Carex pensylvanica — вид квіткових рослин з родини осокових. Поширення: Канада й США (Алабама, Арканзас, Коннектикут, Делавер, Джорджія, Іллінойс, Індіана, Айова, Кентуккі, Мен, Манітоба, Меріленд, Массачусетс, Мічиган, Міннесота, Міссурі, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Північна Кароліна, Огайо, Онтаріо, Пенсильванія, Квебек, Род-Айленд, Південна Дакота, Теннессі, Вермонт, Вірджинія, Західна Вірджинія, Вісконсин). Цей кореневищний геофіт росте переважно в помірному біомі.
Середовище проживання Населяє добре дреновані, кислі, але багаті на катіони, піщані, кам'янисті та суглинні ґрунти під пологами листяних лісів, на узліссях лісів, у саваннах, на «лисинах» та на кам'янистих або піщаних прогалинах; 150–1500 метрів.
Біоморфологічна характеристика Рослини нещільно дернотвірні; кореневища горизонтально розлогі, від червонувато-коричневих до темно-коричневих, (10)40–100 мм, тонкі. Стебла 10–45 см, від гладких до слабо шершавих дистально; основи (залишки старого листя) злегка волокнисті. Листкові пластинки зелені, 0,5–3,6 мм завширшки, трав'янисті, від сосочкових до шершавих знизу та зверху, пластинки дистальних стеблових листків добре розвинені. Суцвіття зазвичай з тичинковими та маточковими колосками. Колоски: проксимальні маточкові колоски 1–3(4) (базальних колосків 0, рідко 1); стеблові колоски перекриваються або розділені, з (3)4–13 перигініями; тичинкові колоски 8–24 × 1,3–4 мм. Луски: маточкові луски темно-червонувато-коричневі, з вузькими білими краями, яйцеподібні, 2–4 × 1,3–2,8 мм, рівні тілу перигінія, верхівка тупа або гостра до загостреної; тичинкові луски еліптичні до яйцеподібних, 2,9–5,3 × 1,1–1,9 мм, верхівка тупа або гостра до загостреної. Перигінія блідо-зелена, без жилок, оберненояйцеподібна, 2,2–3,4 × 1,1–1,5(1,7) мм; дзьоб прямий, блідо-зелений, 0,5–0,9 мм, слабо війчасто-пилчастий, верхівкові зубці 0,1–0,4 мм. Сім'янки темно-коричневі, оберненояйцеподібні, тупо-трикутні в поперечному перерізі, 1,3–2,3 × 0,9–1,4(1,6) мм. 2n = 36. Плодоношення з початку травня до кінця липня.
Примітки