Вологі ліси Пурусу та Мадейри (ідентифікатор WWF: NT0157) — неотропічний екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований в центральній частині Амазонії.

Географія Екорегіон вологих лісів Пурусу та Мадейри простягається на 1000 км з південного заходу на північний схід через територію штату Амазонас та північні райони штату Рондонія в Бразилії. Західну межу регіону утворює річка Пурус, а східну — річка Мадейра. Обидві великі річки є притоками Амазонки, яка утворює північну межу екорегіону. Серед інших річок, що протікають територією регіону, слід відзначити , , , та . Вони отримують воду з тисяч невеликих струмків, щорічно розливаються та характеризуються численними меандрами та старицями.

Рельєф регіону представлений пласкими низовинами, які є частиною великої Амазонської низовини. Вони лежать на висоті від 20 до 60 м над рівнем моря. З геологічної точки зору в регіоні переважають м'які третинні осадові породи віком 2-5 мільйонів років. Ґрунти представлені піщаними підзолами та гідроморфними глинистими ґрунтами. Як правило, вони кислі та містять небагато поживних речовин.

На південь від екорегіону поширені вологі ліси Південно-Західної Амазонії. У заплавах Пурусу поширені варзейські ліси Пурусу, а у заплавах Амазонки та Мадейри — варзейські ліси Монте-Алегре. Ці масиви заболочених лісів відділяють вологі ліси Пурусу та Мадейри від вологих лісів Журуа та Пурусу, поширених західніше, від вологих лісів Жапури, Солімойнсу та Негру, поширених північніше, та від вологих лісів Мадейри та Тапажосу, поширених східніше.

Клімат На півночі екорегіону переважає екваторіальний клімат (Af за класифікацією кліматів Кеппена), а на півдні — мусонний клімат (Am за класифікацією Кеппена). Середньорічна температура тут становить 26-27 °C, а середньорічна кількість опадів — близько 2500 мм. Щомісяця в регіоні випадає від 200 до 300 мм опадів, причому найменше опадів (менше 100 мм) випадає у липні.

Флора Екорегіон майже повністю вкритий густими вічнозеленими вологими тропічними дощовими лісами. У лісах на півночі регіону лісовий намет, як правило, розташований на висоті 30 м над землею, а поодинокі емерджентні дерева, що підіймаються над ним, можуть досягати 45 м заввишки. Нижні яруси в цих лісах доволі розвинені, а підлісок густий. У лісах, поширених на півдні регіону, лісовий намет більш розріджений, а підлісок менш густий. Дерева в регіоні, як правило, мають невеликий діаметр стовбура (менше 300 мм), і у дуже небагатьох з них товщина стовбура досягає 400-700 мм.

Більшість дерев у вологих лісах регіону належать до типових для Амазонії родин Бобові (Fabaceae), Сапотові (Sapotaceae), Шовковицеві (Moraceae), Хрісобаланові (Chrysobalanaceae), Лаврові (Lauraceae) та Мускатникові (Myristicaceae). Серед характерних видів дерев, поширених в регіоні, слід відзначити (Eschweilera grandiflora), (Eschweilera coriacea), (Pouteria guianensis), (Vantanea guianensis), (Chrysophyllum sanguinolentum), (Licania apetala) та (Iryanthera ulei), а також кілька видів пальм, зокрема (Oenocarpus bataua), (Attalea maripa), звичайну тукуму (Astrocaryum vulgare) та ходячу сократею (Socratea exorrhiza). Пальмоподібна (Sohnreyia excelsa) відома тим, що відмирає після першого плодоношення, а (Couma utilis) відома їстівними плодами. Характерним емерджентним деревом, поширеним в регіоні, є (Physocalymma scaberrimum), деревина якого високо цінується. Загалом флора регіону характеризується високим різноманіттям.

Фауна Фауна регіону також характеризується високим різноманіттям. Вона включає 165 видів ссавців, з яких понад 80 видів - це рукокрилі, та 572 видів птахів. Серед великих ссавців, поширених в лісах екорегіону, слід відзначити південноамериканського тапіра (Tapirus terrestris), звичайного пекарі (Tayassu pecari), ошийникового пекарі (Dicotyles tajacu), американську мазаму (Mazama americana), амазонійську мазаму (Mazama nemorivaga), (Ateles chamek), гігантську видру (Pteronura brasiliensis), велику капібару (Hydrochoeris hydrochaeris), бурогорлого лінивця (Bradypus variegatus) та (Choloepus didactylus), а також пуму (Puma concolor) та ягуара (Panthera onca), найбільших хижаків Амазонії. У річках регіону зустрічаються амазонські річкові дельфіни (Inia geoffrensis), прісноводні дельфіни тукуші (Sotalia fluviatilis) та амазонські ламантини (Trichechus inunguis).

Серед менших ссавців, поширених в регіоні, слід відзначити звичайну шерстисту мавпу (Lagothrix lagothricha), (Pithecia irrorata), (Aotus nigriceps), (Sapajus apella), (Cebus unicolor), (Leontocebus fuscicollis), (Leontocebus weddelli), (Cebuella niveiventris), (Saimiri ustus), оцелота (Leopardus pardalis), маргая (Leopardus wiedii), ягуарунді (Herpailurus yagouaroundi), чагарникового пса (Speothos venaticus), коротковухого пса (Atelocynus microtis), тайру (Eira barbara), кінкажу (Potos flavus), ракуна-крабоїда (Procyon cancrivorus), амазонську носуху (Nasua nasua), неотропічну видру (Lontra longicaudis), амазонську ласицю (Neogale africana), низинну паку (Cuniculus paca), зеленого акучі (Myoprocta pratti), південноамазонську вивірку (Sciurus spadiceus), амазонську карликову вивірку (Microsciurus flaviventer), південного опосума (Didelphis marsupialis), південного голохвостого броненосця (Cabassous unicinctus) та американського тамандуа (Tamandua tetradactyla). Ендеміками екорегіону є сакі Піссінанті (Pithecia pissinattii), каштановочереві тіті (Callicebus caligatus) та тіті Неша (Callicebus stephennashi), а майже ендемічними його представниками — (Alouatta puruensis), рудочереві тамарини (Saguinus labiatus), (Plecturocebus dubius), (Plecturocebus toppini) та щетинці Гарднера (Proechimys gardneri).

Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити амазонійського татаупу (Crypturellus variegatus), цятковану чачалаку (Ortalis guttata), гребенедзьобого міту (Mitu tuberosum), коста-риканського голуба (Patagioenas subvinacea), довгодзьобого ерміта (Phaethornis malaris), сірогрудого колібрі-шаблекрила (Campylopterus largipennis), буроголового колібрі-лісовичка (Thalurania furcata), синьоголового колібрі-якобіна (Florisuga mellivora), велику гарпію (Harpia harpyja), білобрового канюка (Leucopternis kuhli), амазонійську сплюшку (Megascops watsonii), амазонійського трогона (Trogon ramonianus), червонодзьобого тукана (Ramphastos tucanus), каштановошийого аракарі (Pteroglossus castanotis), золотолобого добаша (Picumnus aurifrons), (Celeus torquatus), синьо-жовтого ару (Ara ararauna), червоного ару (Ara macao), червоно-зеленого ару (Ara chloropterus), жовтощокого ару (Orthopsittaca manilatus), тринідадського амазона (Amazona ochrocephala), синьоголового папугу-червоногуза (Pionus menstruus), рудоголового папугу-білочеревця (Pionites leucogaster), білоплечого сорокуша (Thamnophilus aethiops), бразильського кадука (Myrmotherula iheringi), чорнощокого гормігуеро (Myrmoborus myotherinus), сизу мурав'янку (Oneillornis salvini), амазонійську курутію (Cranioleuca gutturata), лісового тиранця (Myiopagis gaimardii), сіру планідеру (Rhytipterna simplex), амазонійського дрозда (Turdus hauxwelli), амазонійського поплітника (Cantorchilus leucotis), жовтохвостого касика (Cacicus cela), західну гутураму (Euphonia laniirostris), великого саї (Chlorophanes spiza), пурпурову танагру-медоїда (Cyanerpes caeruleus), білокрилу танагру-сикіта (Lanio versicolor), пурпурову тапірангу (Ramphocelus carbo) та блакитного цукриста (Dacnis cayana).

Ендеміками екорегіону є бразильські каатинги (Herpsilochmus praedictus) та (Cyanocorax hafferi), а майже ендемічними його представниками — бразильські амазони (Amazona kawalli), (Amazona diadema), болівійські таматії (Malacoptila semicincta), бразильські каатинги (Herpsilochmus praedictus), західні кущівники (Thamnomanes schistogynus) та (Tityra leucura).

Герпетофауна екорегіону включає різноманітних амфібій і плазунів. Серед поширених в регіоні змій слід відзначити зелену анаконду (Eunectes murinus), звичайного удава (Boa constrictor), кайсаку (Bothrops atrox) і південноамериканського бушмейстера (Lachesis muta), а серед ящірок — звичайну ігуану (Iguana iguana) та золотого тегу (Tupinambis teguixin).

Збереження Більша частина лісів екорегіону, за винятком деяких районів на півдні, залишається відносно незайманою, а відсутність доріг та іншої інфраструктури запобігає порушенням природного середовища. Лише уздовж великих річок, а також уздовж ділянки Трансамазонського шосе, яка проходить між містами та , відбувається вирубка лісів та перетворення їх на сільськогосподарські угіддя. Основними загрозами для збереження природи регіону є вирубка лісів, будівництво доріг, розвиток сільського господарства та видобуток корисних копалин.

Оцінка 2017 року показала, що 103 354 км², або 60 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: , , , та .

Примітки

Посилання «Purus–Madeira moist forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Purus-Madeira Moist Forests» — One Earth.