Лесбійки, геї, бісексуали трансгендерні люди та інші представники ЛГБТ-спільноти відіграли певну роль у багатьох аспектах російсько-української війни.

Після анексії Криму та подальшої розв'язаної війни на сході України на початку 2014 року, що стало початком російсько-української війни, кількість гомофобних нападів на ґрунті ненависті, зокрема скоєних урядом, у Росії різко зросла. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року було задокументовано численні випадки гомофобного насильства щодо ЛГБТ-спільноти українців з боку російських військових. Російська влада також посилила внутрішнє законодавство, що дискримінує ЛГБТ-спільноту під час вторгнення.

Тим часом в Україні, з часів Революції Гідності, яка закріпила прозахідний курс країни, сприйняття ЛГБТК-людей поступово зростало. З початком повномасштабного російського вторгнення ця тенденція посилилася. Участь ЛГБТ-українців у війську стала поштовхом до цих змін. Київський міжнародний інститут соціології відзначає тенденцію до позитивного сприйняття ЛГБТК-людей у країні з часом.

Передісторія

Росія Гомофобія в Росії просувається російським урядом як частина ширшого наративу про «традиційні цінності», що протиставляються «аморальності» західного світу, та подальшої цивілізаційної місії Росії. Росію зображують як бастіон консервативних цінностей, таких як традиції, сувора соціальна ієрархія та сексуальний порядок, а також визначна роль релігії. Володимир Путін використовував цю риторику під час протестів у Росії 2011–2013 років. Відтоді політика російського уряду формалізувалася для пригнічення ЛГБТ-людей та обмеження прав жінок у країні.

Україна

Перші українські ЛГБТ-організації з'явилися в 1990-х роках, а протягом 2000-х років місцеві та міжнародні організації, зокрема Міжнародний фонд «Відродження» Джорджа Сороса, стали важливими у стосунках українського суспільства з ЛГБТ. Прайд-паради почали набувати більшої популярності та визнання в країні в 2010-х роках, а до 2020 року прайд-паради відбувалися не лише у столиці Києві, але й у Харкові, Запоріжжі, Кривому Розі, Херсоні та Одесі.

З часів Євромайдану Україна почала приділяти більше уваги правам ЛГБТ. У 2015 році до українського законодавства було додано заборону на дискримінацію на робочому місці за ознакою гендерної ідентичності чи сексуальної орієнтації. Хоча українські анти-ЛГБТ-рухи слабшали та втрачали популярність, Росія залишалася джерелом гомофобних настроїв, що впливали і на Україну. Російська влада намагалася просувати ультраконсервативні ідеї в Україні та інших країнах для боротьби з ЛГБТ-рухами. За проросійського президента Віктора Януковича Верховна Рада тричі вносила законопроєкти про заборону «гей-пропаганди», подібні до російської моделі.

У 2023 році англійське місто Ліверпуль приймало марш КиївПрайду, після того, як провело пісенний конкурс Євробачення від імені України.

Під час російсько-української війни

Права ЛГБТ на окупованих територіях України з 2014 по 2022 рік

Донбас Всупереч уявленням про консервативний регіон, Донбас на сході України традиційно був регіоном, що найбільше підтримує ЛГБТ-спільноту в країні. Ця ситуація різко змінилася після початку війни на Донбасі, коли проросійські ополчення захопили великі території в Луганській та Донецькій областях. Гомофобія займала важливе місце в риториці цих груп. На окупованих територіях розпочалися системні переслідування та цілеспрямовані вбивства ЛГБТ-людей. Конституція Донецької Народної Республіки (ДНР) включала заборону на одностатеві союзи. У 2015 році і ДНР, і Луганська Народна Республіка (ЛНР) ухвалили дискримінаційні закони про «гей-пропаганду» за зразком російських. Місцеві ЛГБТ-організації були швидко знищені, і багато ЛГБТ-людей були змушені тікати з Донбасу.

У серпні 2015 року блогер зателефонував до відділку поліції ЛНР, заявивши, що хоче подати заяву про так званий «гетеросексуальний бордель» у місті Луганськ. Представник ЛНР відповів, що гетеросексуальність заборонена в республіці, і сказав, що направив загін за адресою, нібито плутаючи гетеросексуальність (потяг до протилежної статі чи гендеру) з гомосексуальністю (потяг до тієї ж статі чи гендеру).

Крим З часів Радянського Союзу, коли гомосексуальність вважалась кримінальним злочином, місто-курорт Сімеїз у Криму було популярним місцем для ЛГБТ-туризму. У Севастополі існували ЛГБТ-френдлі бари, а ЛГБТ-активісти та організації були частиною кримського громадського суспільства. Після анексії Криму Росією в регіоні набули чинності дискримінаційні російські закони. Почастішали випадки насильства щодо ЛГБТК-людей, зокрема з боку російських сил безпеки. Правозахисна організація «Меморіал» задокументувала випадки, коли поліцейські застосовували тортури, щоб змусити ЛГБТ-кримчан, а також інші вразливі групи, здати своє майно та нерухомість. Багато з приблизно 10 000 відкритих ЛГБТК-людей у Криму були змушені втекти з регіону.

Під час повномасштабного вторгнення в Україну

Росія У зверненні Володимира Путіна «Про проведення спеціальної військової операції», в якому він оголосив про початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році, його обґрунтуванням війни було твердження, що він захищає традиційні цінності від західних прогресивних поглядів, «які безпосередньо ведуть до деградації та виродження, оскільки вони суперечать людській природі» – маючи на увазі прийняття та юридичне визнання ЛГБТ-людей у західних країнах.

Україна

В українському суспільстві з початку повномасштабного вторгнення спостерігається «різке зростання підтримки ЛГБТ-спільноти країни». Зокрема, підтримки одностатевих цивільних партнерств. Однією з головних причин цього є участь українців-квірів у війську під час війни. Поширеним аргументом на користь розширення прав ЛГБТ у країні було те, що вони воюють проти російських загарбників нарівні з будь-якими іншими українцями. У дослідженні 2022 року, навіть серед респондентів, які висловлювали негативне ставлення до ЛГБТ загалом, 53,8% підтримали їх допуск до армії. Серед респондентів, які висловлювали загалом позитивне ставлення до ЛГБТ, підтримка становила 82,6%. Однак є й інші причини. За даними журналу Тайм, для деяких українців «гомофобія стала майже синонімом російської агресії» через те, що Путін сприйняв гомофобію як визначальну рису своєї антизахідної риторики та політики. З іншого боку, сприйняття представників ЛГБТ-спільноти позитивно асоціюється із Заходом та Європою, з якими Україна намагається наблизитися з часів Революції Гідності.

Однак, ЛГБТК-люди в Україні стали вразливими під час вторгнення. У перші місяці вторгнення трансгендерні люди в Україні зіткнулися з нестачею препаратів для гормональної терапії трансгендерів, яку допомогли подолати міжнародні гуманітарні організації. Через закриття кордонів для чоловіків віком 18–60 років в Україні, українські трансгендерні жінки, які не завершили свій легальний перехід і все ще зберегли «чоловічу» гендерну позначку у своїх документах, не могли виїхати з країни.

Станом на 2026 рік в Україні немає одностатевих цивільних партнерств. У липні 2022 року на сайті президента України була подана петиція щодо легалізації одностатевих шлюбів в Україні, де було зазначено, що «якщо [український] квір-солдат отримає поранення або буде загинутий у бою, відсутність юридичного визнання одностатевих партнерств означає, що його друга половинка не матиме права приймати медичні рішення від його імені, ховати його або отримувати будь-яку державну компенсацію». Президент України Володимир Зеленський заявив, що він підтримує більшу рівність, але сказав, що такий крок вимагатиме внесення змін до Конституції України, яка «не може бути змінена під час воєнного чи надзвичайного стану».

Див. також

Сара Ештон-Чірілло — американська трансгендерна військова кореспондентка, яка воювала на боці України та часто пише про вплив війни на ЛГБТ-людей. Жінки під час російського вторгнення в Україну Права ЛГБТ в Україні

Посилання