Paeonia clusii — це вид трав'янистої півонії із запашними, білими або рожевими квітами до 12 см у діаметрі.

У дикій природі цей вид поширений лише на островах Крит і Карпатос (підвид Clusii ), а також Родос (підвид Rhodia). Має рожево-фіолетове стебло завдовжки до 30-50 см завдовжки та сизувате розсічене листя. Рослина цвіте в середині весни. Peonies: The Imperial Flower by Jane Fearnley-Whittingstall

Опис Paeonia clusii — багаторічна трав'яниста рослина заввишки 25–50 см заввишки. Існують як диплоїдні (2n=10), так і тетраплоїдні (2n=20) екземпляри.

Морфологічна будова Основний корінь злегка горбистий, до 2,5 см завширшки, з тоншими бічними корінцями. Стебла мають фіолетовий відтінок, з кількома лусками (до дев'яти) біля основи. Листя розділене на три види, які розподіляються на двадцять три-сорок вісім листків розміром 2,5–4,5 см завширшки( форма листка від яйцеподібних до ланцетних (підвид rhodia) або до дев'яноста п'яти ланцетних або лінійних сегменти 0,5–3,3 см завширшки (у типового підвиду). Листя здебільшого не опушене, але іноді нижня поверхня листків має по кілька волосків.

Генеративні органи

Поодинокі квіти розташовані на кінцях стебел і підкріплені одним або двома приквітками, схожими на маленькі сегментовані листки. Квітка має три- чотири округлі чашолистки зеленого кольору, але фіолетові по краю, із заокругленим кінчиком. Усередині знаходяться сім білих або рожевих пелюсток по 4–5  см завдовжки та 2,5–4 см завширшки. Численні тичинки складаються із фіолетових ниток, увінчаних жовтими пильовиками. Диск, що оточує плодолистки, має розмір 0,5–1 мм заввишки та вкритий м’якимм волосками. Рослина має від двох до чотирьох (рідше — лише одного) червоних плодолистків, які вкриті м’якими, білими, 2–2,5 мм завдовжки та увінчані майже сидячим сплющеним, загнутим червоним рильцем 1,5–2 мм завширшки. Кожен плодолисток пізніше розвивається в еліпсоїдний плід, який називається фолікул, тобто 3,5–4 см завдовжки та близько 1,5 см завширшки, вигнута вниз при дозріванні та містить овальне чорне насіння по 8 мм завдовжки та 5 мм у діаметрі.

Таксономія У 1824 році Джозеф Сабін описує вид Paeonia cretica на основі зразка з Ботанічного саду Оксфордського університету, який пізніше виявився синонімом Paeonia arietina (назва якого була отримана в 1818 році), і ця рослина, ймовірно, походить з материкової Туреччини. Інший зразок, з острову Крит, був описаний як P. cretica в 1828 році Ігнацем Фрідріком Таушем, але на той момент ця назва вже не була доступною, а отже, недійсною. Фредерік Клод Стерн запропонував назвою P. clusii замінити назву Тауша. Вільям Стерн у 1941 році виділив популяцію з острову Родос як окремий вид і назвав її P. rhodia. Однак Дімітріс Цанудакіс зазначає, що вона відрізняється лише кількістю та формою сегментів листя, і тому розглядає її як підвид P. clusii.

Етимологія Paeonia clusii була названа на честь голландського ботаніка Карла Клузіуса, який першим написав про білоквіткову півонію з острову Крит ще в 1601 році.

Екологія

Типовий підвид росте в Маквісі на вапняку на висоті від 200 до 1900 м над рівнем моря. Підвид rhodia зустрічається як підлісок сосен на висоті 350–850 м.

Вирощування Півонія любить добре дренований, суглинний ґрунт або компост. Рослина морозостійка, але коли у Великій Британії починає ріст наприкінці зими, листя може бути пошкоджене заморозками. Також рослина страждає від вологого ґрунту Середземномор'я.

Посилання