Сантьяго Сьєрра (нар. 1966) — іспанський художник, відомий перформансом та інсталяційним мистецтвом. Значна частина його робіт присвячена темі соціальної нерівності. Він живе в Мадриді.

Кар'єра Найвідоміші роботи Сьєрри пов'язані з наймом робітників для виконання чорної роботи. Ці роботи покликані з'ясувати природу робітника в капіталістичному суспільстві, як робітник продає свою фізичну працю, а отже, і своє тіло, політичні проблеми, такі як імміграція та постійна бідність іммігрантів у капіталістичних країнах, природа праці в капіталістичному суспільстві та ізоляція економічних класів.

Він досягає цього за допомогою низки технік, які представляють ці теми, а також ставлять під сумнів природу мистецької інституції. Хоча Сьєрра критикує капіталізм та інституції, які його підтримують, його також вважають успішним художником. Він усвідомлює цю суперечність, коли каже: «Самокритика змушує вас почуватися моральною вищістю, і я даю вищому суспільству та високій культурі механізми для позбавлення від своєї моралі та своєї провини».

Серед найвідоміших робіт Сьєрри — оплата чоловікові за 15 днів проживання за цегляною стіною, оплата іракським іммігрантам за носіння захисного одягу та покриття їх тверднучою поліуретановою піною у вигляді скульптур «вільної форми», блокування входу до галереї Ліссон металевою стіною в день відкриття, закриття входу до Іспанського павільйону на Венеційській бієнале, лише для того, щоб громадяни Іспанії могли побачити виставку залишків попередньої виставки. Ще один з його відомих проєктів — кімната з бруду в Ганновері, Німеччина, присвячена походженню Машзее як заходу зі створення робочих місць. У 2006 році він спровокував суперечки своєю інсталяцією «245 кубічних метрів» — газовою камерою, створеною всередині колишньої синагоги в Пульгаймі, Німеччина. Про роботу, присвячену бієнале, Сьєрра сказав: «У контексті бієнале ми всі граємо в національну гордість, і я хотів би показати, що як головна система кожного павільйону... не можна забувати, що країни, які беруть участь у бієнале, є наймогутнішими у світі. Я маю на увазі, що для Ефіопії немає павільйону. Тож тема вже була заданою». Про своє уявлення про націоналізм для цієї роботи Сьєрра сказав: «Нація насправді ніщо; країн не існує. Коли астронавти вирушили в космос, вони не бачили межі між Францією та Іспанією; Франція не пофарбована в рожевий колір, а Іспанія в синій. Це політичні конструкції, а що всередині конструкції? Що завгодно туди помістити»Margolles, Teresa "Santiago Sierra" , BOMB Magazine Winter, 2004. Retrieved 9 August 2011.

У 2010 році він отримав Національну премію Іспанії за пластичне мистецтво, але публічно відмовився від неї та пов'язаних з нею 30 000 євро винагороди, заявивши про свою незалежність від держави, яка демонструє «зневагу до обов'язку працювати заради спільного блага».

Він організував встановлення анархістського чорного прапора на Північному полюсі, встановленого 14 квітня 2015 року. Після цього 14 грудня 2016 року було встановлено ще один прапор на Південному полюсі.

У 2018 році Сьєрра включив портрет Карлеса Пучдемона до виставки «Сучасні іспанські політичні в'язні» в Мадриді. 23 лютого 2018 року було наказано його видалити.

У 2020 році Сьєрра запросив представників корінних народів з місць, колонізованих Британською імперією, здати кров для витвору мистецтва під назвою «Прапор Союзу»; фестиваль «Темний Мофо» скасував плани показувати цей витвір мистецтва після негативної реакції, спричиненої корінними австралійськими художниками.

У 2023 році він створив відеороботу The Maelström. Serrekunda, Gambia, пов’язану з постколоніальною риторикою Заходу.

У 2024 році в мадридському CA2M відбулася його велика виставка Castigo, culpa y redención.

У 2025 році музей Museo Helga de Alvear провів масштабну персональну виставку Santiago Sierra. 2.068 Teeth, The Maelström, Archive and Black Flag, де показали як нові, так і попередні роботи, а також архів художника. Серед робіт цього періоду згадуються 2,068 Teeth (2022–2025), Palestinian Teeth (2024), 64 Hidden People (2025) та Wallpaper: The Maelström (2025). У цей час Сьєрра зберіг репутацію одного з найпровокативніших іспанських концептуалістів, чия практика поєднує перформанс, відео, фотографію та інсталяцію.

Теми Пояснюючи свою роботу, Сьєрра сказав: «Я відмовляюся заперечувати принципи, що лежать в основі створення об'єкта розкоші: від сторожа, який сидить поруч із Моне вісім годин на день, до швейцара, який контролює, хто входить, і джерела коштів, що використовуються для купівлі колекції. Я намагаюся врахувати все це, і в цьому полягає той невеликий переполох щодо винагороди, який викликали мої роботи». Щодо більш конкретного ставлення до мистецьких інституцій та капіталізму, він сказав: «У берлінському Kunstwerke мене критикували за те, що люди сиділи по чотири години на день, але вони не усвідомлювали, що трохи далі по коридору охоронець проводить вісім годин на день на ногах... Будь-хто з людей, які висловлюють таку критику, ніколи в житті не працював; якщо вони вважають, що це жахливо сидіти чотири години, захований у картонній коробці, вони не знають, що таке робота... І, звичайно, екстремальні трудові відносини проливають набагато більше світла на те, як насправді працює система праці». Сьєрра виявляє інтерес до видимості та невидимості. Він пояснює результат своєї роботи, яка відповідає цим інтересам, кажучи: «Музейний сторож, якому я заплатив за те, щоб він прожив 365 годин за стіною в P.S.1 у Нью-Йорку, сказав мені, що ніхто ніколи ним так не цікавився і що він ніколи не зустрічав стільки людей. Я зрозумів, що приховування чогось — це дуже ефективна робоча техніка. Забуті люди хочуть спілкуватися...»

Примітки

Посилання

Guardian: Artist's homemade gas chamber angers Jewish groups Reference page and artist ranking on Artfacts.net Santiago Sierra at NMAC Foundation Santiago Sierra on hub_01