпечення виконання конвенцій залежить від судової практики судів, визнаних відповідними державами-членами.
Класифікація конвенцій МОП класифікує конвенції за типом, предметом та статусом.
Тип стосується того, чи є конвенція фундаментальною, охоплює питання управління чи є технічною (зазвичай питання умов праці). Теми, що охоплюються Конвенціями: Індивідуальні права на роботі, головним чином щодо безпеки, стандартів заробітної плати, робочого часу або соціального забезпечення, а також права на свободу від примусової праці або роботи в дитинстві. Колективні трудові права на участь у житті робочого місця, зокрема на вступ до профспілки, ведення колективних переговорів та проведення страйків, а також на безпосереднє представництво в керівництві організацій. Права на рівне ставлення, що стосуються умов людей у порівнянних ситуаціях, зі спеціальним захистом для корінних громад та мігрантів. Сприяння гарантіям зайнятості через стандарти звільнення, захист у разі неплатоспроможності роботодавця, регулювання діяльності агентств з працевлаштування та вимоги до держав-членів щодо сприяння повній та корисній зайнятості. Вимоги урядів до адміністративного апарату для забезпечення дотримання та просування трудових норм шляхом перевірок, збору статистичних даних, навчання та консультацій з профспілками та роботодавцями перед прийняттям законодавства. Галузеві конвенції, що стосуються лише певних галузей промисловості, зокрема мореплавства, рибальства, плантацій, готелів, догляду за хворими, домашньої роботи, де працівники можуть бути особливо вразливими. Статус стосується того, чи є Конвенція актуальною, потребує перегляду чи була скасована (відкликана).
Перелік Конвенцій +Ключ: Статус конвенційФундаментальна конвенціяСучасна (актуальна)Частково сучасна +Ключ: Тематика конвенцій1. Трудові права2. Участь на робочому місці3. Рівність4. Гарантія зайнятості5. Адміністрування