Собор Святого Гатіана Турського () — кафедральний собор у французькому місті Турі. Зразок полум'яної готики.

Резиденція архієпископа Турського. Присвячений засновнику єпархії, першому єпископу Тура св. Гатіану.

Початок будівництва датується 1170, кінець — 1547 роком. Проте відомо, що на місці собору вже наприкінці IV століття стояв храм у романському стилі, що згорів у 561 році, але пізніше був відновлений.

Собор зведений у готичному стилі, хоча ранні елементи мають романські риси, а пізні — риси епохи Відродження.

У 1862 році включений до списку історичних пам'яток Франції.

Історія будівництва

340: будівництво 1-го собору невеликих розмірів розпочато єпископом Літорієм Турським і пізніше протягом чверті століття продовжено єпископом Мартіном. 573: побудований 2-й собор Григорієм Турським і освячений на честь св. Маврикія в 590 р. до 1160: собор, що перебуав у незадовільному стані, реконструйований в анжуйському стилі. Будівництво так і не було завершено. 1220/1270 рр.: після кількох пожеж собор зводять у готичному стилі з радіальними хорами. XIV ст.: завершено трансепт, будівництво західної частини собору. Новим покровителем собору обрано св. Гаціана. XV ст.: завершується будівництво нефа, а також фасаду в стилі полум'яної готики. 1507/1535 рр..: Верхня частина веж західного фасаду оформлена в італійському стилі. 1792 р.: революціонери перетворюють собор на храм богині розуму, руйнують статуї та портали собору. ХІХ ст.: освячено вівтар на честь Св. Мартіна. 1996: освячення нового вівтаря для літургії, створеного скульптором Франсуа Арналем. Реставрація органу. 1993/2003 рр.: відновлення хорів та апсиди, а також вітражів собору та розпису. 2009/2010 рр.: реконструкція західного фасаду та його вітражної троянди. 2010 р.: відновлення каплиці з гробницями дітей Карла VIII та Анни Бретонської. 2010/2013 рр.: відновлення північного трансепту та його вітражної троянди.

Архітектура Західний фасад має дві вежі заввишки 68 і 69 м. Потужна північна вежа собору приховує під своїм куполом королівські сходи, справжній архітектурний шедевр, який приписується П'єру де Валенсу. У стрункішій південній вежі розміщуються дзвони собору.

Портали фасаду прикрашені майстерним різьбленням та увінчані гостроверхими фронтонами.

Розмір храму 100 на 28 метрів. Головний неф собору, висотою 29 метрів, був споруджений у 2 етапи будівництва.

Хори, виконані у стилі паризької готики, нагадують каплицю Сент-Шапель у своїй верхній частині. Оригінальний розписний декор хорів було відновлено після реставрації вітражів XIII ст. Чудовий трисвічник та головний вівтар, що вціліли після Революції, є єдиною спадщиною літургійних предметів XVIII ст.

Інтер'єр

Перлиною собору є його вітражі. Ансамбль вітражів є одним із найкрасивіших зразків XIII в. він доповнений вітражними трояндами XIII ст. та трояндами фасаду, що належать до XV ст.

З південного трансепту можна побачити величний орган XVI ст. і північну вітражну троянду, виконану у стилі зрілої готики.

В осьовій каплиці розташований дивовижний триптих на честь Діви Марії, що складається з вітражів «Дитинство», «Заповіт» та «Страсті Христові».

Два вітражі із зображенням св. Мартіна обрамляють вітраж зі св. Юліаном у каплиці св. Франциска.

На одній з колон собору можна побачити зображення св. Маврикія, першого покровителя собору аж до XIII ст.

Надгробки дітей Карла VIII і Анни Бретонської, що були раніше в колишній колегіальній церкві Св. Мартіна, були перенесені в південну каплицю в 1835 р. Вони являють собою один із найраніших зразків епохи Ренесансу в даному регіоні (1506 р.)

Література

Примітки