Едуард Миколайович Лунд (, , Ліфляндська губернія-†, Одеса) — генерал-майор Російської імператорської армії, педагог Брестського кадетського корпусу.

Життєпис Народився в сім'ї дворян Ліфляндської губернії. Батько — лютеранин Микола Лунд, командир піонерної роти свого імені (капітана Лунда) 2-го піонерного полку ().

Служив унтер-офіцером 10-го Фінського лінійного батальйону.

1849 р. завершив навчання у військовому училищі та отримав перше офіцерське звання прапорщика. І служива у .

20 лютого 1852 р. отримав звання підпоручника. Служив в Окремому корпусі прикордонної варти.

16 лютого 1857 р. отримав посаду помічника прикордонного наглядача Калішської бригади прикордонної варти Калішського митного округу (до 1859 р. обіймав цю посаду).

Від 1857 р. підпоручник Лунд служив у Фінляндському лінійному батальйоні № 4 (до 17 квітня 1862 р.) перейменованого на «Фінляндський лінійний батальйон № 1», переведений у «прикордонну варту прапорщиком» () газета «Русскій инвалидъ», Петроград, № 40, 21.02.1857 — С.166.

1858 р. отримав військове звання поручника.

З 1859 р. за відмінну службу мав статус «загінного офіцера бригади» (до 1862 р.).

17 квітня 1861 р. отримав чин штабс-капітана «запасний офіцер Калішського загону Лунд» газета «Русскій инвалидъ», Петроград, № 87, 21.04.1862 — по пограничной стражѣ.

У 1862—1863 рр. як вчитель «3-го роду» мав педагогічну діяльність у м. Вільно в Олександрівському Брестському кадетському корпусі «Памятная книжка Виленской губернии на 1862 год». В типографии А. Сыркина, г. Вильно. 1862 г. — Часть 1 — С.152. «Памятная книжка Виленской губернии на 1863 год». В типографии А. Сыркина, г. Вильно. 1863 г. — С.160..

1865 р. отримав звання капітана.

Від 5 січня 1863 р. до 1 травня 1864 р. брав участь у каральних експедиціях з придушення польського повстання.

У 1863—1865 рр. служив офіцером штабу бригади. Перебував у місцевостях охоплених антиросійським польським повстанням; брав участь у роз'їздах, розвідках, рекогносцировках та у бойових зіткненнях проти повстанців при урочищі Плюски (10.04.1863), під м. Рихвал (23.04.1863), у м. Коло (25.04.1863), (27.04.1863) тощо Чернушевич М. П., «Служба пограничной стражи въ военное время». Ч.11, вып.2, , 1909 г. — С.102..

1866 р. отримав військове звання майора.

Від 17 квітня 1866 р. до 20 квітня 1869 р. був завідувачем Ковенською крамницею провіанту для тилового забезпечення російської армії.

1869 р. отримав звання підполковника.

У 1869—1874 рр. служив «чиновником для особливих доручень VIII класу» при окружному інтендантському управлінні Віленського військового округу.

1874 р. отримав звання полковника.

15 липня 1877 р. отримав посаду головного наглядача Воронезького речового складу, для тилового забезпечення російської армії.

4 вересня 1884 р. отримав звання генерал-майора.

4 вересня 1894 р. звільнився у відставку з військовою пенсією, з правом носити мундир Лунд Эдуард Николаевич / Генералитет Российской империи (армия, флот и военизированные корпуса).

Помер, похований на «Новому кладовищі м. Одеси» Лунд Эдуард Николаевич (25.08.1828-22.12.1898) / Одесское второе кладбищеУточнення: Відносно «Нового кладовища м. Одеси» (воно ж «2-й цвинтар Одеси») є «Старе кладовище м. Одеси» (це «1-й цвинтар Одеси»).№ 106. «Лунд Эдуард Николаевич, генерал-майор в отставке»: Дивный И. В., «Страницы военного Некрополя старой Одессы»: биографический справочник, книга 1, 1996 г.; Дивный И. В., «Страницы военного Некрополя старой Одессы»: биографический справочник, книга 2, 2000 г.; Дивный И. В., «Страницы военного Некрополя старой Одессы»: биографический справочник, книга 1, 2001 г..

Нагороди

Орден св. Анни 2-го ст. (1878), орден св. Станіслава 2-го ст. (1872), орден св. Станіслава 3-го ст. з мечами та бантом (01.08.1863), орден св. Володимира 3-го ст. (15.05.1883), орден св. Володимира 4-го ст. (1881).

Родина Сини: Роберт-Костянтин-Карл Едуардович (20.02.1859–†22.11.1902) — гвардії полковник Лунд Роберт Эдуардович / Офицеры русской императорской армии; Едуард Едуардович (08.03.1856-†07.08.1922) — надвірний радник, видатний пожежник Російської імперії, брандмайор Одеси, Москви та Варшави Лунд Эдуард Эдуардович (1856—1922) / «ВДПО» Лунд Эдуард Эдуардович / Офицеры русской императорской армии,; Микола Едуардович (1865–†18.10.1914) — осавул Лунд Николай Эдуардович 2 / Офицеры русской императорской армии, командир 6-ї сотні 2-го Уманського полку Кубанського козачого війська, помер у австрійському полоні «2-й Уманский полк Кубанского казачьего войска» / Офицеры русской императорской армии ;

Донька: Катерина Едуардівна Лунд (у шлюбі Грипенберг).

Примітки

Джерела

газета «Русскій инвалидъ», Петроград, № 40, 21.02.1857 — С.166; газета «Русскій инвалидъ», Петроград, № 6, 09.01.1858; газета «Русскій инвалидъ», Петроград, № 87, 21.04.1862 — по пограничной стражѣ; газета «Русскій инвалидъ», Петроград, № 173, 08.08.1863, газета «Русскій инвалидъ», Петроград, № 73, 04.04.1865; «Указатель правительственных распоряжений по министерству финансов» № 17, 1865 г. Чернушевич М. П., «Служба пограничной стражи въ военное время». Ч.11, вып.2, , 1909 г. — С.102. Волков С. В., «Генералитет Российской империи. Энциклопедический словарь генералов и адмиралов от Петра I до Николая II». , 2009 г. — Т.2, С.72.

Посилання «Лунд Эдуард Николаевич» / Хронос: Всемирная история в интернете