Наталія Михайлівна Рибак ( 30 серпня 1958, Попово-Балівка, Петриківський район, Дніпропетровська область) — українська художниця, майстриня петриківського розпису, заслужений майстер народної творчості України (1999), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2025), кавалер ордена княгині Ольги III ступеня (2011), член Національної спілки художників України (1989) та Національної спілки майстрів народного мистецтва України (1991).

Біографія Наталія Рибак народилася 30 серпня 1958 року в селі Попово-Балівка (нині Балівка) Петриківського району (нині Дніпровський район) Дніпропетровської області.

Закінчила Петриківське спеціалізоване професійно-технічне училище № 79 у 1978 році. Її викладачами були М. Пікуш, М. Іщук та І. Ферко. У 1981 році індивідуально навчалася петриківського розпису в А. Пікуша.

Протягом 1979—1981 років працювала художницею петриківського розпису на Фабриці «Дружба». У 1981—1991 роках була майстринею Експериментального цеху петриківського розпису. Від 1991 року працює художником Центру народного мистецтва «Петриківка».

Від 1989 року — член Національної спілки художників України, від 1991 року — також Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Творчість Наталія Рибак працює в традиції петриківського розпису. Її орнаментальні та сюжетні композиції виконані на папері, дереві, тканині, полотні та в інтер'єрі. У роботах використовує яєчну темперу, гуаш, акрил, а також традиційні інструменти петриківського розпису, зокрема саморобні пензлі з котячої шерсті, палець і рогозину.

За характеристикою Енциклопедії сучасної України, у її творчості пишний квітковий орнамент поєднується із сюжетами традиційного життя українців та пісенного фольклору. Серед образних домінант її творів названі Дерево життя, Всевидяче Око, пташина сім'я, українська родина, Козак Мамай і народні музики.

До творчого доробку Рибак належать панно, мальовки, декоративні тарелі, мисники, скрині, бамбетлі, шкатулки, баклаги, салатовки, мальованки, іграшки та сувеніри. У профілі Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка серед її творів згадані панно «Пташиний гомін», «Мотря і Мазепа», «Шипшина», «Польові маки», «Хатинка», «Ой, під калиною, стояв козак з дівчиною» та «Квітучий кущ».

Виставкова діяльність Наталія Рибак бере участь в обласних, регіональних, всеукраїнських і міжнародних мистецьких виставках та симпозіумах від 1980 року.

Брала участь у Днях української культури в Канаді 1993 року, Днях української культури в Польщі, Всесвітній виставці «ЕКСПО-2005» у Наґої, міжнародному Яґеллонському ярмарку в Любліні та інших мистецьких заходах.

У 2019 році в Дніпровському художньому музеї відкрилася виставка Наталії Рибак «Петриківська весна». В експозиції були представлені як ранні твори з фондів музею, так і сучасні роботи мисткині.

Твори у музейних збірках Твори Наталії Рибак зберігаються у декількох музейних збірках України, зокрема таких, як Дніпровський художній музей, Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Музей Івана Гончара, Запорізький обласний художній музей, Музей історії міста Кам'янського тощо.

На порталі «Музейний фонд України» серед робіт Рибак подано мальовку «Колядники», виконану гуашшю на папері у 2008 році; місцем зберігання зазначено Музей історії міста Кам'янського.

Відзнаки У 1999 році Наталії Рибак присвоєно почесне звання Заслужений майстер народної творчості України.

У 2009 році стала лауреаткою Премії імені Данила Щербаківського.

23 серпня 2011 року Указом Президента України № 845/2011 Наталію Рибак нагороджено орденом княгині Ольги III ступеня.

У 2025 році Наталії Рибак разом із Валентиною Карпець-Єрмолаєвою, Андрієм Пікушем та Марією Пікуш присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка за мистецький проєкт «Петриківський розпис: на захисті ідентичності».

Примітки

Альбоми репродукцій Петриківка: Альбом репродукцій. Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001 (перевидання 2004). 216 с. Петриківка: Альбом. Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2011. 232 с. Петриківський розпис: Книга-альбом / упорядник О. І. Шестакова. Київ: Мистецтво, 2015 (2016). 240 с.

Джерела