Північноетруські або альпійські алфавіти - п'ять алфавітів, що походять від етруської мови і використовувалися для запису різних мов давньої Італії в Альпах .
Історія
Всього до Альпійських відносяться п'ять архаїчних мов:
лепонтійський алфавіт (з Лугано ); камунський алфавіт (із Сондріо); північноретський алфавіт (з Больцано ); південнорецький алфавіт (з Магре ); венетський алфавіт (з Венеції та Есте ).
Найбільш раннім вважається венетський алфавіт, написи на якому відносяться до VI століття до н. е.Найбільш пізні написи відносяться до I століття до н. е.Своє походження альпійські алфавіти беруть від раннього варіанта етруського алфавіту . Напрямок листа різноманітний: як зліва направо, так і праворуч наліво.
Лепонтійський алфавіт Лепонтійський алфавіт (написи з Лугано, або, як його ще називають, лігурійсько-кельтський, оскільки плем'я лепонтійців було, ймовірно, змішаного кельто-лігурійського походження) складався з 14 знаків: A, E, I, K, L, M, N, O, P, R, S, T, U. Написи, виконані цим алфавітом, зроблені лепонтійською мовою, однією з кельтських мов .
Камунський алфавіт Алфавіт із Сондріо також складався з 14 знаків: A, B, C, E, Z, I, L, M, N, O, P, S, T, U.
Північноретський алфавіт Алфавіт з Больцано складався з 15 знаків: A, E, V, I, K, L, M, N, P, R, S, T, U, Ф, Х.
Південноретський алфавіт Алфавіт з Магре (провінція Віченца ) представлений вкрай нечисленними написами на фрагментах оленячих рогів. Також ряд коротких написів, зроблених цим різновидом північноетрусських алфавітів, було виявлено у Вероні та Падуї . Алфавіт складався з 17 знаків: A, E, V, H, I, K, L, M, N, R, S, T, U, Ф, Х, ?.Значення останнього знака невідоме. Написи, зроблені цим листом, були ретомовними .
Венетський алфавіт Венетська мова належала до окремої зниклої гілки індоєвропейської сім'ї . Алфавіт складався з 21 знаки: A, E, V, Z, H, I, K, L, M, N, KS, O, P, R, S, T, U, Ф, Х, звук f передавався поєднанням W+H. Написи з міста Есте мають особливу «пунктуацію», значення якої досі не встановлено. За однією з теорій, ці знаки позначали наголос, але, як зауважив австрійський вчений Феттер, вони не могли передавати наголос, оскільки більшість із цих точок стоять над знаками для приголосних. Виходячи з цього, він припускає, що відсутність точки означає відкритий склад, тобто склад, що закінчується на голосний звук, нормальний для мови венетів, а наявність точки - закритий, який відрізняється від норми склад.