Аттичні ночі () — збірка коротких записок, зроблених на основі прочитаних книг Авла Геллія. Розділи книги стосуються найрізноманітніших тем з філософії, історії, права, але насамперед граматики в її античному розумінні, включаючи літературну та текстологічну критику. Згідно з передмовою, Геллій задумав надати своїм нотаткам літературної форми під час довгих зимових ночей в Аттиці (звідки й походить назва), проте робота була завершена (приблизно через 30 років) як повчальна розвага для своїх дітейHornblower, S., & Spawforth, A. (1996). The Oxford Classical Dictionary. Oxford ; New York: Oxford University Press..
Історія створення та назва Після здобуття звичайної для заможних римлян освіти у граматорів та риторів, Авл Геллій відправляється в Афіни, центр класичної вченості, де вивчає в основному філософію. Саме тут він і починає написання власної роботи «Аттичні ночі». Після завершення власного навчання, повертається до Риму, де поєднує написання книги з суддівською кар'єроюН. Ф. Дератани, И. М. Нахов, К. П. Полонская, М. П. Чернявский. (1954). История римской литературы (pp. 511—512). Издательство Московского Университета..
«Аттичні ночі» публікують в 169 чи 175 році н. е. Назву книзі дали довгі зимові аттичні ночі, проведені в сільській майстерні поблизу Афін, де Геллій почав свою роботу.
Структура твору Твір складається із 20 книг, всі, крім восьмої, збереглися до нашого часу практично повністю (декілька мають зіпсований початок та кінець). «Аттичні ночі» є збіркою уривків та епітом прочитаних праць грецьких та римських письменників, а також знань, здобутих на лекціях.
Через своєрідний стиль та процес написання, книга немає чіткого плану, матеріал розміщений хаотично та стосується різних непов'язаних сфер знань: літератури, граматики, історії, філософії, права, античності, медицини, математики та інших природничих наук. Проте найбільший інтерес автор проявляє саме до філології: приводить цікаві історико-літературні факти, критику відомих письменників, етимологію різних латинських та грецьких слів.
Джерела Загалом «Аттичні ночі» містять цитати приблизно 250 авторів (за М.фон Альбертом — приблизно 275фон Альбрехт, М. (2005). История римской литературы (Vol. 3). Греко-латинский кабинет ), при чому більшість із них відомі лише завдяки праці Геллія. Таким чином попри відсутність як такої художньої цінності, робота Авла Геллія несе важливе документальне значення, зберігши фрагменти інших творів, які не залишилися до нашого часу.
Стиль та мова «Аттичні ночі» належать до популярного в час написання «змішаного» жанру. Це науково-популярна, повчальна та розважальна книга.
Примітки
Література Leofranc Holford-Strevens. (2003). Aulus Gellius. OUP Oxford.