Carex oxylepis — вид квіткових рослин з родини осокових. Поширення: США (Алабама, Арканзас, Флорида, Джорджія, Іллінойс, Кентуккі, Луїзіана, Меріленд, Міссісіпі, Міссурі, Північна Кароліна, Оклахома, Південна Кароліна, Теннессі, Техас, Вірджинія). Цей кореневищний геофіт росте переважно в помірному біомі.
Середовище проживання Населяє заплавні ліси, багаті, вологі листяні ліси, поблизу струмків або в болотистих місцевостях, високогірні ліси на піщаних ґрунтах, лісисті урвища, часто пов'язані з вапняними ґрунтами.
Біоморфологічна характеристика Рослини створюють густі дерновини. Стебла темно-бордові біля основи; квітконосні стебла 25–80 см, зазвичай довші за листя в зрілому віці, товщиною 1–2 мм, від голих до опушених. Листя: базальні піхви бордові, безлопатеве, запушене, іноді голі, інші змінюють колір від бордового до зеленого на тильному боці, світло-коричнево-напівпрозорі спереду, з крапками або прожилками темно-червоного кольору, запушені дистально; пластини плоскі, 3–7 мм ушир, волосисті, особливо знизу, рідко дистально, краї війчасті. Бічні колоски 2–4, по 1 у вузлі, дистальні 2 зазвичай перекривають кінцевий колос, інші добре розділені, вигинаються або поникають в зрілому віці, маточкові з 20–45 перигініями, прикріпленими на відстані 1,5 мм один від одного, вузько циліндричні, 15–45 × 3–4,5 мм. Кінцевий колос двостатевий, 15–45 × 2–4,5 мм. Маточкові луски напівпрозорі з широкою зеленою, червоною крапчастою середньою жилкою, еліптично-яйцеподібні, коротші за зрілі перигінії, верхівка гостра або остиста, остюк менше ніж 1 мм, війчаста. Перигінії від зелених до темно-оливково-зелених, рясно червоно-крапчасті, 2-ребристі з 6–10 майже однаково помітними жилками, нещільно охоплюють сім'янки, еліпсоїдно-яйцеподібні, 3,5–5 × 1,7–2 мм, перетинчасті, основа гостра або з короткою ніжкою, верхівка поступово звужена до дзьоба, голі або рідше запушені; дзьоб дрібно двозубий, 0,4–0,7 мм. Сім'янки 1,7–2,5 × 1–1,5 мм, ніжка до 0,7 мм. Плодоносить кінець весни – початок літа.
Примітки