Мустафа Салль (;  — ) — мавританський футбольний тренер і гравець. Він був тренером національної збірної з 2006 по 2007 рік та з 2010 по 2012 рік. Також обіймав посаду помічника тренера команди під керівництвом Корентена Мартенса з 2014 по 2021 рік, тоді країна вперше пройшла на Кубок африканських націй у 2019 році.

Як гравець, Салль вважався одним із найвидатніших футболістів в історії країни, виступаючи за чотири команди, що вигравали Кубок президента Мавританії.

Ігрова кар'єра Виступаючи за команду «ASC Sonader Ksar», він забив переможний гол у фіналі Кубка президента Мавританії 1993 року, який відбувся 20 серпня 1993 року, здобувши перемогу над «ASC Snim» з рахунком 1:0. Того ж року представляв Мавританію на Кубку Амілкара Кабрала 1993 року як півзахисник. У фіналі Кубка президента Мавританії 1994 року знову забив переможний гол у фінальному матчі, що принесло перемогу з рахунком 1:0 над «ASC Police». 1995 року приєднався до «ASC Sonalec» і був у складі команд, які виграли Кубок президента Мавританії 1997 та 1998 років. У 1999—2003 роках був захисником «ASAC Concorde».

Подальша кар'єра Салль тренував «ASAC Concorde» з 2003 по 2004 рік та «ASC Mauritel Mobile FC» з 2004 по 2006 рік. У квітні 2006 року обійняв посаду менеджера національної збірної. Салль привів Мавританію до їхньої найбільшої перемоги в історії — перемоги над Сомалі з рахунком 8–2. За час його роботи в команді грали кілька іноземних футболістів, зокрема Паскаль Гурвіль, Абдельазіз Камара, Моїс Канде та Йоанн Лангле. Мавританська газета «Tahalil» повідомила, що Федерація футболу Мавританії, як видається, надавала пільгові умови алжирському тренеру Алі Фергані, який працював з командою за неофіційним контрактом, зазначивши, що він отримував вищі гонорари за матчі та компенсації, ніж місцеві тренери. Салль пішов у відставку 6 червня 2007 року під час відбіркових матчів Кубка африканських націй 2008 року. Як повідомляється, це було пов'язано з несприятливими умовами праці, недостатніми програмами підготовки місцевих гравців, втручанням членів федерації в ухваленні рішень щодо команди, а також постійними проблемами з виплатою премій за матчі.

2007 року Салль знову став тренером клубу «ASAC Concorde» і допоміг команді завоювати перший чемпіонський титул наступного року. 1 травня 2010 року знову отримав призначення тренером національної збірної. У серпні 2010 року Салль вивів команду внічию 0:0 проти Палестини в товариському матчі. Він обіймав посаду тренера до лютого 2012 року, коли його змінив Патріс Невьо. 29 липня 2013 року він став тренером «Ксар». Після того як команда увійшла до фінальної стадії плей-оф відбіркових матчів Кубка африканських націй 2015 року через дискваліфікацію Екваторіальної Гвінеї, але програла Уганді з загальним рахунком 3:0, Невьо звільнили. Салль тимчасово виконував обов'язки головного тренера національної збірної напередодні товариського матчу проти Марокко 12 жовтня. Ім'я нового головного тренера команди, Корентена Мартінса оголосили за кілька днів до матчу, і він був присутній на грі, на якій Марокко перемогло Мавританію з рахунком 5:0.

Салль очолював збірну Мавританії з футболу серед гравців віком до 23 років у відбірковому матчі Кубка африканських націй U-23 2015 року, в якому команда зіграла внічию 1:1 з Малі, але поступилася з рахунком 3:1 у плей-оф. Він та Умар Н'Діає тимчасово очолювали збірну Мавританії з футболу серед гравців до 20 років на товариському матчі проти Саудівської Аравії 21 грудня 2016 року в Джидді. Салль також був помічником головного тренера національної збірної протягом семирічного терміну повноважень Мартінса з 2014 по 2021 рік, під час якого Мавританія вперше кваліфікувалася на Кубок африканських націй у 2019 та 2021 роках. Він продовжував працювати помічником Мартінса, коли той очолив національну збірну Лівії з футболу на рік у 2022 році, напередодні відбіркових матчів Кубка африканських націй 2023 року.

Після звільнення іспанського тренера Франсіско Хав'єра Бернала Гарсія «Нуадібу» не вдалося знайти іншого тренера з Іспанії і 3 жовтня 2024 року Салля призначили на цю посаду. 1 квітня 2025 року він звільнився, бо під час планових медичних оглядів «виявилася необхідність у більш детальних обстеженнях» у Франції. 14 липня 2025 року він обійняв посаду технічного радника «Нуадібу».

Помер від хвороби 2 вересня 2025 року у 58 років у Франції.

Примітки

Посилання