Збірна Хорватії з футболу представляє Хорватію в міжнародних матчах і контролюється Хорватським футбольним союзом. Команда існує з 1990 року і була визнана ФІФА та УЄФА влітку 1992 року, через рік після здобуття країною незалежності від Югославії.
Збірна провела свої перші офіційні матчі у відбірковому раунді до чемпіонату Європи 1996 року, за результатами якого команда вийшла у фінальну частину, щоб уперше взяти участь у головному міжнародному турнірі континенту. Найкраще збірна виступила на чемпіонаті світу 2018 року, коли команда дійшла до фіналу, а її капітан Лука Модрич був визнаний кращим гравцем турніру. За двадцять років до цього на чемпіонаті світу 1998 року збірна Хорватії посіла третє місце, в той час як Давор Шукер став найкращим бомбардиром турніру.
Збірна Хорватії двічі, в 1994 і 1998 роках, визнавалася ФІФА командою, яка домоглася найбільшого прогресу в рейтингу збірних за підсумками року, а також займала в ньому місця з 125-го по 3-тє, що становить найбільшу різницю між займаними місцями в рейтингу ФІФА серед усіх збірних команд. У відбіркових турнірах чемпіонатів світу 2002 і 2006 років хорвати виходили у фінальну частину, не зазнавши жодної поразки у відбіркових матчах.
Рання історія
Перші кроки футболу в Хорватії
В Хорватії футбол з'явився в кінці XIX століття. Перші хорватські клуби — «ПНіСК» ( Перший футбольний і спортивний клуб) і «ХАСК» ( Хорватський академічний спортивний клуб) — були засновані в 1903 році. Обидва клуби розташовувалися в хорватській столиці Загребі. Трьома роками пізніше саме ці команди провели між собою перший засвідчений в офіційних документах футбольний матч в Хорватії. Зустріч закінчилася внічию — 1:1. Інтерес до футболу поступово зростав. Незабаром з'явилися інші клуби, наприклад «Славія» Трсат (1905), «Конкордія» Загреб (1906), «Сегеста» Сисак (1907), «Кроація» Загреб (1907), «Хайдук» Спліт (1911) і «Граджанскі» Загреб (1911).
Футбол на тлі воєнних дій (1940—1944)
Збірна Хорватії в 1940—1944 Перша граХорватія 4:0 Швейцарія (Загреб, 2 квітня 1940) Найбільша перемога Хорватія 6:0 Болгарія (Загреб, 12 квітня 1942) Найбільша поразка Італія 4:0 Хорватія (Генуя, 5 квітня 1942) Остання гра Хорватія 7:3 Словаччина (Загреб, 9 квітня 1944)
У 1941 році фашистські формування усташів під керівництвом Анте Павеліча захопили владу в Хорватії і проголосили незалежність. Створена ними Незалежна держава Хорватія, союзник нацистської Німеччини, проіснувала до травня 1945 року, коли вона була ліквідована частинами югославської армії.
Хорватський футбольний союз був створений ще в 1939 році на території автономної Хорватської бановини. У ці ж роки стала проводити свої ігри і збірна Хорватії. Її суперниками були, як правило, національні команди країн, що перебували під контролем Третього рейху, або ж держав, що дотримувалися нейтралітету. Дебютувала хорватська збірна 2 квітня 1940 року в матчі зі збірною Швейцарії в Загребі, також у 1940 році команда провела ще три зустрічі. 17 липня 1941 року Хорватія була прийнята до ФІФА. З 1940 по 1944 роки збірна провела в цілому 19 матчів, у яких 9 разів здобувала перемоги, 4 рази грала внічию і зазнала 6 поразок. Двічі команда з великим рахунком програвала Німеччині (обидва рази з рахунком 1:5) і один раз Італії (0:4). Найбільші перемоги були здобуті над Болгарією (6:0) та Словаччиною (6:1 і 7:3).
У ці роки для клубних команд держав, які входили до списку країн Осі, був організований так званий «Європейський футбольний Кубок». У 1944 році в його фіналі грав хорватський клуб «Граджанскі Загреб», який у цьому найважливішому матчі програв угорському «Надьвараде» (нині ФК «Біхор» Орадя, Румунія) з рахунком 0:4. «Граджанскі» користувався прихильністю фактичного хорватського правителя Анте Павеліча, а деякі футболісти цього клубу, наприклад Іван Хітрец і Звонимир Цимерманчич, були активними прибічниками режиму. Центром опору став сплітський «Хайдук», уболівальники якого при кожному зручному випадку переправлялися з міста на зайнятий британськими військами острів Вис.
У 1945 році, коли югославські партизани звільнили Хорватію з-під німецької окупації, більшість футбольних клубів було розпущено, а їхні архіви знищено.
Збірна в складі Югославії (1945—1990)
Після Другої світової війни Хорватія була включена як суб'єкт федерації в Соціалістичну Федеративну Республіку Югославію. Хорватські футболісти з 1945 по 1990 роки виступали в кольорах збірної Югославії.
У Загребі незабаром після війни з гравців «ХАСК», «Граджанскі» і «Конкордії» був сформований новий клуб — «Динамо», яке до 1991 року змогло тричі виграти чемпіонат Югославії (1948, 1954 і 1958). У 1960-х роках «Динамо» являло собою реальну силу у футболі не тільки на Балканах, але й у всій Європі. У 1963 році колектив під керівництвом Мілана Антолковіча дійшов до фіналу Кубка Ярмарків, в якому поступився іспанській «Валенсії» в двоматчевому поєдинку (1:2 і 0:2). Чотири роки по тому команда, яку тренували спочатку Бранко Зебец, майбутній наставник «Баварії» та «Гамбурга» (з обома вигравав титул чемпіона Німеччини), а після Іван Хорват, виграла Кубок Ярмарків, перемігши у вирішальній зустрічі англійський «Лідс Юнайтед» (2:0 і 0:0). Крім «Динамо», титул чемпіона Югославії також завойовував «Хайдук» Спліт (1950, 1952, 1955, 1971, 1974, 1975 і 1979).
Кілька хорватських футболістів опинилися в складі збірної Югославії, яка завоювала в 1960 році золоті медалі Олімпіади і тричі грала у фінальних турнірах чемпіонатів світу. У 1962 році одним з п'яти найкращих бомбардирів чемпіонату світу став хорват Дражан Єркович.
Збірній команді Хорватії за ці сорок п'ять років було дозволено провести лише один матч: у вересні 1956 року, в період «відлиги» в країнах соцтабору. Хорвати з рахунком 5:2 обіграли збірну Індонезії.
Сучасна історія
Першим великим турніром, в якому взяла участь збірна Хорватії, був Чемпіонат Європи з футболу 1996 року. Хорватія потрапила у фінальну частину з 4-ї відбіркової групи, зайнявши в ній перше місце і набравши 23 пункти (7 перемог, 2 нічиї та 1 поразка). Далі у фінальній частині чемпіонату збірна посіла в групі D друге місце і, з 2 перемогами і 1 поразкою від Португалії, пройшла до чвертьфіналу. У чвертьфіналі хорватська команда програла збірній Німеччини з рахунком 1:2.
Наступним значним кроком збірної був виступ на чемпіонаті світу 1998 року. У відбірковому турнірі команда посіла друге місце слідом за збірною Данії і в стикових матчах за вихід у фінальну частину турніру протистояли збірній України. Домашній матч хорвати виграли 2:0, а в Києві змогли домогтися нічийного результату — 1:1. На груповому етапі фінальної частини чемпіонату світу Хорватія зайняла друге місце в групі H, пропустивши вперед збірну Аргентини і випередивши новачків турніру — команди Японії та Ямайки. В 1 / 8 фіналу збірна Хорватії обіграла Румунію з рахунком 1:0, з пенальті відзначився Давор Шукер. У чвертьфіналі хорвати зуміли здобути велику перемогу над збірною Німеччини, яка пропустила у свої ворота три м'ячі. У півфіналі хорвати поступилися майбутнім чемпіонам світу французам (1:2), виграючи по ходу матчу після чергового гола Шукера. Втіхою дебютантам чемпіонатів світу стало третє місце, вигране у голландців з результатом 2:1. Нападник хорватів Давор Шукер став з шістьма забитими м'ячами найкращим снайпером цього турніру.
Після такого успіху виступ у відбірковому турнірі чемпіонату Європи 2000 року виявився для хорватської збірної трагічним. У відбірковій групі команда посіла лише третє місце, поступившись збірним Ірландії та Югославії.
У 2000 році на зміну Мирославу Блажевичу на пост головного тренера збірної прийшов Мірко Йозич, який зумів впоратися зі зміною поколінь, яка настала в команді. Відбірний турнір до чемпіонату світу 2002 року був виграний з першого місця в групі, в ній хорвати випередили збірні Бельгії і Шотландії. Однак у фінальному турнірі, що проходив в Японії та Кореї, хорватська команда не змогла навіть вийти з групи. У цьому їй не допомогла навіть здобута перемога над Італією (2:1) — у заключному матчі в групі хорвати програли збірній Еквадору (0:1) і залишилися лише третіми, пропустивши вперед італійців і збірну Мексики.
У проміжок між 17 жовтня 1990 та 7 червня 2006 року збірна Хорватії зіграла 145 міжнародних матчів з такими результатами: 72 перемоги, 43 нічиїх і 30 поразок.
Збірна Хорватії визнавалася ФІФА «Проривом року» в 1994 і 1998 роках.
Досягнення
Кубок Світу Чемпіонат світуКваліфікаціяРікРаундМісцеМісце 1930colspan=9 rowspan=3 colspan=7 rowspan=15 1934 1938 1950colspan=9 rowspan=11 1954 1958 1962 1966 1970 1974 1978 1982 1986 1990 1994colspan=9 rowspan=1 1998Третє місце75021152-ге105412013 2002Груповий етап23-тє3102231-ше8530152 2006Груповий етап22-ге3021231-ше10730215 2010colspan=9 3-тє106221913 2014Груповий етап19-те3102662-ге12633149 2018Фіналісти74211492-ге12732195 2022Третє місце7241871-ше10721214 2026colspan=9 colspan=6 ЗагаломФіналісти6/2230138943336/7724320912951
Чемпіонат Європи Чемпіонат ЄвропиКваліфікаціяРікРаундМісцеМісце 1960colspan=9 rowspan=9 colspan=7 rowspan=9 1964 1968 1972 1976 1980 1984 1988 1992 1996Чвертьфінал7-ме4202551-ше10721225 2000colspan=9 3-тє8431139 2004Груповий етап13-те3021462-ге10622145 2008Чвертьфінал5-те4310521-ше12921288 2012Груповий етап10-те3111432-ге12822217 20161/8 фіналу9-те4211542-ге10631205 20201/8 фіналу14-те4112781-ше8521177 2024colspan=9 2-ге8512134 2028colspan=9 TBDcolspan=6 ЗагаломЧвертьфінал6/162296730287/87850171114850
Ліга націй УЄФА Груповий етап Ліги націй УЄФАФінал чотирьохСезонРікМісце2018–19A43-тє41124109-те 2019colspan="8" rowspan="2" 2020–21A33-тє610591612-те 2021A11-ше641186211042Загалом166282132ФіналістиЗагалом1/3211042
Головні тренери
Дражан Єркович, 1990—1991 Станко Поклепович, 1992 Влатко Маркович, 1993 Мирослав Блажевич, 1994—2000 Мірко Йозич, 2000—2002 Отто Барич, 2002—2004 Златко Краньчар, 2004—2006 Славен Білич, 2006—2012 Ігор Штимаць, 2012—2013 Ніко Ковач, 2013—2015 Анте Чачич, 2015—2017 Златко Далич, 2017—2026 Славен Билич, 2026—
Найкращі гравці Станом на 25 червня 2024 року. Див. також:
Найкращі за кількістю ігор за збірну #ГравецьІгорГолівПеріод1Лука Модрич178262006—н.ч.2-3Дарійо Срна134222002—20163-3Іван Перишич134332011—20234Стипе Плетикоса11401999—20145Іван Ракитич106152007—20196-7Йосип Шимунич10532001—20137-7Домагой Віда10542010—н.ч.8-9Івиця Олич104202002—20159-9Матео Ковачич10452013—н.ч.10Ведран Чорлука10332006—2018 * Жирним шрифтом виділені активні футболісти.Найкращі за забитими м'ячами #ГравецьПеріодГолівІгорЗа гру1Давор Шукер1990—200245692-3Маріо Манджукич2007—201833893-3Іван Перишич2011—2023331234-5Едуардо да Сілва2004—201429695-5Андрей Крамарич2014—н.ч.29960.316Лука Модрич2006—н.ч.261780.147Дарійо Срна2002—2016221238Івиця Олич2002—2015201049-12Ніко Краньчар2004—2013158110-12Никола Калинич2008—2018154211-12Горан Влаович1992—2002155112-12Іван Ракитич2007—201915106 * Жирним шрифтом виділені активні футболісти.
Поточний склад Заявка збірної для участі у чемпіонаті світу 2026 року.
Вік і статистика гравців наведено станом на початок турніру.
Форма
Див. також Матчі збірної Хорватії з футболу Хорватський футбольний союз
Примітки
Посилання Офіційний сайт Хорватського футбольного союзу Збірна Хорватії з футболу на сайті ФІФА Збірна Хорватії з футболу на сайті УЄФА Статистика міжнародних матчів збірної Хорватії на сайті RSSSF Статистика гравців збірної Хорватії на сайті RSSSF