Людвіг Кнорр (2 грудня 1859 — 4 червня 1921) — був німецьким хіміком. Разом із Карлом Паалом вчений створив методику синтезу Паала-Кнорра. На його честь названі синтез хіноліну (за Кнорром) та синтез піролу (за Кнорром). Синтезував у 1883 році знеболювальний препарат антипірин, який наразі називається феназон, що мало високий комерційний успіх. Антипірин був першим найпоширенішим синтетичним знеболювальним препаратом до появи аспірину на початку XX століття.

Також ввів термін алелотропія для позначення ізомерних форм, що співіснують у розчині, та визначив у 1907 році формулу морфіну.

Ранні роки Людвіг Кнорр народився в заможній родині купця в 1859 році. Він ріс у штаб-квартирі компанії Sabbadini-Knorr, розташованій на Кауфінгерштрассе в центрі міста Мюнхена та в сімейному будинку біля озера Штарнберг. Після того, як помер його батько, освіта Людвіга та його чотирьох братів перейшла у руки матері. У 1878 році Кнорр отримав атестат зрілості і почав вивчати хімію в Мюнхенському університеті.

Спочатку він навчався у викладача Якоба Фольгарда. Згодом, після того, як Якою Фольхард пішов працювати до університету Ерлангена , його викладачем Людвіга став Герман Еміль Фішер. Влітку 1880 року Кнорр працював із Робертом Вільгельмом Бунзеном у Гейдельберзькому університеті, а пізніше асистентом Адольфа фон Баєра в Мюнхені. Коли Еміль Фішер став професором Ерлангенського університету, він попросив Людвіга Кнорра піти за ним.

Університет Ерлангена У 1882 році Людвіг Кнорр отримав ступінь доктора філософії за дисертацію під назвою «Про піперилгідразин », але його габілітація відбулася лише через три роки, у 1885, після дисертації під назвою « Про утворення вуглець -азотних кілець шляхом дії амінних та гідразинових основ на ацетоацетат та його похідні». У той час, коли йшов пошукі сполук, які споріднені з хініном, Людвіг Кнорр відкрив неметильований феназон. Оскільки інша сполука, споріднена з хініном, кайрин, виявляла знеболювальні та жарознижувальні властивості, Людвіг Кнорр та Еміль Фішер попросили Вільгельма Філене із компанії Hoechst перевірити фармакологічні властивості неметильованого та метильованого феназона. Людвіг.Кнорр запатентував цю сполуку в 1883 році, пізніше Від гельм Філене запропонував для цієї речовини назви Höchstin або Knorrin, але Людвіг Кнорр телеграфуючи зі свого медового місяця повідомив, що його варіант назви препарату, антипірин, не можна змінювати. (Дослівно, німецькою : Antipyrin bleibt!). У 1885 році Кнорр одружився з Елізабет Пілоті, сестрою свого колеги по лабораторії Оскара Пілоті в Мюнхенському університеті.

Вюрцбурзький університет У 1885 році Еміль Фішер стає професором Вюрцбурзького університету, а Кнорр йде за ним слідом і стає доцентом університету. Людвіг Кнорр описував цей час у Вюрцбурзі як найспокійніший і найпродуктивніший період свого життя. Реакції сполуки етилацетоацетату з численними іншими сполуками були основним напрямком його роботи. Після смерті професора Йоганна Георга Антона Гойтера в 1889 році Єнський університет шукав йому заміну, і експерта Ернста Геккеля було направлено до Вюрцбурга, щоб оцінити, чи підходить Кнорр на цю посаду.

Єнський університет

У 1889 році Людвіг Кнорр став професором в Єнському університеті. Протягом наступних двох років він спланував і збудував нову лабораторію, яка була придатна для його досліджень. Його увага поступово змістилася від вивчення структури піразолів до більш загальної концепції існування таутомерії сполук. У співпраці з різними іншими хіміками Людвіг Кнорр довів концепцію існування етилацетоацетату в кето- та енольній формах. Пізніше головним предметом його інтересів та досліджень стала структурна конформація морфіну . Під час Першої світової війни Людвіг Кнорр служив у медичному корпусі. Він повернувся до роботи у Єнському університеті після закінчення війни. Людвіг Кнорр помер після короткочасної хвороби 4 червня 1921 року.

Див. також

Карл Пааль Адольф фон Байєр Герман Еміль Фішер Фелікс Гофман

Посилання