Сасекс-спаніель (англ. sussex spaniel) —це порода собак, що походить із Сассексу (південь Англії). Це низький, компактний спанієль, зовні схожий на кламбер-спанієля. Сассекский спаніель — повільна, спокійна порода. Він може страждати від різних захворювань, зокрема таких як грижа міжхребцевого диска та певний спектр серцевих захворювань.

Історія Сассекський спанієль вперше був зареєстрований у 1795 році у Східному та Західному Сассексі, у Гудвуді та Ролвендені для специфічних умов полювання. Порода була однією з перших, визнаних Британським кінологічним клубом у 1872 році. Також це була одна з перших порід, які мали право на реєстрацію Американським кінологічним клубом. Порода майже вимерла під час Другої світової війни, але з часом була відновлена до сталого рівня. Зараз вона більш популярна у Великій Британії та Сполучених Штатах, ніж у будь-якій іншій країні. Порода визнана всіма великими кінологічними клубами. Сассекський спанієль Стамп переміг у номінації «Найкращий на виставці» у 2009 році на 133-му Вестмінстерському кінологічному клубі.

Опис

Сассекський спанієль — це низький, компактний спанієль, схожий за зовнішнім виглядом, але не за забарвленням, на кламбер-спанієля. Зазвичай він не вищий 38-41 см у холці, а звичайний діапазон ваги становить 20-23 кг, тіло приблизно прямокутної форми.

Однією з помітних рис є їхня шерсть золотисто-печінкового відтінку, яка є унікальною для породи. Однак історично також були приклади чорних, чорно-підпалих, золотисто-печінкових та білих сассекських спанієлів. Шерсть густа (іноді злегка хвиляста), опушена на грудях, лапах та вухах <ref></ref>, складається з підшерстя, яке захищає собаку в негоду з шовковистим зовнішнім шаром. Очі карого кольору. Довгі шовковисті вуха мають мочкоподібну форму, типову для спанієля, та посаджені помірно низько.

Темперамент Сассекський спанієль — це повільна, спокійна порода, яка зазвичай контролює свою енергію та ентузіазм. Вони прагнуть бути серед людей, чудово ладнають з дітьми та можуть бути захисниками для своєї родини. Вони є чудовими кандидатами на роль собак-терапевтів. Більшість сассекських спанієлів — це переважно домашні улюбленці, але вони достатньо компетентні, щоб допомагати мисливцю, хоча й досить вперті у дресируванні. Вони, як правило, мають вроджене вміння обшукувати угіддя та можуть бути використані для апортування за умови дресирування. Ця порода — єдиний спанієль, який виє, як тільки відчуває запах дичини.

Здоров'я

Дисплазія кульшового суглоба, генетична вада розвитку кульшового суглоба, може викликати занепокоєння, але через компактну статуру породи вона часто не є сильно виснажливою для собаки. Опитування, проведені Ортопедичним фондом для тварин, показали, що 41,5% сассекських спанієлів страждали на дисплазію кульшового суглоба, і порода посіла 9-е місце серед 157 порід за кількістю випадків.

Ще одним поширеним захворюванням пороли є зовнішній отит (інфекції зовнішнього вуха), який характерний для різних видів спанієлів, оскільки довгі висячі вуха затримують вологу, що робить їх більш схильними до рецидивуючих інфекцій, ніж собак з вертикальними вухами. Інфекції можуть бути спричинені різними причинами, включаючи кліщів, грибки, бруд та мікроби. Лікування відносно просте і може варіюватися від призначених антибіотиків до безрецептурних рідин для чищення вух.

Процес народження іноді має ускладнення та вимагає ветеринарної допомоги і кесаревого розтину для успішного народження цуценят. Сассекський спанієль вважається складним у розведенні.

Серцеві захворювання у сассекського спанієля можуть включати стеноз легеневого клапана, який є найпоширенішим серед вроджених вад серця. У тварини з цим захворюванням легеневий клапан сформований неправильно, що змушує серце працювати набагато швидше, щоб перекачувати кров по тілу. Кінцевими наслідками цього захворювання можуть бути накопичення рідини в камерах серця, потовщення серцевого м'яза, відоме як гіпертрофія шлуночків, що в свою чергу призводить до серцевої недостатності.

Відкрита артеріальна протока також зустрічається у цієї породи. Це стан, коли невелика кровоносна судина, що з'єднує дві основні артерії, не закривається після народження. Це може спричинити ускладнення, оскільки вона розташована так, що дозволяє кровотоку обходити легені. Це також зустрічається у американських стаффордширських тер'єрів.

Нетиповим для цієї породи захворюванням серця є тетрада Фалло, яка відносно частіше зустрічається у порід вольфшпіц та англійський бульдог. Це поєднання до чотирьох станів, що включають стеноз легеневого клапана, з вторинним станом гіпертрофії правого шлуночка. Інші стани - це дефект міжшлуночкової перегородки, який являє собою дефект або отвір у стінці серця між двома шлуночками, в цей час аорта, яка переносить кров з лівого боку серця в правий, може бути неправильно розташована. Вплив на собаку залежить від тяжкості стану та може варіюватися від серцевого шуму до зниження рівня активності чи призвести до смерті. Симптоми у цуценят зазвичай полягають у затримці росту та зниженій толерантності до фізичних навантажень. Лікування ефективне приблизно у 50% випадків.

Синдром міжхребцевого диска Синдром міжхребцевого диску або грижа міжхребцевого диска —це стан, при якому міжхребцевий диск випинається або розривається в хребетний канал, де знаходиться спинний мозок. Коли спинний мозок стискається, собака може відчувати неприжмні симптоми, починаючи від легкого болю в спині або шиї до паралічу кінцівок, втрати чутливості та втрати контролю над сечовим міхуром або кишечником. Найчастіше це спостерігається в середній частині спини, але може виникнути будь-де вздовж лінії хребта. Легкі випадки, які не призводять до паралічу, можна лікувати медикаментозно, утримуючи тварину в клітці для обмеження рухів до мінімуму протягом кількох тижнів з поєднанням із знеболювальними препаратами. Хірургічне втручання може відновити чутливість ніг собаки після паралічу, але рівень успіху залежить від того, наскільки важкою була грижа.

Історія

Сассекс — це місцева порода графства, відома тим, що її вивели в Гудвуді, Західний Сассекс, у 1792 році Огастесом Елліотом Фуллером з Роуз-Гілл (тепер відомий як Брайтлінг-Парк, Брайтлінг у Східному Сассексі, Англія). Сассекс — це порода мисливських собак, здатна працювати в районах з пересіченою місцевістю та дуже густими заростями, де потрібен був спанієль, який міг би подавати голос або попереджати мисливця про знайдену здобич. Сассекс як порода старша за печінкового та білого норфолкського спанієля (нині вимерлого), польового спанієля та англійських спрінгер-спанієлів. Сассекський спаніель був виведений спеціально для того, щоб успадкувати здатність гавкати (подавати голос), яка не була поширеною у більшості порід спанієлів.

Сассекський спанієль був одним із перших порід, зареєстрованих Британським кінологічним клубом, заснованим у 1872 році, і був однією з перших десяти порід, внесених до племінної книги Американським кінологічним клубом у 1884 році, але втратив ту невелику популярність, якої досяг у 1940-х роках. Під час Другої світової війни розведення породи не заохочувалося, сассекських спанієлів врятувала від вимирання англійська заводчиця Джой Фрір. Усі сучасні сассекські спанієлі походять від собак, яких вона врятувала. У 1947 році лише десять сассекських спанієлів були зареєстровані в Англійському кінологічному клубі.

У 2004 році порода була визначена Кінологічним клубом Великої Британії як вразлива місцева порода, яку, за даними клубу, щорічно реєструють менше 300 цуценят. У 2008 році було зареєстровано лише 56 цуценят.

У 2009 році сассекський спанієль на ім'я « Clussexx Three D Grinchy Glee» та прізвисько «Стамп» переміг у номінації «Найкращий собака на виставці» на 133-й виставці собак Вестмінстерського кінологічного клубу. У віці 10 років Стамп став найстаршим собакою, який виграв цей титул.

Ця порода більш популярна у Великій Британії та Сполучених Штатах, ніж у будь-якій іншій країні. Вона визнана Континентальним кінологічним клубом, Міжнародною кінологічною федерацією, Американським кінологічним клубом, Кінологічним клубом Великої Британії, Канадським кінологічним клубом, Національним кінологічним клубом, Кінологічним клубом Нової Зеландії та Американським кінологічним реєстром.

Посилання

Зовнішні посилання

Асоціація сассекських спанієлів Американський клуб сассекських спанієлів