Homo sacer (лат. «священна людина» або «проклята людина») — поняття римського права: особа, яка заборонена, може бути вбита будь-ким, але не може бути принесена в жертву під час релігійного ритуалу.Агамбен, Джорджо. Пер. Геллер-Роузен. Homo Sacer: Sovereign Power and Bare Life. Стенфорд, Каліфорнія: Stanford University Press, 1 квітня 1998. С. 72. Італійський філософ Джорджо Агамбен бере це поняття за відправну точку своєї головної праці Homo sacer. Суверенна влада і голе життя (1998). Сучасні інтерпретації розширюють цю ідею: зокрема відзначено, що під поняття «homo sacer» підпадають і ті категорії людей (наприклад, оголошені терористами), яких можна «знищувати без судового розгляду».

Римська античність

Значення терміна sacer у давньоримській релігії не повністю збігається зі значенням, якого він набув після християнізації і яке було запозичене в англійську мову як sacred. У ранній римській релігії sacer позначає все, що «відокремлене» від звичайного суспільства, і охоплює як значення «освячене», так і «прокляте». Таким чином, homo sacer міг також просто означати особу, виключену з суспільства й позбавлену всіх прав і всіх функцій у громадянській релігії.

Визначення homo sacer міститься у Феста, який стверджує: 'homo sacer is est quem populus iudicavit ob maleficium; neque fas est eum immolari, sed qui occidit parricidi non damnatur'. Homo sacer визначається в юридичному сенсі як той, кого можна вбити, і при цьому вбивця не вважатиметься вбивцею; і як особа, яку не можна приносити в жертву.Джорджо Агамбен — Homo Sacer, 1995 (видавництво Valdisholm, норвезький переклад), частина 2 (Homo Sacer) 1.1. з посиланням на Секста Помпея Феста. Отже, священну людину можна розуміти як особу поза законом або за його межами. Термін «священна людина» міг також використовуватися, оскільки засуджений міг розраховувати лише на захист богів.

Пряме посилання на цей статус міститься в Законах дванадцяти таблиць (8.21), законодавстві ранньої Римської республіки, записаному в V столітті до н. е. У параграфі зазначено, що патрон, який обманює своїх клієнтів, вважається sacer.

Статус homo sacer міг бути наслідком порушення клятви. Клятва в античності по суті була умовним самопрокляттям, тобто закликанням одного або кількох божеств і проханням про їхнє покарання в разі порушення клятви. Клятвопорушник, відповідно, вважався власністю богів, яких він закликав, а потім обдурив. Якщо клятвопорушника вбивали, це розумілося як помста богів, під чию владу він себе віддав. Оскільки клятвопорушник уже був власністю божества, якому він склав клятву, він більше не міг належати до людського суспільства або бути посвяченим іншому божеству.

Сприйняття Для спроби італійського філософа Джорджо Аґамбена розшифрувати феномен тоталітарних ідеологій у модерні та розвинути теорію біополітики Мішеля Фуко в аспекті надзвичайного стану, він використовує фігуру homo sacer як основу для розгляду своєї філософсько-правової генеалогії. Аґамбен посилається тут на лексикон Секста Помпея Феста.

Енцо Траверсо услід за Ганною АрендтГанна Арендт: Aporien der Menschenrechte. In: Elemente und Ursprünge totaler Herrschaft. Antisemitismus, Imperialismus, totale Herrschaft, Piper, München 2001, С. 601–625. і з посиланням на Аґамбена вбачає у постаті безправного та апатрида як відродженого Homo sacer емблематичну фігуру європейської кризи, що спалахнула 1914 року й переросла у Другу тридцятирічну війну.Енцо Траверсо: À feu et à sang. De la guerre civile européenne 1914–1945. Éditions Stock, Paris 2007, С. 156.

Пов’язані культурні концепції

Значення латинського прикметника sacer водночас перетинається та контрастує з єврейським поняттям ḥērem, «проклятий, заборонений». Зауважте, що це відрізняється від концепції qadosh . Те, що є cherem, як-от військова здобич, присвячене Богові й тому священне; але воно також прокляте, тож якщо світська особа привласнить його, ця особа і навіть її родина можуть стати cherem і бути забиті камінням до смерті.

Ідея оголошеного поза законом, злочинця, позбавленого захисту закону і якого будь-хто може вбити безкарно, існувала в різних європейських правових системах у Середньовіччі.

Див. також Проскрипції, пов’язана римська юридична практика, запроваджена Суллою приблизно 80 до н. е. Буракумін, подібна практика в Японії Громадянська смерть, позбавлення більшості або всіх цивільних прав як покарання Даліти, найнижча каста в Індії Hostis humani generis, термін морського права для піратів і работоргівців, яких може атакувати будь-яка держава Кафір, термін в ісламі для того, хто відкидає владу Бога Ізгой, особа, відкинута або виключена з суспільства Апатрид, особа, яку жодна держава не вважає своїм громадянином Персона нон грата, особа, чий дипломатичний імунітет скасовано Незаконний комбатант, категорія в праві США для нападників, які не вважаються захищеними Женевськими конвенціями Фоґельфрай, німецька особа, оголошена поза захистом закону

Література Giorgio Agamben: Homo sacer. Суверенна влада та голе життя. Frankfurt am Main 2002. ISBN 3-518-12068-9 Giorgio Agamben (1993): По той бік прав людини. У: Libération, 9–10 червня 1993 Giorgio Agamben (2001): По той бік прав людини. У: «Subtropen», додаток до Jungle World № 28/01, 21 червня 2002 Карл Шмітт: Politische Theologie. Vier Kapitel zur Lehre von der Souveränität. 7-е вид., Берлін: Duncker & Humblot 1996 Ева Гойлен: Giorgio Agamben zur Einführung. 3-тє, доповнене вид., Гамбург: Junius, 2016 Райнер Марія Кізов: Ius Sacrum: Giorgio Agamben und das nackte Recht. У: Rechtsgeschichte. Zeitschrift des Max-Planck-Instituts für europäische Rechtsgeschichte 1 (2002), С. 56–70 Повний текст

Примітки

. Пер. Деніел Геллер-Роазен.

Зовнішні посилання Homo sacer y violencia divina en el caso judío: lo insacrificable sometido a castigo de Ely Orrego Інтерв’ю з Джорджо Агамбеном – Life, A Work of Art Without an Author: The State of Exception, the Administration of Disorder and Private Life, Ульріх Раульфф, German Law Journal No. 5 — спецвипуск, 1 травня 2004) [ Біженці та занепад національної держави] Доповідь Андоніса Цоніса на конференції «Форми юридичної ідентичності», 19-та щорічна конференція «Право та суспільство», Мельбурн, 10–12 грудня 2001 «Ми, біженці», Джорджо Агамбен про Ганну Арендт у Symposium №49 Knight of the Living Dead 24 березня 2007, New York Times, авторська колонка Славоя Жижека про тероризм і нормалізацію тортур.