Самія Юсуф Омар (; , Могадішо, Сомалі — , Середземне море) — сомалійська спринтерка. Одна з двох сомалійських спортсменок, які представляли свою країну на літніх Олімпійських іграх 2008 року в Пекіні, Китай. Омар виросла в Могадішо та тренувалася там під час громадянської війни в Сомалі, попри переслідування з боку місцевих озброєних угруповань. Її історію на Олімпійських іграх висвітлювали ЗМІ, а її виступ отримав схвальні відгуки від глядачів.

Після Олімпійських ігор змушена була відійти від легкої атлетики через погрози з боку бойового угруповання «Аш-Шабаб». Зрештою вона опинилася в таборі для переселенців, організованому угрупованням «Хезбул-Іслам», і, прагнучи взяти участь у літніх Олімпійських іграх 2012 року, перетнула кордон з Ефіопією в пошуках безпечного місця для тренувань. Її вивезли на північ до Лівії, де вона потрапила до в'язниці. Під час Олімпійських ігор 2012 року з'ясувалося, що Омар потонула біля узбережжя Лівії, намагаючись перетнути Середземне море, щоб дістатися до Італії.

Ранні роки Народилася 25 березня 1991 року в Сомалі в сім'ї Омара Юсуфа та Дахабо Алі і була найстаршою з шістьох дітей. Її мати була спортсменкою, яка змагалася на національному рівні в Сомалі. Родина походила з однієї з етнічних меншин країни.

Батько та дядько Омар загинули внаслідок мінометного обстрілу ринку Бакара. На той час Омар навчалася у восьмому класі та кинула школу, щоб доглядати за суродженцями, поки її мати продавала продукти, щоб забезпечити сім'ю. Мати заохочувала її зайнятися бігом. Вона тренувалася на стадіоні Могадішо, оскільки родина жила неподалік у халупі. На стадіоні була гравійна бігова доріжка, усипана вирвами від мінометів часів громадянської війни в Сомалі. Окрім стадіону, тренувалася просто на вулицях Могадішо, зіткнувшись з утисками з боку місцевих бойовиків, які вважали, що мусульманки не мають права брати участь у спортивних заходах.

Спортивні змагання У квітні 2008 року на Чемпіонаті Африки з легкої атлетики 2008 року в Аддис-Абебі, Ефіопія, вона фінішувала останньою. Сомалійський олімпійський комітет обрав її для участі у змаганнях з бігу на 200 метрів на літніх Олімпійських іграх 2008 року в Пекіні, Китай. Запрошення було несподіваним для неї через її юний вік і через те, що належала до етнічної меншини

Через брак фінансування Омар змагалася в одязі, подарованому суданською командою, і стартувала у забігу, де також брала участь майбутня золота медалістка Вероніка Кемпбелл-Браун з Ямайки. Омар фінішувала приблизно на дев'ять секунд позаду інших бігунок, показавши час 32,16. Натовп на стадіоні величезно підтримував Омар, а журналіст Чарльз Робінсон сказав: «У мене буквально мурашки по шкірі. Вони просто штовхали її», а «Гардіан» припустила, що вона отримала голосніші оплески, ніж Кемпбелл-Браун. Історія сомалійської дівчинки привернула увагу ЗМІ ще до початку забігу, але після нього інтерес до неї згас через мовний бар'єр між Омар і журналістами, а також через її небажання привертати до себе увагу.

Після Олімпійських ігор Її змагання на Олімпійських іграх майже не висвітлювалось в Сомалі. Її змагання відбувся опівночі за східноафриканським часовим поясом, і місцеві телевізійні чи радіотрансляції не велися. Таким чином, ніхто з її родини не бачив, як вона змагалася. Після зіткнення з бойовим угрупованням «Аш-Шабаб» вона була глибоко вражена і більше не зізнавалася іншим, що є спортсменкою. До грудня 2009 року вона разом із родиною мешкала в таборі для переселенців, організованому ісламським повстанським угрупованням «Хізбул-Іслам», розташованому приблизно за 20 кілометрів від Могадішо. «Аш-Шабааб» заборонив усім жінкам брати участь у спортивних змаганнях або відвідувати їх.

2011 року Омар втекла від бойових дій під час громадянської війни та переїхала до Аддис-Абеби, залишивши сім'ю, щоб здійснити свою мрію про участь у літніх Олімпійських іграх 2012 року в Лондоні, Велика Британія. Як спортсменка на середніх дистанціях, вона мала розпочати тренування з колишнім олімпійцем Ешету Турою, якого їй рекомендували сомалійський тренер з легкої атлетики з Катару Джама Аден та олімпійський призер Мохамед Сулейман. Їй дозволили тренуватися з ефіопською командою з бігу на середні дистанції після отримання схвалення від Олімпійського комітету Ефіопії. Її особистий найкращий час під час першої зустрічі з ефіопською командою становив 5 хвилин на 1500 метрів; їй чітко пояснили, що потрібно буде вкластися в час 4:20, щоб бути конкурентоспроможною.

Вона потоваришувала з журналісткою «Al Jazeera» Терезою Круг, яка висвітлювала її історію на Олімпійських іграх і після них. Пізніше Круг повідомила, що, намагаючись знайти тренера, Омар вирушила на північ до Європи, перетнувши Судан і потрапивши до Лівії. І родина Омар, і Круг намагалися відмовити її від цього та залишитися в Ефіопії, де Сомалійський олімпійський комітет планував створити тренувальний табір. Натомість вона заплатила контрабандистам, щоб ті відвезли її до Лівії, де її ув'язнили на певний час.

Смерть і спадщина 19 серпня 2012 року газета «Корр'єре делла Сера» повідомила, що Самія померла дорогою до Італії на човні з Лівії. Інформація надійшла від її земляка та колеги-бігуна Абді Біле, і, за даними газети, інформацію було «важко перевірити». Історія стала відомою під час літніх Олімпійських ігор 2012 року, хоча смерть Омар сталася раніше того ж року, у квітні.

21 серпня BBC повідомила про отримання підтвердження смерті Омар від Національного олімпійського комітету Сомалі. Газета «Huffington Post» повідомила, що Кадіджо Аден Дахір, заступник голови федерації легкої атлетики Сомалі, підтвердив, що Омар утонула біля узбережжя Лівії, намагаючись дістатися Італії з Ефіопії. Кадіджо додав, що «це сумна смерть… Вона була нашою фавориткою на Лондонських Олімпійських іграх».

Зрештою, точні подробиці її смерті стали відомі: вона сіла на переповнений човен разом із 70 іншими людьми, намагаючись перетнути Середземне море та дістатися Італії. Невдовзі в човні закінчився бензин, і він дрейфував біля узбережжя Лівії. Судно італійських ВМС прибуло допомогти. Рятувальні мотузки з корабля створили хаос серед біженців. Омар впала в море, де свідки бачили, як вона деякий час трималася у воді, але зрештою потонула.

Її історію описав у книзі «Non dirmi che hai paura» («Не кажи мені, що боїшся») італійський письменник і журналіст Джузеппе Катоццелла. Права на англомовну версію роману придбало видавництво Penguin Books, і виник інтерес до екранізації твору. 2015 року німецький письменник — графічний романіст Райнгард Кляйст опублікував свій графічний роман «Der Traum von Olympia — Die Geschichte von Samia Yusuf Omar» («Олімпійська мрія — історія Самії Юсуф Омар») у видавництві Carlsen Verlag. Він був названий книгою року за версією Luchs за 2015 рік. Графічний роман був перекладений англійською мовою та опублікований видавництвом SelfMadeHero у 2016 році.

Примітки

Посилання