Ібрагім Мухтар (; 1909 - 26 червня 1969) — еритрейський релігійний діяч, перший Великий муфтій Еритреї. Його було направлено до Еритреї під час Італійського мандату, щоб служити головним посадовцем у справах мусульман в Еритреї та головним суддею шаріатських судів в Еритреї.

Виховання Ібрагім аль-Мухтар Ахмад Омар народився в 1909 році у селі Кандід, поблизу Мерса Ірафлі на узбережжі Червоного моря. Його батько був проповідником і вчителем для народу того регіону. Батько поїхав до Хіджазу, де здобув і завершив навчання, а потім повернувся на батьківщину як вчитель і наставник. Пізніше його запросили на судову посаду під час італійського колоніального періоду. Вихований на Корані та запам'ятовував його, вивчаючи з нього основи ісламських наук, таких як юриспруденція, лінгвістика, література та інші. З юних років мав глибоку любов до знань. Коли йому було десять років, померла його мати. У нього було вісім братів і сестер, і він був другим за старшинством, тому він взяв на себе відповідальність за домашнє господарство в молодому віці, піклуючись про своїх братів і залишаючись близьким до батька. Його батьки померли у 1924 році.

Життєпис Після смерті батька покинув Еритрею 21 грудня 1924 року та вирушив до Судану, прибувши до Омдурмана 6 березня 1925 року. Після прибуття вступив до Ісламського університету Омдурмана. Не задовольняючись лише навчальною програмою інституту, він старанно шукав знання поза його стінами, спілкуючись з вченими. Навчався у шейха Мухаммеда аль-Кусі аль-Масрі аль-Ханафі, шейха Абу аль-Касіма, видатного суданського вченого, та інших. Закінчив інститут у 1927 році.

Виїхав із Судану до Каїра у 1926 році та вступив до університету Аль-Азхар. Він проживав в Аль-Джабарта Рівак в Аль-Азхарі, раніше відомому як Аль-Зіяла Рівак (округ, призначений для студентів Аль-Азхар з Еритреї та Ефіопії). Отримав свій останній ступінь з ісламської юриспруденції та її принципів у 1932 році. Продовжив навчання, щоб підготуватися до випускного іспиту на здобуття докторського ступеня. У цей період він здобував знання у кількох шейхів, вступивши до Італійської школи в Булаку для вивчення італійської мови, а потім до Королівської школи вдосконалення каліграфії. Отримав докторський ступінь10 серпня 1937 року.

У нього було п'ятеро дітей: три доньки (Фатіма, Суад і Захра) та два сини (Ісмаїл і Салем).

Повернення до Еритреї Провів приблизно 15 років у Єгипті, де серйозно захворів,. В результаті 30 жовтня 1939 року його було госпіталізовано та поміщено під медичний нагляд, заборонено писати чи будь-якими фізичними навантаженнями. Перебуваючи в лікарні, він отримав звістку з італійського посольства в Каїрі про своє призначення головою Верховного шаріатського суду в Асмері (на прохання відомих діячів Еритреї). Він вагався прийняти це призначення через небажання повертатися на батьківщину, поки вона перебувала під колоніальним правлінням, але після наполегливого тиску пообіцяв прийняти цю посаду, ще перебуваючи в лікарні. Після одужання почав готуватися до виїзду з Єгипту, вирушивши до Суеца, а звідти морем до порту Массава, куди прибув 13 квітня 1940 року. Потім вирушив до столиці Асмери, щоб виконати свої обов'язки муфтія та судді, куди прибув 16 квітня 1940 року.

Після прибуття Мухтар залучився до громадського життя Еритреї, виконавши кілька важливих завдань, зокрема:

Голова останнього апеляційного суду шаріату та головний суддя Еритреї одразу після повернення з Єгипту.

Муфтій Еритреї у 1940 році.

Інспектор усіх шаріатських судів у червні 1940 року, генерал-губернатор доручив йому інспектувати 93 суди в Еритреї та Ефіопії. Він розпочав це завдання, але не завершив його через початок війни.

Голова всіх еритрейських фондів у листопаді 1943 року.

Голова Фронту еритрейських вчених після того, як він спробував створити його у травні 1952 року. Він був першим, хто взявся за ці завдання, і першим, хто заклав його основи та встановив його принципи.

У вересні 1952 року, після рішення федерального суду, його було призначено суддею Високого суду Еритреї, що складався з трьох суддів. Цей суд відіграв вирішальну роль у збереженні незалежності національної судової влади, захисті конституційних прав та скасуванні багатьох рішень виконавчої влади, що порушували конституцію.

Його госпіталізували після хвороби, і він помер увечері 25 червня 1969 року. Похований на кладовищі Хазхаз в Асмері.

Примітки