Ма́ргріт Ши́ллер (; у березні 1948, Бонн, Північний Рейн — Вестфалія, Британська зона окупації Німеччини) — західнонімецька терористка, членкиня ліворадикальної терористичної організації «Фракція Червоної Армії» (RAF).

Життєпис Народилася у березні 1948 року у Бонні в родині майора Служби військової контррозвідки Німеччини та вчительки. Вивчала психологію в університетах Бонна і Гайдельберга, коли долучилася до Соціалістичного колективу пацієнтів (), що ставив за мету створення безкласового суспільства в боротьбі з «медичним класом» і не виключав насильницьких методів.

Перший час симпатизувала «Фракції Червоної Армії», а після розпаду SPK повноцінно долучилася до організації як членкиня.

25 вересня 1971 року взяла участь в стрілянині, коли двоє поліцейських наблизилися до неправильно припаркованого автомобіля на автобані Фрайбург — Базель, в якій перебували Шиллер і Гольгер Майнс. В результаті перестрілки ніхто не постраждав, однак за місяць, близько 22:00, Шиллер вийшла з гамбурзького вокзалу й помітила, що за нею стежить поліція. Після зустрічі з іншими членами RAF, Ульрікою Майнгоф і Гергардом Мюллером, терористи відкрили вогонь, в результаті чого закинуло двоє поліцейських. Шиллер було заарештовано, проте пізніше вона заявляла, що відповідальність за убивства лежить на Мюллері.

Після звільнення у 1973 році терористка знову пішла в підпілля, однак 4 лютого 1974 року Шиллер було заарештовано повторно. Членкиня RAF звинувачувалася у підробці документів, незаконному зберіганні зброї, а також в підтримці і членстві в терористичній організції. Після поліцейських рейдів в Гамбурзі та Франкфурті-на-Майні Шиллер, Кай Вернер-Альнах і Вольфганг Беєр опинилися у в'язниці. Відбувши п'ятирічне заключення, під час якого Шиллер брала участь у голодуваннях членів RAF, була звільнена у 1979 році.

Аби уникнути повторного арешту, у 1985 році отримала політичний притулок на Кубі, де вийшла заміж за кубинського музиканта і народила двох дітей. У 1993 році, в розпал кубинської економічної кризи після розпаду Радянського Союзу, переїхала з родиною до Уругваю, де брала участь у політичних акціях і співпрацювала з ліворадикальною організацією «Тупамарос». Після економічної кризи в Уругваї, у 2003 році повернулася до Німеччини і проживала з дітьми у Берліні, де видала кілька автобіографічних публікацій.

Бібліографія

Примітки

Література