Битва під Мульчицями — бойові дії польської 7-ї піхотної дивізії полковника Кароля Шуберта та української 6-ї Січової стрілецької дивізії полковника Марка Безручка проти радянської 7-ї стрілецької дивізії під час наступу Південно-Західного фронту в роки радянсько-польської війни.

Загальна ситуація 26 травня в Україні війська радянського Південно-Західного фронту перейшли в наступ, а вже 5 червня три дивізії радянської 1-ї Кінної армії Семена Будьонного остаточно прорвали польський фронт під Самгородком на ділянці оборони групи генерала Яна Савицького. 10 червня відступ з-під Києва в напрямку на Коростень розпочала польська 3-тя армія генерала Едварда Ридз-Сміглого, 16 червня вона дійшла до Ужа, а 22 червня більшість сил вже перебувала на річці Уборть. В останні дні червня окремі оперативні з'єднання Українського фронту, яким вже командував генерал Едвард Ридз-Сміглий, були згруповані таким чином: Армія УНР генерала Михайла Омеляновича-Павленка була зосереджена над Дністром, у напрямку кордону з Румунією, 6-та армія генерала Вацлава Івашкевича-Рудошанського займала ділянку фронту Дністер — Хмільник — Любар, новосформована 2-га армія генерала Казімежа Рашевського перебувала на лінії річок Случ та Горинь, а 3-тя армія генерала Ридз-Сміглого розташовувалася над Уборстю.

27 червня 1-ша Кінна армія прорвала польську оборону на Случі на південь від Звягеля, на ділянці, яку боронила I резервна бригада піхоти. Кіннота Будьонного вдерлася в пролом між лівим флангом 6-ї армії та групою генерала Леона Бербецького з 2-ї армії. 28 червня впав Корець, а 3-тя піхотна дивізія легіонерів відступила за Горинь. 29 червня командування польського фронту підготувало план удару по радянській 1-й Кінній армії. Удар мали завдати одночасно 1-ша і 3-тя дивізії піхоти легіонерів та 6-та піхотна дивізія. Особливе завдання отримала 18-та піхотна дивізія генерала Франтішека Крайовського. Вона мала наздогнати кінноту Будьонного і зв'язати її боєм. Польський план розгрому 1-ї Кінної армії під Корцем провалився, і 2 липня польська сторона відмовилася від наступальних дій у цьому районі. 3 липня 1-ша Кінна армія форсувала Горинь, і розпочалася кількаденна битва під Рівним, що завершилася поразкою 2-ї армії генерала Рашевського. Розбити 1-шу Кінну армію чи завдати їй таких втрат, які б суттєво знизили її боєздатність, не вдалося.

9 липня Верховне командування Війська Польського видало оперативну директиву для контрнаступу. Вона визначала рубіж остаточного відступу військ, що билися в Україні. 2-га армія мала зайняти район Луцьк — Рожище, 3-тя армія — район Колки — Рафалівка. 6-та армія мала прикривати лінію Збруча, а головні сили тримати в районі Броди — Збараж. На основі цього 10 липня командувач Українського фронту генерал Едвард Ридз-Сміглий віддав військам 2-ї армії генерала Рашевського та 3-ї армії генерала Зигмунта Зелінського наказ про відступ за річку Стир.

Бої під Мульчицями Виконуючи наказ командувача 3-ї армії, 7-ма піхотна дивізія зайняла оборонні позиції на південь від Мульчиць. Від Сопачева до Новосілок лінію Стиру захищала союзна 6-та Січова стрілецька дивізія полковника Безручка. У ніч з 19 на 20 липня підрозділи радянської 7-ї стрілецької дивізії знайшли пролом у бойових порядках української дивізії та змусили її до поспішного відступу з-над Стиру. У районі Більська Воля — Мульчиці польський фронт було прорвано.

З метою ліквідації прориву полковник Кароль Шуберт сформував ударну групу під командуванням майора Ришарда Ванічака. До її складу увійшли: 6-та рота 26-го піхотного полку, рота 25-го піхотного полку, рота 11-го піхотного полку та дивізіон 2-го полку кінних стрільців. 20 липня група перейшла до наступальних дій; вона атакувала лівий фланг радянських підрозділів і в бою дійшла ввечері до Мульчиць. Тут її наступ захлинувся. 21 липня в район боїв прибув резервний 23-й піхотний полк. Командувач 23-го полку, полковник Божеслав Вольський, перебрав командування всіма силами і того ж дня відбив Більську Волю, а наступного дня — Мульчиці.

Радянські війська контратакували. Вони прорвали оборону 2-ї роти 23-го полку, посиливши удар двома колонами, змусили III батальйон залишити Мульчиці, а південною колоною атакували Більську Волю — місце дислокації штабу полку, артилерії та обозів. Дії на південному напрямку розпочав II батальйон 23-го піхотного полку. Він вдарив по радянських військах і повернув позиції над річкою. 23 липня польські та українські підрозділи повністю вибили 7-му стрілецьку дивізію за Стир, але через загальну стратегічну ситуацію 27 липня поляки залишили лінію Стиру і розпочали відступ на Ковель.

Наслідки боїв У боях під Мульчицями поляки та українці здобули тактичну перемогу і захистили лінію Стиру. Втрати союзників склали 149 убитими і пораненими.

Примітки

Бібліографія