Марко Данилович Безручко (31 жовтня 1883, Токмак, нині Запорізької області — 10 лютого 1944, Варшава, Генерал-губернаторство, Третій Рейх) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР, творець і один із командирів оборони Замостя — частини ширшої військової операції з відбиття наступу російсько-більшовицьких окупантів, яка була врятувала незалежність Польщі в 1920 роціУкраїнський інститут національної пам'яті. — Офіційна Facebook-сторінка. — 2020. — 9 жовтня..

Відповідно до українського законодавства є борцем за незалежність України у XX столітті.

Життєпис

Народився в місті Токмак на Запоріжжі.

У 1908 році закінчив Одеське піхотне юнкерське училище, в 1914 — Миколаївську військову академію в Петербурзі. На різних офіцерських посадах у російській армії воював і був пораненим у роки Першої світової війни.

На службі Україні З 8 травня 1918 — помічник, а з 15 грудня 1918 — начальник оперативного відділу Головного управління Генерального штабу Армії Української Держави.

З 12 березня 1919 — начальник штабу Окремої Запорізької бригади імені Симона Петлюри Дієвої армії УНР.

З 26 квітня 1919 — начальник штабу Корпусу Січових Стрільців (командир Євген Коновалець), член Стрілецької Ради.

7 грудня 1919 інтернований польською владою. Перебував на штабних посадах. З січня 1920 року опинився на фронті. Організатор і — з 8 лютого 1920 — командир 6-ї Січової дивізії Армії УНР, що формувалася з інтернованих українських військових у фортеці в Брест-Литовську.

Після підписання Варшавського договору 1920 дивізії Марка Безручка та Олександра Удовиченка спільно з польською армією розпочали наступ на Київ під час польсько-радянської війни 1920. 6 травня 1920 року підрозділи 6-ї дивізії зайняли станцію Боярка. За даними історика Андрія Ковальова, штаб Армії УНР у Боярці розміщувався в особняку Александрової (нині — Боярська дитяча школа мистецтв). 7 травня — дивізія Безручка в авангарді польсько-українських військ зайняла Київ.

9 травня 1920 року взяв участь у параді польсько-українських військ на Хрещатику.

У червні почалося формування 6-ї дивізії, яку очолив Безручко, згодом саме вона завдасть смертоносного удару більшовицьким військам під командуванням Михайла Тухачевського.

З серпня 1920 командував Середньою групою військ Армії УНР. Разом із начальником штабу 6-ї дивізії полковником Всеволодом Змієнком очолював героїчну оборону міста Замостя 28 серпня — 2 вересня та вийшов переможцем у запеклих боях союзних польсько-українських військ (6-та січова стрілецька дивізія УНР і 31-й польський полк) проти першої кінної армії Будьонного. Середня група військ під його проводом вела восени контрнаступ проти більшовицьких військ, зайняла Поділля по лінії Шаргород — Бар — Літин.

5 жовтня отримав звання генерал-хорунжого.

В еміграції

Після виснажливих боїв українські війська, покинуті союзниками, відступили за ріку Збруч (21 листопада 1920) і були інтерновані Польщею. Безручко перебував у таборі в Александруві Куявському та в Щипйорні під Калішем.

З 23 травня по 5 серпня 1921 року керував військовим міністерством уряду Української Народної Республіки за кордоном (в екзилі), член Вищої Військової Ради УНР. Пішов з посади «за власним бажанням» на знак протесту у «справі генерала Гаврила Базильського». З 1927 року був членом засекреченого 29-го особового українського Генерального штабу міністра військових справ ДЦ УНР в екзилі генерала Володимира Сальського. Працював у Варшаві в польському військовому картографічному інституті. Був головою Українського клубу УНР в екзилі. З листопада 1940 року, після смерті генерала Сальського, зайняв його пост міністра екзильного уряду. В 1931—1935 роках — голова Українського воєнно-історичного товариства у Варшаві. Був редактором та видавцем військово-історичного мемуарного збірника «За Державність».

Автор книги «Українські Січові Стрільці на службі Батьківщині».

Помер 10 лютого 1944 року у Варшаві. Похований у православній частині міського цвинтаря «Воля»«Незнаному козакові». Православне кладовище Армії УНР // Історична правда. — 2011. — 22 квітня. у Варшаві, поруч із могилою друга — генерала Всеволода Змієнка. Там само поховано близько сотні видатних полководців і державних діячів УНР.

Вшанування пам'яті

Україна

У Києві є вулиця Марка Безручка. У Рівному є проспект Генерала Безручка . У Вінниці є вулиця Генерала Безручка, провулок Генерала Безручка та проїзд Генерала Безручка. 10 жовтня 2020 року у місті Боярка, під Києвом, на стіні будинку Боярської дитячої школи мистецтв, відкрили меморіальний барельєф на честь Безручка. Указом Президента України №606/2022 від 24 серпня 2022 року 110 ОМБр надано почесне найменування "імені генерал-хорунжого Марка Безручка". 23 лютого 2023 року у місті Шепетівка вулицю Достоєвського перейменували на вулицю Марка Безручка. 27 квітня 2023 року у місті Кам'янка провулок Галі Кудрі перейменували на вулицю Генерала Безручка. 3 червня 2024 року у місті Запоріжжя вулицю Кутузова перейменували на вулицю Марка Безручка. 26 липня 2024 року у місті Дніпро вулицю Новоорловську перейменували на вулицю Генерала Безручка. 26 липня 2024 року у місті Кривий Ріг вулицю Недєліна перейменували на вулицю Генерала Безручка.

Польща 15 серпня 2016 року міністр оборони Польщі Антоній Мацеревич поклав квіти до могили генерал-хорунжого Армії УНР Марка Безручка. Подія, яка розпочинала урочистості, відбулася в рамках святкування Дня Війська ПольськогоПольща вшанувала воїнів УНР // Голос України. — 2016. — № 154 (6408) (16 серп.). — С. 9. (Світ без кордонів)Szef MON złożył wieniec na grobie ukraińskiego dowódcy gen. Marka Bezruczki . . У Вроцлаві, в червні 2018 року, іменем Марка Безручка названо кільцеве перехрестя. У липні 2020 року Міська рада Варшави вирішила назвати один зі скверів у польській столиці іменем генерала Армії Української Народної Республіки Марка БезручкаУ Варшаві на честь генерала УНР, який урятував місто від більшовиків, назвали сквер (фото) // УНІАН, 2020-07-31. 13 серпня 2020 року урочисто відкрито у Варшаві, в районі Воля, неподалік цвинтаря, де похований генерал, сквер імені генерала Армії УНР Марка БезручкаУ Варшаві з'явився сквер імені уродженця Запорізького краю — легендарного генерала Армії УНР // depo.ua, 2020-08-14. 26 листопада 2020 року одному зі скверів Гданська присвоєно назву імені генерала армії Української народної республіки Марка Безручка.

Див. також

Українська революція Армія УНР СС

Примітки

Джерела

Історія стосунків українського та польського народів

Коваленко Сергій. Безручко Марко Данилович/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання. — Київ: Видавництво «Стікс», 2015. — 368 с.

Посилання Безручко Марко. Непам'ять слави генерала Безручка . Перемога в обороні Замостя — честь української зброї. «Диво над Віслою»: як поляки з українцями не дали більшовикам поневолити Європу . Блог історика: як українець Безручко рятував Польщу від більшовиків .