Ернст Герман Еріх Пітч (нім. —Ernst Hermann Erich Pietsch; 6 травня 1902, Берлін—† 9 квітня 1979, Бад-Гомбург) — німецький хімік і документаліст. З 1955 по 1961 рік він обіймав посаду президента Німецького товариства інформаційної науки та інформаційної практики.
Біографія
Ранні роки та освіта Свої шкільні роки Пітч провів з 1914 по 1918 рік у Реальному училищі Бертрама, а потім до 1921 року — в Луїзенштадтському вищому реальному училищі в Берліні. Починаючи з 1921 року, він вивчав хімію в теперішньому Берлінському університеті імені Гумбольдта, навчання в якому завершив у 1926 році, здобувши науковий ступінь доктора філософії (Dr. phil.).
Наукова та редакційна діяльність Свою дослідницьку роботу він продовжував до 1934 року в Берлінському інституті фізичної хімії. У 1936 році Пітч очолив редакцію «Довідника з хімії» (Handbuch der Chemie), заснованого Леопольдом Гмеліном, де він працював ще з 1925 року (з 1927 року — на посаді заступника редактора). Пітч став членом НСДАП.
Історія хімії Пітя працював у галузі дослідження історії хімії з 1937 року. У своїй роботі над довідниками він створив комплексну централізовану картотеку з історії хімії, активно займався біографічними дослідженнями та доісторичними та ранніми історичними дослідженнями, включаючи теми з передісторії хімічної технології, які він досліджував на волонтерських засадах для Німецького музею в Мюнхені.
Під час Другої світової війни Пітч певний час працював радником військової адміністрації при Дослідницькій раді Рейху в Генерал-губернаторстві та в окупованій Україні, де займався реквізицією книжкових фондів.
Повоєнний період та розвиток документації Після війни він продовжив роботу в редакції «Довідника з хімії», яку під назвою «Інститут Гмеліна» в 1946 році було переведено до Клаусталь-Целлерфельда та включено до складу Товариства кайзера Вільгельма сприяння розвитку науки. У 1948 році інститут увійшов до Товариства імені Макса Планка, а в 1957 році переїхав до Франкфурта-на-Майні.
Пітч мав величезний вплив на розвиток автоматизованої (машинної) документації в Німеччині. У 1967 році він пішов у відставку (отримав статус емерита).
Нагороди та відзнаки
Меморіальна дошка Гофмангауза Німецького хімічного товариства (1942); президент Німецького товариства документації (1955–61); почесний професор ( Гірнича академія Клаусталь -Целлерфельд , 1947, Франкфурт-на-Майні, 1957); почесний громадянин Гірничої академії Клаусталь (1959); почесний член Вищої ради наукових досліджень, Мадрид (1962); пам'ятна медаль Гмеліна -Байльштейна Німецького хімічного товариства (1962); почесний доктор природничих наук ( Мадрид , 1964); Золота медаль Оскара фон Міллера (1965); премія Еріха Пітча Німецького товариства документації ( з 1979).
Література Bernd Wöbke: Pietsch, Ernst Hermann Erich. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 20, Duncker & Humblot, Berlin 2001, ISBN 3-428-00201-6, S. 431. Примітки