Григорій Іванович Іванов ( — †) — генерал-лейтенант російської імператорської армії, наказний отаман Семирічинського козачого війська, військовий губернатор Самирічинської області.

Життєпис Народився 17 вересня 1841 року і після закінчення навчання в Олександрівському Брестському кадетському корпусі був випущений 1859 р. з першим офіцерським званням прапорщика в 9-ту артилерійську бригаду.

1863 р. отримав звання у підпоручника.

У 1864 р. закінчив курс навчання «по 2-у разряду» у Миколаївській Академії Генерального штабу.

1865 р. отримав чин поручника, служив на різних штабних посадах у військах (Оренбурзької губернії, до 28.02.1866 р.), і потім старшим ад'ютантом того ж штабу (до 08.09.1868).

1867 р. отримав звання штабс-капітана і 1869 р. отримав військове звання капітана. Від 08.09.1868 до 01.04.1970 — діловод у навчальній частині .

Від 01.04.1970 до 15.11.1970 — старший ад'ютант штабу .

У 1870—1871 Іванов брав участь у військових діях проти Шахрісабзького бека .

Від 15.11.1970 до 13.12.1974 — на посаду помічника старшого ад'ютанта штабу .

У 1873 р. брав участь у , нагороджений орденом св. Володимира 4-го ступеня з мечами та бантом та орденом св. Станіслава 3-го ступеня з мечами (обидва — в 1874 р.), був відряджений в м. Санкт-Петербург і взяв участь у складанні опису походу проти Хівинського ханства.

1874 р. отримав звання підполковника і з 1874 р. до 1876 р. командував 3-м Туркестанським лінійним батальйоном.

Від 1876 р. (до 06.05.1878) завідував пересуванням військ по р. Волга і її притокам, та по уральській гірничо-заводській залізниці.

1877 р. отримав військове звання полковника.

Від 6 травня 1878 р. (до 30.06.1878) служив у штабі Харківського військового округу.

1878 р. був призначений на посаду начальника штабу резервної , з того ж року перебував на такій же посаді в 34-ї піхотній дивізії (до 22.06.1882).

У 1880—1881 роках взяв участь в , за що в 1882 р. був нагороджений золотою зброєю з написом «за хоробрість». З 1882 р. до 15 червня 1887 р. Іванов завідував Азіатською частиною Головного штабу.

1887 р. отримав звання генерал-майора.

Від 15 червня 1887 р. обіймав посаду військового губернатора Семирічинської області та наказного отамана Семирічинського козачого війська. А 14 травня 1896 отримав чин генерал-лейтенанта.

Нагороди

Орден св. Станіслава 3-го ступеня (1867); орден св. Анни 3-го ступеня (1871); орден св. Володимира 4-го ступеня з мечами та бантом (1874); орден св. Станіслава 2-го ступеня з мечами (1874); орден св. Анни 2-го ступеня (1877); орден св. Володимира 3-го ступеня з мечами та бантом (1882); Золота зброя «За хоробрість» (1882); Найвища милість (1884, 1886); орден св. Станіслава 1-го ступеня (1890); орден св. Анни 1-го ступеня (1894); перський орден Лева й Сонця 3-го ст. (1874); Орден Благородної Бухари 1-го ст. (1891), з діамантовими прикрасами до нього (1898); офіцер французького ордену Академічних пальм (1898).

Примітки

Джерела