Адам Йордан Розвадовський гербу Труби (; 6 липня 1876, Довпотів — 23 січня 1957) — польський офіцер, полковник кавалерії.
Біографія Народився у родинному маєтку. Він був правнуком Казімежа Розвадовського (полковника польської армії), онуком Віктора Розвадовського (1812–1858, офіцера Листопадового повстання, нагородженого орденом Virtuti Militari) та Якуба Віктора, сином Францішека Розвадовського (1848–1916, землевласника, члена парламенту) та Марії Схоластики, уродженої Віктор, гербу Брохвич (померла 1848 року), та племінником Томіслава (1841–1920).Його братами та сестрами були Томіслав (1877–1897), Владислав (1879–1935), Єжи (1881–1966) та Зофія (1886–1953).
У кавалерії Імператорсько-Королівської Армії він був призначений лейтенантом 1 вересня 1897 року, а потім був підвищений до оберлейтенанта 1 листопада 1901 року. Він був офіцером 13-го Галицького уланського полку в Золочеві (з початку служби там його двоюрідні брати, оберлейтенант/ротмістр Самуель Розвадовський, а приблизно з 1902 року також ротмістр Віктор Розвадовський, були офіцерами). У підрозділі приблизно з 1909 року він був командиром піонерського взводу (раніше цю посаду обіймали його вищезгадані двоюрідні брати Самуель та Віктор), а приблизно з 1910 року до 1913 року він був ад'ютантом полку. У цей період 1 травня 1911 року його підвищили до ротмістра. У мирний час він залишався офіцером 13-го полку до 1914 року. Під час Першої світової війни він воював у піхотному полку № 13 до 1918 року. 1 травня 1917 року його підвищили до майора кавалерії.
Після відновлення незалежності Польщі його прийняли до лав Польської армії. 1 червня 1919 року його підвищено до підполковника кавалерії зі старшинством. У 1921 році він командував 8-м полком уланів у Раковіцах поблизу Кракова. Як надлишковий офіцер у 1923 році, у званні штаб-ад'ютанта, він служив заступником начальника штабу окружного командування корпусу № 5 у тому ж місті. Потім 15 серпня 1924 року його підвищено до полковника кавалерії зі старшинством. З 20 листопада 1924 року він служив командиром 5-го кінно-стрілецького полку в Тарнові, з якого був звільнений 4 лютого 1927 року, починаючи з 30 квітня 1927 року. Під час виходу у відставку він залишався в Кракові. У 1934 році, будучи полковником кавалерії у відставці, його було призначено до окружного офіцера № V як офіцера, призначеного для воєнного розгортання, і на той час він залишався в обліку Командування призовного округу міста Краків. Він уклав біографію та мемуари «Забуті» у виданні «Генерал Розвадовський», присвячені його двоюрідному брату, генералу Тадеушу Розвадовському.
Він помер 23 січня 1957 року. Його поховали в гробниці Лентовських на Раковицькому цвинтарі в Кракові.
Сім'я 22 вересня 1907 року в Мейсце-П'ястове він одружився з Анною Тшецеською герба Стшем'є (1888–1926, дочкою Яна Тшецеського). У них народилася дочка Уршуля (1909-–2001, дружина Тадеуша Антонія Мікуловського-Поморського) та син Ян (1910–1990).
Нагороди
Ювілейна пам'ятна медаль 1898 (до 1900) Ювілейний хрест (до 1909) Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) бронзова (до 1912) бронзова (до 1916) мечі до медалі (до 1918) Пам'ятний хрест 1912/13 (до 1914) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами (до 1918) Військовий хрест Карла (до 1918) Хрест Хоробрих — нагороджений двічі (до 1923 і до 1924).
Література