Абузусний головний біль (від лат. abusus — зловживання), також відомий як лікарсько-індукований головний біль (ЛІГБ) або рикошетний головний біль — це форма хронічного головного болю, що розвивається внаслідок частого та надмірного застосування знеболювальних або протимігренозних засобів. Стан зазвичай полегшується після повної відміни препарату, яким зловживав пацієнт.

Абузусний головний біль часто турбує пацієнтів щодня, є дуже болючим і визнаний однією з найпоширеніших причин хронічного щоденного головного болю. Як правило, він виникає у людей з попередніми розладами (такими як мігрень або головний біль напруги), стан яких з часом «трансформується» з епізодичного в хронічний через надмірний прийом ліків для купірування нападів. У загальній популяції ЛІГБ вражає приблизно 1–2 % людей, проте у спеціалізованих неврологічних клініках цей показник значно вищий.

Клінічна картина За проявами ЛІГБ нагадує головний біль напруги і проявляється майже щоденними тупими, давлючими або стискаючими болями у всій голові легкої або помірної інтенсивності. Однак існують характерні відмінності: найбільша інтенсивність болю, як правило, відзначається вранці; нерідко головний біль будить пацієнтів, змушуючи їх прийняти знеболювальний препарат.

Типовими є скарги на відчуття втоми, зниження працездатності, труднощі з концентрацією уваги, дратівливість та порушення сну. Часто формується психологічна залежність: можливий страх появи або посилення болю, що змушує пацієнтів приймати анальгетик заздалегідь, профілактично (до початку нападу).

Оскільки лікарський абузус є одним із провідних факторів хронізації болю, його приєднання суттєво погіршує перебіг основної хвороби (наприклад, мігрені).

Причини та механізми розвитку Відомо, що ЛІГБ виникає при частому хронічному застосуванні багатьох знеболювальних засобів, серед яких найчастіше: триптани, ерготаміни, опіоїди та неопіоїдні анальгетики (зокрема парацетамол та НПЗП), а також комбіновані препарати або їх одночасний прийом. Харчовий або медичний кофеїн також є фактором ризику.

Важливим фактором ризику є тривала історія первинних головних болів. Цей стан практично не розвивається у пацієнтів, які регулярно приймають анальгетики через інші хронічні болі (наприклад, при артриті або синдромі подразненого кишечника), якщо у них немає схильності до головних болів.

Середній час, необхідний для розвитку абузусного болю, залежить від типу ліків: дослідження показують, що для триптанів він становить близько 1,7 року, для ерготамінів — 2,7 року, а для простих анальгетиків — 4,8 року.

Точні патофізіологічні механізми до кінця не вивчені. Вважається, що хронічне вживання знеболювальних змінює нейрональні шляхи (відбувається нейрональна переадаптація). Пропонуються такі механізми, як зміна збудливості кори головного мозку, центральна сенситизація трійчастого нерва, а також зміни в серотонінергічній, дофамінергічній та ендоканабіноїдній системах. Дослідження також показують зниження активності в орбітофронтальній корі головного мозку (схоже на зміни при наркотичній залежності), що свідчить про можливу неврологічну схильність до звикання.

Діагностика Діагностика ґрунтується на аналізі характеру болю та ретельному зборі анамнезу щодо кількості та частоти прийому ліків. Найважливішим параметром є «кількість доз (або днів прийому) знеболювальних на місяць». Ведення пацієнтом щоденника головного болю суттєво полегшує постановку діагнозу. Інструментальних методів, що підтверджують ЛІГБ, не існує.

Діагностичні критерії згідно з Міжнародною класифікацією (МКГБ-3) Абузусний головний біль класифікується у 3-му виданні Міжнародної класифікації головних болів (ICHD-3). Основні критерії: Головний біль, що виникає ≥15 днів на місяць у пацієнта, який вже має первинний головний біль. Регулярне (протягом понад 3 місяців) зловживання одним або кількома препаратами: ≥10 днів на місяць — для триптанів, похідних ерготаміну, опіоїдів або комбінованих анальгетиків. ≥15 днів на місяць — для простих анальгетиків (парацетамол, НПЗП). Головний біль не відповідає більшою мірою іншому діагнозу з МКГБ-3.

Лікування Усунення абузусу (відміна препарату) — необхідна і найголовніша умова успішної терапії. Пацієнти практично не реагують на профілактичне лікування основної хвороби, поки не буде виявлено і усунуто абузусний фактор.

Клінічні дані свідчать, що методом вибору є раптова повна відміна препарату з подальшим початком профілактичної терапії. Проте відміна ліків може призвести до тимчасового погіршення стану: посилення головного болю, нудоти, блювання, порушення сну, тривоги та неспокою (синдром відміни). Ці симптоми тривають від 2 до 10 днів. У випадках зловживання опіоїдами або барбітуратами може знадобитися поступове зниження дози під наглядом лікаря через ризик важких ускладнень (наприклад, судом).

Для полегшення болю в період відміни (як «перехідна» терапія) можуть застосовуватися анальгетики тривалої дії, такі як напроксен.

Зазвичай, через два місяці після повної відміни ліків пацієнти відзначають значне зниження частоти та інтенсивності головного болю. Однак, за статистикою, до 45 % пацієнтів з часом можуть зазнати рецидиву, повертаючись до надмірного вживання ліків.

Профілактика Будь-якому пацієнту, який має часті напади головного болю або мігрені, слід призначати спеціальні профілактичні препарати, а не заохочувати його приймати все більше знеболювальних. Профілактичні препарати (приймаються щодня для запобігання нападам) включають нейромодулятори (антиконвульсанти, такі як вальпроєва кислота або топірамат), антидепресанти (наприклад, амітриптилін) та бета-блокатори (пропранолол).

Також рекомендується обмежувати прийом безрецептурних знеболювальних максимум двома днями на тиждень.

Історія Концепцію і термін «рикошетний головний біль» () вперше описав і дослідив американський лікар-невролог Лі Кудроу (Lee Kudrow) у 1982 році. У 2004 році стан було офіційно включено до 2-го видання Міжнародної класифікації головних болів під сучасною назвою.

Див. також Мігрень Головний біль напруги Кластерний головний біль

Примітки

Посилання Міжнародне товариство головного болю — Міжнародна класифікація головних болів 3-го видання (ICHD-3) Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги: Головний біль напруги (МОЗ України)