«Спеціальна карта України» — це географічна карта України та сусідніх країн 1650-х років. Вона була складена у вигляді рукопису французьким військовим інженером Гійом Левассер де Боплан (на службі у Речі Посполитій), а вигравірувана нідерландським картографом Вільгельм Гондіус у Гданську. Дизайн карти походить від п'ятої версії першого видання «Генеральної карти України» Боплана (1 аркуш у масштабі 1:1 800 000), яку він вперше підготував двома роками раніше, у 1648 році. Однак «Спеціальна карта» була набагато більшою та детальнішою: вона складалася з 8 аркушів і мала масштаб 1:450 000. За словами Сергія Плохи (2006), «на ній були показані воєводства Київське, Братславське, Подільське, Волинське та, частково, Руське (Покуття)».

Склад

10 березня 1645 року король Владислав IV Ваза надав Боплану привілей на видання «tabula geographica ditionum regni nostri a regno Hungaria usque ad fines Moschoviae sitarum», яка згодом стала відомою як його «Спеціальна карта України». Проте Боплан пояснив, що через «великі завдання, які займали мене під час війни» в Україні, публікація буде відкладена до 1652 року, оскільки це «змушувало мене присвятити щонайменше вісім років доведенню цієї роботи до досконалості». З невідомих причин спочатку була надрукована «Генеральна карта України», а не «Спеціальна карта», яку король доручив йому створити у 1645 році. Пернал і Ессар (1985) припустили, що плани Владислава на 1646–1647 роки щодо кампанії у стилі хрестового походу проти Кримського ханства (васала Османської імперії) вимагали створення карти нижньої течії Дніпра, Криму та північно-західного узбережжя Чорного моря для негайного військового використання.

29 березня 1647 року Боплан був звільнений зі служби в армії Польської Короні гетьманом Миколай Потоцький з незрозумілих причин. Кравців (1959) припустив, що це сталося «ймовірно через смерть його покровителя, гетьмана Конецьпольського, та прихід нового гетьмана Миколи Потоцького, який ставився до нього досить неприязно». Хоча це змусило Боплана повернутися до Франції, на зворотному шляху він у 1647–1648 роках зупинився в Гданську на кілька місяців, де він познайомився з Віллемом Хондіусом і доручив йому вигравіювати та надрукувати як його більш базову «Генеральну карту» (1 аркуш), так і його більшу «Спеціальну карту» (8 аркушів). Зрештою, плани короля Владислава не були реалізовані, оскільки він помер 20 травня 1648 року, , а 25 січня 1648 року в Україні спалахнуло Хмельниччина запорізьких козаків, що вимагало від Речі Посполитої зосередитися на забезпеченні внутрішньої стабільності, а не на спробах зовнішніх авантюр.

У першій половині 1648 року Боплан повернувся до Руана, що, на думку Кравціва, було пов’язано з питаннями, що стосувалися його тамтешнього дворянського маєтку. Хмельницьке повстання зробило публікацію його карт і книги дедалі нагальнішою, тож Боплан нарешті почав готувати свою спеціальну карту (8 аркушів) до друку в 1650 році, і з цією метою того ж року повернувся до Гондіуса в Гданськ. Однак Гондіус не поспішав вигравіювати навіть меншу «Генеральну карту», яка ще не була завершена на момент повернення Боплана. Лише в 1651 році, коли на «Генеральну карту» можна було додати битви під Лоївом у 1649 році та під Берестечком у 1651 році, ця менша карта була опублікована. П'ята версія «Генеральної карти України» показує фрагмент карти, виділений автором, розділений на 8 квадратів з авторською нумерацією; за даними Марії Вавричин (2000), вони стали основою для «Спеціальної карти України» Боплана. Відомо про три варіанти «Спеціальної карти України»: один датований 1650 роком, другий — це перероблена версія першого, створена наприкінці 1650 або на початку 1651 року, а третій — датований 30 червня 1651 року. Однак на той час вони не були опубліковані, і Боплан повернувся до Франції в 1651 році, мабуть, лише з двома оригінальними картами (або принаймні їхніми пробними відбитками), а не з очікуваними копіями, так що ані «Генеральна», ані «Спеціальна карта України» зрештою не увійшли до книги, яку він видав одразу після повернення до Руана.

У першому виданні своєї книги «Опис України» (1651) Боплан тричі згадує про додану карту, але насправді в цьому виданні карти немає. У всіх наступних виданнях «Опису», опублікованих Бопланом у Руані в період з 1660 по 1673 рік, містилися лише варіанти «Генеральної карти України», а не «Спеціальної карти». У 1652 або 1653 році Боплан вирушив до Вест-Індії, очевидно, через те, що політична ситуація у Франції ускладнювала його перебування там як гугенота. Ще гірше, його діловий партнер Гондіус помер у 1653 році, не дочекавшись завершення роботи над «Спеціальною картою». Тим часом польський король Ян II Казимир Ваза вів запеклу війну з Хмельницьким та козаками в Україні і дуже потребував цієї карти для своїх військових операцій, тому він наказав конфіскувати все майно Гондіуса у його вдови. У 1654 році Ян Казимир надав гданському книгопродавцю та видавцеві Георгу Форстеру та його партнеру Йоахіму Пасторіусу королівський привілей на завершення та видання «Особливої карти України» Боплана. Але вже наступного року між Швецією та Польщею спалахнула війна, і коли Форстер та Пасторіус були змушені евакуюватися з Гданська, всі колишні володіння Гондіуса зникли безслідно; через свого видавця Боплан гірко скаржився на це у передмові до другого видання «Опису України» (1660 р., після повернення з Вест-Індії)):

Хоча достеменно невідомо, яким саме чином перероблені аркуші «Спеціальної карти» під новими назвами, , а також детальні карти річки Бористен (Дніпро), потрапили до рук Йоана Блау в Амстердамі, який опублікував їх разом із текстом видання Боплана 1651 року в різних мовних виданнях «Космографія Блау» з 1662 року, здається, що Боплан і Блау працювали разом безпосередньо. У латинському виданні «Космографія» 1662 року та голландському виданні 1664 року авторство Боплана щодо цих карт прямо зазначено, проте в іспанських виданнях 1665 та 1672 років його ім’я взагалі не згадується. У 1959 році Кравців та його колеги-дослідники висунули припущення, що Боплан більше не міг відкрито публікувати ці карти — які через військову ситуацію в Україні були засекречені — під своїм ім’ям, оскільки він був пов’язаний з привілеєм польського короля, який у 1654 році було відібрано у нього та надано Форстеру й Пасторіусу.

Нотатки

Примітки

Література