Єменське возз'єднання — возз'єднання Народної Демократичної Республіки Ємен (Південний Ємен) та Єменської Арабської Республіки (Північний Ємен) в одну спільну державу Республіку Ємен, що відбулося 22 травня 1990 року.
Передісторія
У процесі розпаду Османської імперії Північний Ємен у листопаді 1918 року став незалежним королівством. Головне місто Південного Ємену Аден перебувало під британським протекторатом, ставши в 1937 році самостійною британською колонією. Більша частина Південного Ємену була британським протекторатом, а фактично під колоніальним управлінням. Протягом Холодної війни одним із багатьох її небезпосередніх конфліктів стало південноєменське повстання (за підтримки СРСР) під керівництвом двох націоналістичних партій. Це спонукало Сполучене королівство об'єднати територію та у 1967 році вийти зі своєї колишньої колонії.
Після громадянської війни у Північному Ємені північ повалила монархію та встановила насеристський республіканський уряд на чолі з військовою хунтою, до якої входили представники племен. Влада отримувала скромні доходи від нафти та грошові перекази від своїх громадян, які працювали в багатих нафтою арабських державах Перської затоки. Його населення в 1980-х роках оцінювалося в 12 мільйонів, на відміну від 3 мільйонів у Південному Ємені.Jonsson, Gabriel, Towards Korean reconciliation: socio-cultural exchanges and cooperation, Ashgate Publishing, Ltd., 2006, pages 38-48
Південний Ємен розвивався як переважно світськеLaessing, Ulf, Women of southern Yemen port remember better times Reuters, 22 January 2010 суспільство, яким спочатку керував Фронт національного визволення, який пізніше перетворився на правлячу Єменську соціалістичну партію. Південний Ємен, єдина відкрито комуністична країна на Близькому Сході, одержував значну іноземну допомогу та іншу підтримку від Радянського Союзу.
Війна 1972 року У жовтні 1972 року спалахнули бої між Північчю та Півднем; Північний Ємен споряджала Саудівська Аравія, а Південний — Радянський Союз. Бої були недовгими, а конфлікт привів до Каїрської угоди 28 жовтня 1972 року, яка представила план об'єднання двох країн.CIA Study on Yemeni Unification, 1990
Війна 1979 року Бої знову розгорілися в лютому і березні 1979 року, бо Південний Ємен нібито постачав через кордон допомогу повстанцям на півночі за посередництва Національного демократичного фронту.Hermann, Richard, Perceptions and behavior in Soviet foreign policy, University of Pittsburgh Pre, 1985, page 152 Південні війська дійшли до міста Таїз, після чого відступили.Hoagland, Edward, Balancing Acts, Globe Pequot, 1999, page 218Interview with Al-Hamdani Middle East Research and Information Reports, February 1985 Північний Ємен знову ж таки підтримували антикомуністичні Саудівська Аравія і Тайвань, а таємно з 1979 по 1990 рік королівські ВПС Саудівської Аравії. Цей конфлікт також був короткочасним.Берроуз, Роберт, Дилема Близького Сходу: політика та економіка арабської інтеграції, Columbia University Press, 1999, сторінки 187-210
Наприкінці 1980-х років розвідка нафти поблизу кордону між двома країнами (з північного боку у мухафазі Маріб, а з південного — у мухафазі Шабва) викликала зацікавленість у розробленні угод з експлуатації тамтешніх ресурсів і піднесення економіки обох країн.Hoagland, Edward, Balancing Acts, Globe Pequot, 1999, page 218Interview with Al-Hamdani Middle East Research and Information Reports, February 1985 У травні 1988 року уряди обох країн досягли порозуміння, яке значно зменшило напруженість, у тому числі домовилися про поновлення переговорів щодо об'єднання та створення зусиллями компаній Hunt Oil Company і Exxon спільної зони розвідки нафти вздовж їхнього невизначеного кордону, яка тепер називається Спільною інвестиційною зоною.CIA, page 3 Того ж місяця вони заснували Єменську компанію з інвестицій у мінеральні та нафтові ресурси (YCIMOR).Ismael, Sharif, Unification in Yemen: Dynamics of Political Integration, Thesis paper written for Wadhamn College, 2001, page 24
У листопаді 1989 року керівник Північного Ємену Алі Абдалла Салех і керівник Південного Ємену Алі Салем аль-Бейд спільно ухвалили проєкт конституції єдності, спочатку розроблений у 1981 році, який передбачав демілітаризований кордон, перетин кордону єменцями виключно на підставі внутрішнього паспорту і місце розташування столиці в Сані.
Об'єднання
22 травня 1990 року проголошено Республіку Ємен. Алі Абдалла Салех з Півночі став главою держави, а Алі Салем аль-Бейд з Півдня — головою уряду. Для завершення об'єднання двох політичних та економічних систем було встановлено 30-місячний перехідний період. Президентську раду спільно обрали 26-місною консультативною радою Єменської Арабської Республіки та 17-місною президією Народно-Демократичної Республіки Ємен. Президентська рада призначила прем'єр-міністра, який сформував кабінет міністрів. Також існував 301-місний тимчасовий об'єднаний парламент, що складався зі 159 депутатів із Півночі, 111 депутатів із Півдня та 31 незалежного депутата, яких призначав голова ради.
Конституцію єдності погоджено у травні 1990 року, а населення схвалило її у травні 1991 року. Вона підтвердила відданість Ємену вільним виборам, багатопартійній політичній системі, праву на приватну власність, рівності перед законом і повазі до основоположних прав людини. 27 квітня 1993 року відбулися парламентські вибори, в організації яких допомагали міжнародні групи, які також спостерігали за фактичним голосуванням. До складу парламенту увійшли 143 члени Загального народного конгресу, 69 членів Єменської соціалістичної партії (ЄСП), 63 члени Аль-Іслах (найбільшої ісламістської партії країни), 6 членів партії Баас, 3 члени Насеристської юніоністської народної організації, 2 члени Аль-Хак і 15 незалежних депутатів. Новий парламент виражено представляв Північ. ЄСП, хоча й отримала найбільше місць на голосуванні на менш населеному Півдні, вважалася незначною частиною нового коаліційного уряду.Enders, Klaus-Stefan, Republic of Yemen: selected issues, International Monetary Fund Report, 2001 Голова Аль-Іслах Абдулла ібн Хусейн аль-Ахмар став спікером парламенту. Аль-Іслах запросили до правлячої коаліції, тож президентську раду було змінено шляхом включення до неї одного члена Аль-Іслах.
Подальші події Громадянська війна
Конфлікти всередині коаліції обернулися добровільним вигнанням віцепрезидента Алі Салема аль-Бейда в Аден, починаючи з серпня 1993 року, та погіршення загального стану безпеки, оскільки політичні суперники зводили рахунки, а племінні елементи скористалися нестійкою ситуацією. Колишній прем'єр-міністр Півдня Хайдар Абу Бакр аль-Аттас продовжував обіймати посаду прем'єр-міністра Ємену, але його уряд через політичні чвари був неефективним. Безупинні переговори між північними і південними лідерами привели до підписання 20 лютого 1994 року в Аммані (Йорданія) документа про обітницю і злагоду. Попри це сутички посилювалися аж до спалаху громадянської війни на початку травня 1994 року. Вагомим чинником стало те, що однією з інституцій, яка ще не об'єдналася, були збройні сили обох країн.
21 травня 1994 року керівництво Півдня відокремилося, створивши Демократичну Республіку Ємен (ДРЄ), але нову державу не визнала міжнародна спільнота. Лідер Південного Ємену у вигнанні Алі Насір Мухаммад допомагав у військових діях проти сепаратистів.Hedges, Chris, In Yemen's Civil War, South Fights On, Gloomily, New York Times, May 16, 1994
7 липня 1994 року було захоплено Аден. Інші осередки спротиву швидко впали, а тисячі південноєменських ватажків і військовиків вирушили у вигнання.
Після громадянської війни керівники Єменської соціалістичної партії реорганізували у межах Ємену свою партію, а у липні 1994 року обрали нове політбюро. Однак партія залишалася пригніченою та без свого колишнього впливу. У вересні 1994 року провела з'їзд партія Аль-Іслах, а у червні 1995 року — Загальний народний конгрес.
У 1994 році поправки до конституції єдності ліквідували президентську раду. 1 жовтня 1994 року на 5-річний строк парламент обрав президентом Алі Абдаллу Салеха. Конституція передбачала, що відтоді президент обирається всенародним голосуванням щонайменше з двох кандидатів, вибраних законодавчим органом.
Після громадянської війни Прийнявши урядову систему західного зразка, Ємен у вересні 1999 року провів свої перші прямі президентські вибори, обравши президентом Алі Абдаллу Салеха на 5-річний строк. Вибори затьмарили заяви про фальсифікації та символічну опозицію після того, як Єменській соціалістичній партії заборонили балотуватися на виборах через неспроможність добитися достатньої підтримки від законодавців Палати представників Ємену.
У квітні 1997 року Ємен провів свої другі багатопартійні парламентські вибори. Ухвалені влітку 2000 року конституційні поправки подовжили президентський строк на два роки, таким чином перенісши наступні президентські вибори на 2006 рік. Також поправки збільшили строк парламентських повноважень до 6 років, чим перенесли вибори законодавців на 2003 рік. 20 лютого 2001 року нова конституційна поправка створила двопалатний законодавчий орган, що складається з Ради Шури (111 місць; членів призначає президент) і Палати представників (301 місце; депутати обираються всенародним голосуванням). Ємен нині являє собою систему з домінуючою партією, де при владі Загальний народний конгрес.
Тертя і негаразди продовжились, політичні елементи Півдня відчувають несправедливе ставлення з боку Півночі.Haley Edwards, "In south of Yemen, talk of rebellion is rife" in Los Angeles Times (18 May 2010) at page 3. Це породило народний рух під назвою «Рух Південного Ємену», який закликає до повернення незалежної південноєменської держави. У 2015 році Ємен знову охопила громадянська війна, яка триває й донині — цього разу країна стала пішаком у опосередкованій війні між Саудівською Аравією та Іраном.
Елементи об'єднання Північноєменський ріал і південноєменський динар залишилися законним платіжним засобом на перехідний період. У 1991 році динар було вилучено з обігу, обмінюючи 1 динар на 26 ріалів. 1993 року випустили перші монети Республіки Ємен під назвою єменський ріал. Столицею Республіки Ємен зробили колишню столицю Північного Ємену Сану. Гімн Південного Ємену «Повтори, о світе, мою пісню» став державним гімном об'єднаної країни. 26 вересня і 14 жовтня святкуються як День революції, причому перший на відзначення революції Північного Ємену проти імамів, а другий — революцію Південного Ємену проти Британської імперії. 30 листопада святкується як День незалежності, оскільки це день, коли Південь здобув незалежність від Британії, на відміну від 1 листопада, який святкувався на Півночі як День незалежності від Османської імперії. Республіка Ємен зберегла в ООН назву Півночі — Ємен, на відміну від назви Півдня — Демократичний Ємен. Республіка Ємен приймає відповідальність за всі договориУ спільному листі до Генерального секретаря ООН, надісланому перед самим возз'єднанням, міністри закордонних справ Північного і Південного Ємену стверджували, що «всі [міжнародні] договори та угоди, укладені чи то між Єменською Арабською Республікою, чи то Народною Демократичною Республікою Ємен та іншими державами і міжнародними організаціями згідно з міжнародним правом, які були чинними станом на 22 травня 1990 року, залишаться в силі, а міжнародні відносини, що існували 22 травня 1990 року між Народною Демократичною Республікою Ємен і Єменською Арабською Республікою та іншими державами, продовжаться.» і борги своїх попередників. Республіка Ємен зберегла систему мухафаз Південного Ємену і подрібнила ліви (провінції) Північного Ємену на ті самі мухафази, залишивши їх у такому вигляді донині. Республіка Ємен використовує телефонний код Північного Ємену +967, на відміну від Південного +969.