Мухаммад Хаджі Ібрагім Егаль (; , Одвейн, Британський Сомаліленд — , Преторія, Південно-Африканська Республіка) — сомалійський державний діяч, який обіймав посаду другого президента Сомаліленду з 1993 року до своєї смерті у 2002 році, у період стабілізації та інституційного будівництва. До утворення Республіки Сомалі Егаль недовго обіймав посаду прем'єр-міністра Держави Сомаліленд. Він також двічі недовго обіймав посаду прем'єр-міністра Республіки Сомалі у 1960 році та з 1967 по 1969 рік.

Ранні роки Народився 1928 року в Одвейні, Британський протекторат Сомаліленд. Син багатого торговця, Егаль походив з підклану Ісса Муссе підклану Хабар Авал (частина більшого клану Ісаак). Пізніше він одружився з Ашею Саїд Аббі, і у пари було п'ятеро дітей: троє синів і дві доньки.

Егаль здобув формальну освіту в Британському Сомаліленді. Його відправили до Великої Британії для продовження навчання, що було досить незвичним для тієї доби.

Кар'єра

Прем'єр-міністр Держави Сомаліленд 26 червня 1960 року Егаль став прем'єр-міністром нової незалежної Держави Сомаліленд, яка через п'ять днів об'єдналася з колишньою підопічною територією Сомалі, утворивши Республіку Сомалі 1 липня 1960 року.

Урядова робота Обіймав посади першого міністра оборони Республіки Сомалі (1960—1961), міністра освіти (1962—1963), прем'єр-міністра (1967—1969) та посла в Індії (1976—1978).

Прем'єр-міністр Республіки Сомалі 1967 року президентом обрали Абдірашида Алі Шермарке, який призначив Егаля прем'єр-міністром. Як повідомляється, прихід Мухаммада Хаджі Ібрагіма Егаля на посаду прем'єр-міністра значною мірою фінансувався коштом таємної підтримки в розмірі тисяч доларів, наданої йому й іншим прозахідним діячам в урядущій партії Сомалійська молодіжна ліга Центральним розвідувальним управлінням США. Згідно з меморандумом Державного департаменту США від 1968 року, Егаль «…вільно володіє англійською мовою і, хоча є мусульманином, полюбляє випити. Він — прагматичний африканський поміркований політик і прихильник Заходу».

Протягом 1968 року Егаль публічно заявляв, що Сомалі не змінить курс щодо мети об'єднання всіх сомалійців і повернення «втрачених земель». Але він пізніше відмовився від претензій на Огаден, що викликало народний гнів у країні.

15 жовтня 1969 року вбили Абдірашіда Алі Шермарке, Егаль на той момент був прем'єр-міністром. Владу захопила новостворена Верховна революційна рада (ВРР) на чолі з генерал-майором Сіадом Барре, бригадним генералом Мохамедом Айнаше Гуле, підполковником Саладом Габейре Кедіє та начальником поліції Джамою КоршелемAdam, p.226. ВРР перейменувала країну на Демократичну Республіку СомаліJ. D. Fage, Roland Anthony Oliver, The Cambridge history of Africa, Volume 8, (Cambridge University Press: 1985), p.478.The Encyclopedia Americana: complete in thirty volumes. , заарештувала членів колишнього цивільного уряду, заборонила політичні партії, розпустила парламент і Верховний суд, а також призупинила дію конституціїPeter John de la Fosse Wiles, The New Communist Third World: an essay in political economy, (Taylor & Francis: 1982), p.279.. Егаль був одним із політиків, затриманих ВРР за його провідну роль у першому уряді країни. Згодом його звільнили, і він обійняв посаду посла в Індії (1976—1978), після чого режим Барре знову ув'язнив його за звинуваченням у змові, де він перебував до 1985 року.

Президент Сомаліленду Егалю вдалося успішно роззброїти та реінтегрувати повстанські групи, стабілізувати економіку Сомаліленду, налагодити двосторонню торгівлю з іноземними країнами, запровадити нову валюту Сомаліленду — сомалілендський шилінг, а також паспорт і національний прапор.

1995 року Егаль написав листа прем'єр-міністру Ізраїлю Іцхаку Рабіну з метою встановити дипломатичні відносини між двома країнами. Егаль говорив про необхідність спільної протидії ісламізму в регіоні. За словами Абдірахмана Тура, першого президента Сомаліленду, Егаль прагнув налагодити відносини з Ізраїлем у надії отримати визнання з боку США.

Протягом усього терміну президента Республіки Сомаліленд відданість Егаля справі сецесії ставилася під сумнів і піддавалася критиці з боку прихильників жорсткого курсу, зокрема в лавах Сомалійського національного руху (СНР), які вважали, що він все ще сподівається на примирення з іншими політичними силами в решті Сомалі. У серпні 2001 року Егаль з перевагою в один голос уникнув ухвалення вотуму недовіри, поданою кількома депутатами, які звинуватили його в нерішучості у справі сецесії.

В інтерв'ю агентству IRIN того ж року лідер SNM Абдірахман Авале також сказав про Егаля, що «коли він заявляє, що виступає за незалежність, це лише для місцевого споживання. Тут він говорить людям одне, але у своїх промовах в інших місцях він чітко заявляє, що Сомалі одного дня об'єднається. Він каже, що ми поговоримо з жителями півдня, коли вони наведуть лад у себе вдома, і почнемо з ними переговори… Він каже одне громадськості, а інше — міжнародній спільноті».

Смерть Егаль помер 3 травня 2002 року в Преторії, Південна Африка, під час операції у військовому шпиталі. Його тіло було доставлено до Сомаліленду для державного похорону, після чого троє його синів поховали його поруч з батьком, згідно з його останніми побажаннями. Як повідомляється, на похорон в Бербері прийшли близько 4000 скорботних, а парламент оголосив семиденну жалобу. Наступного дня Дахір Раяле Кахін приведений до присяги як новий президент.

Особисте життя Перебуваючи на посаді президента Сомаліленду Егаля звинувачували в алкоголізмі. 1995 року сам Егаль зізнався, що давно не п'є віскі, але іноді вживає вино. У службовій записці 1968 року від заступника державного секретаря США Ніколаса Катценбаха президенту Ліндону Джонсону згадується, що Егаль багато пив, попри те, що він був мусульманином. Консул США в Харгейсі Гордон Беєр також згадував про регулярні випивки з Егалем у бар-клубі «Hargeisa», місці, яке Егалю особливо подобалося.

Егаль був близьким другом голлівудської зірки Вільяма Голдена. На момент вбивства Абдірашида Алі Шармарке Егаль гуляв та грав у азартні ігри з Голденом у Лас-Вегасі. Посольство Сомалі намагалося зв'язатися з ним після новин про вбивство і зрештою звернулося за допомогою до ФБР, щоб знайти його.

Під час свого прем'єрства Егаль використовував державні кошти для будівництва своєї приватної вілли на дорозі до Афгує. На відміну від його попередників, як-от Аден Адде, який для будівництва президентської резиденції в Афгуї використовував виключно приватні кошти.

Примітки

Посилання