Сучасна історія збірної Хорватії з футболу почалась після здобуття Хорватією незалежності в 1990 році, хоча згадки про неї сягають ще кінця 19 століття. Дебютний міжнародний матч збірної Хорватії відбувся проти збірної Сполучених Штатів Америки у 1990 році. Хорватія стала членом ФІФА в 1992 році, а в 1993 році — членом УЄФА. Перший офіційний міжнародний турнір, у якому взяла участь збірна Хорватії — Євро-1996. Відтоді команда брала участь у всіх міжнародних турнірах під егідою ФІФА та УЄФА, окрім Євро-2000 та Чемпіонату світу з футболу 2010 року.

Досягнення збірної Хорватії на чемпіонатах світу з футболу: друге місце (2018) і двічі третє місце (1998, 2022). Особисті досягнення гравців збірної Хорватії: Давор Шукер — «Золота бутса» (за найбільшу кількість голів на чемпіонаті світу) та «Срібний м'яч» (як гравець, який посів друге місце в офіційному опитуванні за результатами чемпіонату світу) у 1998 році, а Лука Модрич виграв «Золотий м'яч» у 2018 році та «Бронзовий м'яч» у 2022 році. Команда Хорватії двічі доходила до чвертьфіналу чемпіонату Європи УЄФА (1996, 2008). Вони посіли друге місце в Лізі націй УЄФА у 2023 році та виграли Серію ФІФА 2024 року.

Історія

Офіційне формування Різні неофіційні команди фігурували в ранній історії хорватського футболу, оскільки Хорватія не мала власної збірної до кінця 20 століття. Відома інформація про те, що хорвати зіграли міжнародний матч ще у 1907 році у Празі проти «Славії». Гуго Кінерт значиться як перший тренер неофіційної команди хорватів, яка грала міжнародні матчі у 1918—1919 роках. Translation У 1940 році Йозо Якопич очолив збірну, яка представляла югославську Бановину Хорватія, у чотирьох товариських матчах. Після вторгнення країн-учасниць гітлерівської коаліції (країн Осі) до Югославії у 1941 році, Німеччина та Італія взяли під контроль Хорватію, утворивши Незалежну Державу Хорватія. Тоді ж було призначено Рудольфа Гітреца президентом футбольної федерації новоствореної держави. Команда зіграла 15 товариських матчів з 1941 року до кінця Другої світової війни. Translation У 1945 році Хорватія увійшла до складу Югославії як Народна Республіка Хорватія, проте її команди існували до 1956 року. У період перебування Хорватії у складі Югославії, хорватські футболісти грали за збірну Югославії на літніх Олімпійських іграх, чемпіонаті світу з футболу, та чемпіонаті Європи УЄФА з 1956 по 1990 роки.

Хорватія вперше вийшла на поле у нинішній картатій майці в своєму першому міжнародному матчі проти Сполучених Штатів Америки 17 жовтня 1990 року, вигравши його з рахунком 2–1. Тренер Дражан Єркович очолював національну збірну Хорватії до її офіційного повторного прийняття до ФІФА з 03 липня 1992 року, вигравши ще два товариські матчі проти Румунії в грудні 1990 року та проти Словенії в червні 1991 року Станко Поклепович керував командою під час виставкового туру, де вони зіграли проти Австралії, перш ніж його змінив Влатко Маркович у квітні 1993 року. Хорватія отримала членство в УЄФА в червні 1993 року, через три місяці після початку кваліфікаційних матчів на Чемпіонат світу 1994 року, тим самим втративши можливість взяти участь у змаганнях. Після переможного матчу проти збірної України в червні 1993 року, замість Марковича був призначений у березні 1994 року Мирослав Блажевич.

Період Блажевича (1994—1999)

Після здобуття незалежності, новостворена Хорватія посіла у світовому рейтингу ФІФА 125-те місце (в березні 1994 року). Блажевич розпочав кваліфікаційну кампанію Хорватії до Євро-1996 з перемоги над Естонією 04 вересня 1994 року з рахунком 2:0 та виїзної поразки від України 01 червня 1995 року з рахунком 0:1, що стало їхньою першою перемогою та першою поразкою в турнірі. Виборовши перше місце у кваліфікації, команда значно покращила своє місце у світовому рейтингу, піднявшись на 62-ге місце, На груповому етапі Євро-1996 Горан Влаович забив перший гол команди на турнірі, що дозволило команді перемогти Туреччину з рахунком 1:0. Потім Хорватія перемогла чинних чемпіонів Європи — Данію з рахунком 3:0, далі програла Португалії з тим самим рахунком. Команда вийшла до плей-офф і програла у чвертьфіналі збірній Німеччини з рахунком 1–2. Відбіркова кампанія Хорватії до Євро-2000 була не такою вдалою — вони посіли третє місце у своїй групі після Югославії та Ірландії. Обидва матчі проти Югославії завершилися внічию, що завадило Хорватії вдало пройти кваліфікацію.

Хорватія у двоматчевому плей-оф до Чемпіонату світу 1998 року перемогла Україну. На груповому етапі Хорватія перемогла Ямайку та Японію, пізніше програвши Аргентині та вийшовши разом з ними до плей-офф турніру. Перемога над Румунією з рахунком 1:0 вивела хорватів у чвертьфінал проти Німеччини, де вони святкували перемогу над німцямим з рахунком 3:0 завдяки голам Роберта Ярні, Горана Влаовича та Давора Шукера. У півфіналі їм протистояли господарі — збірна Франції. Після безгольового першого тайму Хорватія відкрила рахунок, заявдяки голу Давора Шукера. Захисник Франції Ліліан Тюрам швидко зрівняв рахунок, а пізніше забивши ще один гол, оформив перемогу над Хорватією з рахунком 2:1. У матчі за третє місце Хорватія перемогла Нідерланди з рахунком 2–1, забезпечивши собі бронзові медалі чемпіонату світу. Шукер отримав « Золоту бутсу» за найбільшу кількість забитих голів на чемпіонаті світу (шість голів у семи іграх). Вдалі виступи хорватів наприкінці 1990-х років вивели їх на третє місце у світовому рейтингу ФІФА у січні 1999 року. Команду 1990-х років назвали «золотим поколінням» за їхній внесок у високі здобутки Хорватії на міжнародній арені.

Період 2000—2006 Хорватія розпочала кваліфікаційну кампанію до Чемпіонату світу 2002 року з нічиїх проти Бельгії та Шотландії, що спонукало Блажевича піти у відставку з посади головного тренера в жовтні 2000 року Його наступник, Мірко Йозич, провів турнір без поразок. На груповому етапі Хорватія спочатку програла Мексиці, потім перемогла Італію з рахунком 2:1 та зазнала поразки від Еквадору з рахунком 1:0. Команда вибула з турніру, недобравши лише один бал, що призвело до відставки Йозича та призначення на посаду Отто Барича в липні 2002 року — першого іноземного тренера, який народився за межами Південно-Східної Європи. Під час перебування на посаді Барича більшість гравців, що залишилися з команди «золотого покоління», поступово замінювалися молодшими гравцями протягом кваліфікації до Євро-2004. Хорватія кваліфікувалася після перемоги над Словенією у плей-оф з рахунком 2:1 за сумою двох матчів після вирішального голу Дадо Пршо в кінці матчу-відповіді. На груповому етапі після нічиєї 0–0 зі Швейцарією та 2–2 з Францією, а також поразки 2–4 від Англії команда припинила боротьбу за трофей. Барич залишив команду після закінчення терміну дії його дворічного контракту в червні 2004 року. Кваліфікацію на Чемпіонат світу 2006 року Хорватія пройшла без поразок, фінішувавши на першому місці в групі, випередивши Швецію та Болгарію. На груповому етапі Хорватія програла перший матч збірній Бразилії та зіграла внічию 0–0 з Японією після того, як Дарійо Срна не реалізував пенальті в першому таймі. Нічия 2–2 з Австралією, в якій було вилучено трьох гравців, змусила Хорватію завершити виступи на чемпіонаті.

Посилання