Англо-єгипетська конвенція про работоргівлю, також відома як Англо-єгипетська конвенція про боротьбу з работоргівлею або Англо-єгипетська конвенція про скасування рабства, — договір між Сполученим Королівством Великої Британії та Ірландії та Єгипетським хедиватом 1877 року. Перша версія 1877 року була доповнена в 1884 році та друга в 1895 році. Вона офіційно забороняла работоргівлю у Єгипті. Хоча саме рабство не було скасовано, існуючим рабам було надано право подавати заяву про звільнення, що дозволило поступово ліквідувати рабство до початку ХХ століття.

Передісторія Британці послідовно проводили політику тиску на Османську імперію з метою заборони работоргівлі. Передувала Англо-єгипетській конвенції про заборону работоргівлі Фірман 1857 року, який забороняв ввезення африканських рабів до Османської імперії, до складу якої формально входив Османський Єгипет. Однак Фірман 1857 року мав лише номінальний характер, тому британський тиск у цьому питанні тривав.

Конвенція Договір 1877 року офіційно заборонив работоргівлю з Суданом, тим самим формально поклавши край імпорту рабів з Судану.Kenneth M. Cuno: Modernizing Marriage: Family, Ideology, and Law in Nineteenth- and Early … У той час Судан був основним імпортом рабів-чоловіків до Єгипту. За цією забороною в 1884 році послідувала заборона на імпорт білих жінок; цей закон був спрямований проти імпорту білих жінок (головним чином з Кавказу та зазвичай черкесок через черкеську работоргівлю), які були кращим вибором для наложниць гарему серед єгипетського вищого класу.Kenneth M. Cuno: Modernizing Marriage: Family, Ideology, and Law in Nineteenth- and Early …

Доповнення 1895 року забороняло будь-яке втручання у «повну свободу дій звільненого раба», тим самим гарантуючи їм право на шлюб та спадкування, яких їх часто позбавляли колишні власники; відтепер справи про работоргівлю мали розглядатися внутрішніми кримінальними судами, а не військовими трибуналами, що зробило судочинство ефективнішим, посилило покарання та дозволило вжити заходів щодо запобігання ввезенню рабів до Єгипту через Червономорську работоргівлю.Indian Ocean Slavery in the Age of Abolition. (2013). USA: Yale University Press.

Наслідки Імпорт рабів-чоловіків із Судану як солдатів, державних службовців та євнухів, а також імпорт рабинь з Кавказу як жінок у гаремі були двома основними джерелами імпорту рабів до Єгипту, тому ці закони, принаймні на папері, були серйозними ударами по рабству в Єгипті. Саме рабство не було заборонено, лише імпорт рабів. Однак заборона на продаж існуючих рабів була введена разом із законом, який надавав існуючим рабам законне право подати заяву про звільнення до британського консульства або до чотирьох бюро звільнення, створених у різних частинах країни, і тисячі рабів скористалися можливістю подати заяву на отримання свідоцтва про звільнення.

Британські аболіціоністи в Єгипті відкрили притулок для колишніх рабинь, щоб допомогти їм та захистити їх від проституції, який діяв з 1884 до 1908 року. У 1901 році французький спостерігач поділився своїм враженням, що рабство в Єгипті закінчилося «фактично і юридично»; єгипетський перепис населення 1907 року більше не вказував жодних рабів, а в 1911 році департаменти репресій работоргівлі були закриті та перетворені на Судан. Хоча було визнано, що саме рабство не було заборонено і все ще існувало до 1908 року, на той час воно вже не було достатньо помітним, щоб бути в центрі критики Заходу.

Див. також

Історія англо-єгипетського Судану Фірман 1854 року Англо-Османська конвенція 1880 року

Примітки

Джерела

Francesca Biancani: Sex Work in Colonial Egypt: Women, Modernity and the Global Economy Seong Hyun Kim: A Comparative Study of Anti-Slavery in 19th Century Middle East and North Africa: The Cases of the Egyptian Khedivate and the Husaynid Beylik of Tunis Diane Robinson-Dunn: The Harem, Slavery and British Imperial Culture: Anglo-Muslim Relations in