Миха́йло Іва́нович Но́жкін — радянський і російський актор театру й кіно, поет, поет-пісняр, музикант. Народний артист РРФСР (1980), лауреат (1982). Член Союзу кінематографістів СРСР (1973), член Спілки письменників Росії.
Співавтор пісні «».
Життєпис
Народився в родині Івана Петровича (1906—1961), учасника німецько-радянської війни, та Клавдії Гаврилівни (1910—1988) Ножкіних. Закінчив будівельний технікум Моссовєту. Працював на будівництві майстром, інженером і виконробом, писав вірші, брав участь у художній самодіяльності, виступав із піснями. 1961 року закінчив Театральну студію естрадних мистецтв , того ж року увійшов до складу трупи.
Учасник першого випуску передачі «Блакитний вогник» (1962). У кіно почав зніматися з 1967 року, дебютувавши в музичному фільмі «На дві години раніше».
Пісні на вірші Ножкіна звучать у кінофільмах «Золоті роги» та «Фініст — Ясний Сокіл». Особливу популярність здобули пісні на його слова: «» і «».
Для фільму «Помилка резидента» Ножкін виконав пісню «Я в весеннем лесу пил берёзовый сок», яка теж стала дуже популярною.
Писав музику. Після 1985 року в кіно не знімався.
Член Спілки кінематографістів Росії, член Спілки письменників Росії, член . Почесний громадянин Ржева (2008). З 2020 року — перший заступник голови правління Спілки письменників Росії. З 2015 року — почесний член Спілки письменників невизнаної ДНР.
Помер 22 червня 2026 року на 90-му році життя внаслідок тривалої хворобиНазвана причина смерти народного артиста РСФСР Михаила НожкинаНевестка Михаила Ножкина раскрыла подробности его смерти. Тіло буде кремоване, а прах похований на Ваганьківському цвинтарі поряд із дружиною.
Родина Дружина (шлюб із 1959 до 2004 року) — Лариса Лаврентіївна Голубіна (1920—2004). Була завідувачкою літературної частини .
Прийомний син — Дмитро Володимирович Голубін (1949—2006), актор.
Позашлюбний син — Михайло Колосов (нар. 1981) від акторки Валентини Колосової (1947—2015), познайомилися на зйомках багатосерійного телефільму «Ходіння по муках».
Громадська діяльність, політичні погляди Михайло Ножкін активно займався громадським життям. Знаний за різкою критикою поетів Андрія Вознесенського та Євгена Євтушенка. У публічних виступах неодноразово критикував реформи Михайла Горбачова.
Був членом редакційної ради радіогазети «Слово». Був прихильником КПРФ. Був членом редакційної ради газети «Прогноз развития», у якій регулярно публікував публіцистичні твори та вірші.
Входив до складу Громадської ради при Слідчому комітеті Російської Федерації.
Був членом Центрального штабу руху «Безсмертний полк Росії».
У березні 2022 року підписав звернення на підтримку російського воєнного вторгнення в Україну.
Ролі в кіно 1967 — На дві години раніше — тренер «моржів» 1968 — Помилка резидента — Павло Синицин («Бекас») 1969 — Щовечора об одинадцятій — Станіслав Миколайович Миколаєв, сомнолог 1969 — Біля озера — Яковлєв 1970 — Доля резидента — Павло Синицин («Бекас») 1971 — Визволення: Битва за Берлін — лейтенант Ярцев 1971 — Визволення: Останній штурм — лейтенант Ярцев 1972 — Земля, до запитання — Василь Цвєтков 1973 — Надія — Гліб Кржижановський 1975 — Воєнні сорокові — виконавець пісні «» 1977 — Ходіння по муках (3—13 серії) — Вадим Рощин 1980 — Юність Петра — князь 1980 — На початку славних справ — князь Борис Голіцин 1984 — (документальний) — журналіст 1985 — Одиночне плавання — майор Шатохін, командир підрозділу морської піхоти на борту ВПК № 703 «Очаків» 1985 — Варіант «Зомбі» — Іван Трохимович Сирцов, лейтенант
Примітки
Література