Гастон Буллок Мінс (; 11 липня 1879, Конкорд, Північна Кароліна — 12 грудня 1938, федеральна в'язниця Лівенворт, Канзас) — американський приватний детектив, шахрай, бутлегер, фальсифікатор документів, підозрюваний у вбивстві та один із найвідоміших авантюристів США першої половини XX століття. Був пов'язаний із так званою «Огайською бандою» (), політичним оточенням президента Воррена Гардінга, а також став фігурантом численних кримінальних скандалів, включно зі справою про викрадення сина Чарльза Ліндберга.

Біографія

Ранні роки

Гастон Буллок Мінс народився 11 липня 1879 року в місті Конкорд, штат Північна Кароліна. Його батько Вільям Мінс був відомим місцевим адвокатом. Серед родичів Мінса був генерал армії Конфедерації Руфус Баррінгер.

У 1896 році Мінс входив до першого випуску середньої школи Конкорда. У 1903 році закінчив Університет Північної Кароліни, після чого працював учителем і комівояжером.

Водночас його справжнім покликанням стало шахрайство. Згодом директор ФБР Джон Едгар Гувер назвав його «найдивовижнішою постаттю сучасної кримінальної історії» та «найбільшим ошуканцем усіх часів».

Детективна діяльність

У 1911 році Мінс влаштувався до детективного агентства в Нью-Йорку. Він складав звіти, наповнені численними натяками на змови, шпигунство та таємні документи, що змушувало клієнтів оплачувати нові розслідування.

Напередодні Першої світової війни його залучали до операцій, пов'язаних із просуванням німецьких інтересів у нейтральних Сполучених Штатах. Мінс регулярно повідомляв про нібито виявлені шпигунські мережі, секретні документи та міжнародні змови, отримуючи за свої послуги по 100 доларів на день.

Справа Мод Кінг

Після вступу США у війну Мінс повернувся до приватної детективної практики. Однією з його найвідоміших справ стала історія вдови лісопромисловця Мод Кінг. Після смерті чоловіка Кінг отримала значний спадок і стала жертвою фінансових махінацій Мінса. Він переконав її довірити йому управління своїми коштами та поступово привласнив сотні тисяч доларів.

29 серпня 1917 року Мінс супроводжував Кінг на стрілецький полігон. Незабаром він повернувся з її тілом, заявивши, що жінка випадково або навмисно застрелилася"The Amazing Mr. Means" by J. Edgar Hoover, The American Magazine December 1936 reprinted in Reader's Digest March 1937 p. 30.. Слідство поставило під сумнів його версію. Судово-медичні експерти не виявили слідів пороху біля рани, а знайомі свідчили, що Кінг боялася зброї та планувала повторно одружитися.

Мінса звинуватили у вбивстві, однак присяжні виправдали його після нетривалого обговорення. Згодом було доведено, що заповіт, на який він посилався для отримання коштів Кінг, був підробленим.

Під час судових процесів Мінс неодноразово стверджував, що володіє таємними документами німецьких агентів. Він обіцяв передати їх уряду США в обмін на пом'якшення свого становища. Однак після доставки чергової «секретної валізи» з'ясувалося, що всередині не було жодних документів. Армійське розслідування встановило, що валіза не відкривалася та її вміст не змінювався під час перевезення.

Робота у Бюро розслідувань

У жовтні 1921 року Мінс був прийнятий на роботу до Бюро розслідувань, організації, що стала попередницею ФБР. На той час відомство очолював Вільям Джозеф Бернс, який високо оцінював здібності Мінса як детектива. Проте його репутація та поведінка швидко викликали занепокоєння керівництва Міністерства юстиції.

Згодом Мінса усунули від роботи за наполяганням генерального прокурора Гаррі Догерті, який вважав його небезпечною та непередбачуваною особою.

Бутлегерство та сухий закон

Під час дії сухого закону Мінс почав продавати свої послуги бутлегерам у Вашингтоні. Він запевняв клієнтів, що завдяки зв'язкам у федеральному уряді може вирішувати їхні проблеми із законом.

У 1924 році під час розслідування діяльності Міністерства юстиції він виступив свідком проти колишнього генерального прокурора Гаррі Догерті. Мінс заявив, що передавав хабарі високопосадовцям адміністрації Гардинга та має документи, які це підтверджують.

Коли від нього зажадали доказів, він повідомив, що невідомі особи нібито викрали всі матеріали. Згодом було встановлено, що пред'явлені ним документи були фальшивими. Пізніше Мінс підписав письмову заяву, в якій визнав, що його свідчення були неправдивими. Він стверджував, що дав їх після обіцянки сенатора Бертона Вілера домогтися закриття кримінальних справ проти ньогоThe inside story of the Harding tragedy by Harry Daugherty and Thomas Dixon. За неправдиві свідчення Мінса засудили до двох років федерального ув'язнення.

Книга про смерть Гардінга

Після звільнення Мінс використав свою скандальну репутацію для написання книги «Дивна смерть президента Гардінга» () (1930). У ній він стверджував, що президент Воррен Гардінг був причетний до всіх основних корупційних скандалів своєї адміністрації. Найбільший резонанс викликала його версія про те, що перша леді Флоренс Гардінг нібито отруїла чоловіка, щоб приховати його корупцію та позашлюбні зв'язки.

Книга стала бестселером, але згодом журналістка Мей Діксон Такер, яка фактично написала її від імені Мінса, заявила, що наведені у ній історії були вигаданими, а жодних доказів автор ніколи не мав. Після отримання гонорарів Мінс сам фактично відмовився від власних твердженьThe inside story of the Harding Tragedy by Harry Daugherty and Thomas Dixon.

Афера навколо викрадення Ліндберга

Найвідомішою аферою Мінса стала його участь у справі про викрадення сина авіатора Чарльза Ліндберга у 1932 році. Світська дама Евалін Волш Маклін звернулася до Мінса по допомогу в пошуках дитини. Він переконав її, що має контакти зі злочинцями та знає місцезнаходження хлопчика. Мінс отримав від неї 100 тисяч доларів для передачі викрадачам, після чого зник. Пізніше він неодноразово вимагав додаткові кошти, вигадуючи історії про складні переговориUnited States vs. Gaston B. Means and Norman T. Whitaker, Criminal No. 53134, May 8, 1933, p. 51.

Коли дитину так і не повернули, а згодом було встановлено, що її вбито, Маклін звернулася до поліції. Мінса заарештували, засудили за велике шахрайство та призначили покарання у вигляді 15 років ув'язнення. Викрадені кошти так і не були повернуті.

Гастон Буллок Мінс відбував покарання у федеральній в'язниці Лівенворт у штаті Канзас. Помер у в'язниці 12 грудня 1938 року.

У культурі

Образ Гастона Мінса неодноразово використовувався в документальних фільмах, книгах та телевізійних програмах, присвячених політичним скандалам епохи Воррена Гардінга, сухого закону та справі Ліндберга.

Примітки

Література Dean, John; Schlesinger, Arthur M. Warren Harding (The American President Series), Times Books, 2004. Ferrell, Robert H. The Strange Deaths of President Harding. University of Missouri Press, 1996. Mee, Charles L. Jr. The Ohio Gang: A Historical Entertainment. M. Evans, 1991. "The Amazing Mr. Means" by J. Edgar Hoover, The American Magazine December 1936 reprinted in Reader's Digest March 1937 p. 30. United States of America vs. Gaston B. Means and Norman T. Whitaker, Criminal No. 53134, May 8, 1933.