Операція «Катехізм» (; — операція Королівських Повітряних сил Великої Британії з авіаційного удару по німецькому лінкору «Тірпіц», що була проведена 12 листопада 1944 року за часів Другої світової війни. Операцію здійснювали 29 важких бомбардувальників Королівських ПС, які атакували лінкор на його якірній стоянці поблизу норвезького міста Тромсе. Корабель перекинувся після прямого влучання щонайменше двох бомб та пошкодження унаслідок вибухів поруч із корпусом лінкора, в результаті чого загинуло від 940 до 1204 членів екіпажу; британці не зазнали втрат.
Ця атака завершила тривалу серію повітряних і морських операцій союзників проти «Тірпіца», спрямованих на усунення загрози, яку він становив для союзних конвоїв. Німецький лінкор перевели до району Тромсе в жовтні 1944 року з огляду на зазнані ним пошкодження внаслідок операцій «Параван» 15 вересня 1944 року та «Обвіет» 29 жовтняOperation Catechism, яку здійснили елітні ескадрильї № 9 та № 617 Королівських ПС.
Операція «Катехізм» дублювала задум плану операції «Обвіет» і проводилася тими ж ескадрильями. Літаки вилетіли з баз у північній Шотландії і завдяки ясним погодним умовам авіатори Співдружності змогли точно прицілитися та завдати бомбового удару по ворожому лінкору. Бомбардувальники не були перехоплені підрозділом німецьких винищувачів, які не встигли вчасно злетіти з аеродрому у сусідньому Тромсе. Лише один бомбардувальник був значно пошкоджений вогнем німецької зенітної артилерії.
«Тірпіц» перекинувся протягом кількох хвилин після удару. Рятувальники підняли з води сотні членів екіпажу, але мало хто з тих, хто опинився в пастці в корпусі, врятувався. Кілька німецьких військовослужбовців були засуджені за невиконання службових обов'язків після атаки. Знищення лінкора було відзначено в країнах-союзниках та Норвегії і його увічнюють кількома меморіалами та експозиціями в музеях.
Підготовка Британське Бомбардувальне командування залишалося сповненим рішучості якомога швидше потопити «Тірпіц» і невдовзі після невдалої операції «Обвіет» наприкінці жовтня 1944 року розпочалася підготовка до чергової атаки. У звіті, опублікованому Відділом морської розвідки Королівського флоту 3 листопада, зазначалося, що атакувати «Тірпіц» на півночі Норвегії все ще необхідно. У звіті стверджувалося, що лінкор потенційно можна відремонтувати та зробити повністю боєздатним, якщо не спричиняти йому шкоди, то він зможе дістатися до великого порту, де пройти капітальний ремонт. Оскільки було б важко атакувати лінкор у період майже вічної темряви північної зими, подальші атаки мали бути здійснені протягом 23 днів до початку атаки. 3 листопада 5-та група Королівських ПС отримала наказ, що наступна атака на «Тірпіц» відбудеться 5 листопада, і повторно використає плани, розроблені для операції «Обвіет». Черговий рейд отримав назву операція «Катехізм».
З 4 листопада на базі Королівських Повітряних сил Самбург було розміщено два метеорологічні літаки «Москито», звідки вони щодня здійснювали вильоти для моніторингу погодних умов у районі Тромсе. Того ж дня двадцять літаків «Ланкастер» 9-ї ескадрильї та дев'ятнадцять літаків «Ланкастер» 617-ї ескадрильї були відправлені на аеродроми в північній Шотландії для підготовки до операції. Тієї ночі було оголошено штормове попередження, і вранці 5 листопада рейд було скасовано. Обидві ескадрильї повернулися на свої бази. 7 листопада ескадрильї знову прибули до Шотландії, але невдовзі повернулися на свої бази, коли атаку було скасовано вчергове.
10 листопада екіпажі «Ланкастерів» отримали інструктаж щодо чергової атаки на «Тірпіц». Обидві ескадрильї передислокувалися до північної Шотландії 11 листопада, коли метеорологічні звіти вказували на те, що над Тромсе протягом найближчих двох днів буде ясна погода. Бомбардувальники розміщувалися на авіабазах Кінлосс, Лоссімут та Міллтаун.
Тим часом, німецька сторона вжила заходів щодо покращення захисту «Тірпіца» після операції «Обвіет». У районі Тромсе було розміщено додаткові зенітні гармати, а навколо лінкора встановили торпедні сітки. Вони посилили захист, що надавався зенітними кораблями «Німфе» та «Тетіс» і кількома зенітними батареями на березі. 1 листопада розпочалися днопоглиблювальні роботи для зниження рівня води нижче корпусу лінкора. До 12 листопада вони були наполовину завершені. Димогенератори, які раніше захищали «Тірпіц» у Каафіорді, все ще встановлювалися на момент початку операції «Катехізм» і ще не були введені в експлуатацію. По периметру лінкора було розміщено сім рибальських човнів, оснащених димогенераторами, втім вони не були здатні створювати щільну димову завісу, яка могла б повністю прикрити «Тірпіц» з повітря.
Екіпаж лінкора продовжував регулярні навчальні заняття та готуватися до відбиття ймовірних повітряних атак противника. 4 листопада командир «Тірпіца» капітан-цур-зее Вольф Юнге відбув і його замінив старпом капітан-цур-зее Роберт Вебер. Вебер вважав, що протягом трьох тижнів дні будуть достатньо короткими, щоб запобігти подальшим повітряним атакам. 12 листопада на борту «Тірпіца» перебувало близько 1700 моряків.
Після операції «Обвіет» до Бардуфосса було перекинуто 38 винищувачів для посилення протиповітряної оборони регіону Тромсе. Ці літаки входили до складу 5-ї винищувальної ескадри (JG 5) під тимчасовим командуванням майора Генріха Ерлера. Підрозділ був евакуйований з Кіркенеса в далекому північно-східному регіоні Норвегії, коли радянські війська прорвалися до міста, і перебував в дезорганізованому стані на момент початку операції «Катехізм». Більшість пілотів у Бардуфоссі були недосвідченими та погано навченими, а підрозділ не був належним чином проінструктований щодо присутності «Тірпіца» в цьому районі. Ерлер прибув до Бардуфосса 9 листопада дорогою до Алти та вирішив залишитися там до ранку 12 листопада, щоб контролювати програму екстреної підготовки пілотів винищувачів.
Атака Рано-вранці 12 листопада командування ухвалило рішення про початок операції «Катехізм». Прогноз погоди, опублікований вдень 11 листопада, передбачав, що над північною Норвегією може з'явитися хмарність. Того вечора над цим районом пролетів один із метеорологічних літаків «Москіто», чий екіпаж повідомив про хмарні ділянки, коли вони повернулися до Шотландії невдовзі після півночі в ніч з 11 на 12 листопада. Командир 5-ї групи, комодор авіації Ральф Кокрейн, вирішив спробувати ще одну атаку в надії, що бомбардувальники зустрінуть ясну погоду над Тромсе.
Загалом на операцію виділялося 32 літаки «Ланкастер». 617-та ескадрилья надала вісімнадцять бомбардувальників, а 9-та ескадрилья — тринадцять. Як і в операціях «Параван» та «Обвіет», до них приєднався «Ланкастер», обладнаний як кінолітак, для фіксації результатів нальоту та подальшого використання в пропагандистських фільмах. Сім літаків «Ланкастер» 9-ї ескадрильї не змогли взяти участь, оскільки їх не могли вчасно очистити від снігу та льоду, що утворилися на них протягом ночі. Бомбардувальники 617-ї ескадрильї злетіли між 2:59 та 3:25 ранку за британським літнім часом, а 9-ї ескадрильї — між 3:00 та 3:35 ранку.
«Ланкастери» пролетіли окремо над Норвезьким морем. Як і під час операції «Обвіет», вони перетнули узбережжя Норвегії між містами Мушеен та Намсус, де була прогалина в німецькому радіолокаційному покритті. Кілька бомбардувальників полетіли занадто далеко на північ і потрапили в зону дії німецьких радіолокаційних станцій. «Ланкастери» зустрілися над озером Турнетреск. Два «Ланкастери» 9-ї ескадрильї не встигли вчасно досягти цього озера і змушені були повернутися на базу безрезультатно.
На момент досягнення району Тромсе обидві ескадрильї перешикувалися в бойовий порядок для атаки. «Ланкастери» були згруповані в «групи» з чотирьох-шести літаків, які літали на висоті від 4300 м до 4600 м. Атаку очолила 617-та ескадрилья, за нею — 9-та ескадрилья. Літак фотозйомки наблизився до Тромсе на висоті 1800 м і знизився до 600 м, щоб уникнути зенітного вогню на початку атаки.
Німецькі війська в районі Тромсе не змогли належним чином відреагувати на численні попередження про наближення британських бомбардувальників. Між 7:39 та 8:50 кілька спостережних пунктів у цьому районі повідомили про виявлення «Ланкастерів». Оскільки перші літаки, які помітили, летіли на схід, вважалося, що вони можуть прямувати до Радянського Союзу. «Тірпіц» не був повідомлений до 8:15 і лише кілька повідомлень було передано загону JG 5 у Бардуфоссі. Сирена повітряної тривоги «Тірпіца» пролунала о 8:51, і Вебер повідомив екіпаж корабля через сім хвилин про можливість атаки.
Близько 9:15 ранку «Тірпіц» зв'язався з Бардуфоссом, запросивши винищувачі для забезпечення повітряного прикриття. Було вже занадто пізно, щоб будь-який з винищувачів досяг Тромсе до прибуття бомбардувальників. Місцеве командування Люфтваффе наказало підняти винищувачі в повітря о 9:18 ранку. Через різні затримки літаки почали зліт з Бардуфосса лише приблизно о 9:32 ранку. Ерлер злетів першим, але інші літаки затрималися на кілька хвилин, через те, що транспортний літак Ju 52 приземлявся на злітно-посадковій смузі. Ерлер на самоті вирушив до району Тромсе, але не зміг знайти британські бомбардувальники, перш ніж вони атакували. Незрозуміло, куди були відправлені інші винищувачі. В одному звіті після атаки зазначалося, що їх відправили до кордону зі Швецією, в іншому — що вони прямували до Каафіорда, а два пілоти стверджували, що досягли Тромсе після знищення «Тірпіца».
Знищення «Тірпіца» «Тірпіц» зробив перші постріли в битві о 9:38 ранку, відкривши вогонь по бомбардувальниках зі своїх 15-дюймових (380-мм) гармат головного калібру з відстані 22 км. Інші зенітні гармати також вели вогонь по «Ланкастерах», коли вони наближалися, але не заважали їм. Димової завіси не було, коли вони летіли на північний захід до своїх бомбардувальних позицій.
О 9:41 ранку британський бомбардувальний загін перейшов в атаку. Бомбардувальник Тейта першим скинув свій «Толлбой», який влучив у «Тірпіц». 617-та ескадрилья завершила атаку о 9:44. Літаки 9-ї ескадрильї почали скидати свої «Таллбої» о 9:45 ранку. На цей час лінкор горів і був покритий димом. Остання бомба була скинута о 9:49 ранку.
«Тірпіц» швидко затонув. У нього влучили два «Толлбої», які пробили його броньовану палубу. Один влучив у лівий борт башти «Бруно» в носовій частині корабля, але не вибухнув. Інший, скинутий літаком Тейта, влучив у лівий борт на міделі корабля поблизу направляючих катапульти літака та вибухнув над котельнею лівого борту. Це спричинило серйозні пошкодження, що призвели до значного затоплення, пожеж по всьому кораблю та крену від 15 до 20 градусів ліворуч. Кілька бомб здетонували у воді поблизу «Тірпіца», завдавши подальших пошкоджень корпусу та додаткового затоплення. Ці вибухи також створили великі кратери під кораблем та здули значну частину гравію, який був скинутий під нього. Ще один «Толлбой», ймовірно, влучив у «Тірпіц». Він або рикошетом відскочив від борту корабля, або пробив броньовану палубу біля башти «Цезар» у кормі корабля та спричинив пожежу біля порохового або снарядного льоху. Майже всі влучання та майже промахи сталися з лівого борту «Тірпіца», що дестабілізувало його та призвело до швидкого збільшення списку. Багато моряків, які обслуговували зенітні гармати «Тірпіца», загинули або були поранені бомбами, що призвело до значного зменшення об'єму вогню, спрямованого на «Ланкастери».