Луїз Лассер (11 квітня 1939 — 6 липня 2026) — американська акторка, сценаристка телебачення, викладачка й режисерка сценічного мистецтва. Найбільш відома виконанням головної ролі в сатиричній мильній опері , за яку була номінована на премію «Еммі».
Лассер дебютувала на Бродвеї в мюзиклі I Can Get It for You Wholesale (1962). З 1966 до 1970 року була одружена з Вуді Алленом і знялася в кількох його ранніх фільмах, зокрема (1969) та Банани (1971). 1976 року Лассер була ведучою Суботнього вечора в прямому ефірі, а також виконувала гостьові ролі в серіалах , , Taxi, Laverne and Shirley і St. Elsewhere.
До пізніших робіт Лассер належать ролі в чорних комедіях, зокрема у фільмах Тодда Солондза (1998) та Овена Клайна (2022). У 2013—2014 роках вона виконувала роль Біді в coming-of-age-серіалі HBO Дівчата, створеному Ліною Данем.
Лассер також була довічною членкинею The Actors Studio і навчалася в Сенфорда Мейснера та Роберта X. Модіки.
Ранні роки та освіта Лассер народилася в Нью-Йорку й була єдиною дитиною Поли Лассер (до шлюбу Коен) та Сола Джея Лассера. Її батько був автором і видавцем серії книжок Everyone's Income Tax Guide у 1970-х і 1980-х роках. Лише в пізніші роки життя Луїз повною мірою усвідомила свою єврейську спадщину. Емоційна нестабільність матері призвела до спроби самогубства 1961 року, якій запобігла сама Луїз. Мати поклялася ніколи не пробачити Лассер її вчинок; після розлучення з чоловіком вона наклала на себе руки 1964 року. Згодом самогубством покінчив життя й Сол Джей Лассер.
Лассер три роки вивчала політологію в Брандейському університеті.
Кар'єра
1962–1975: Співпраця з Вуді Алленом
Лассер розпочала кар'єру, виступаючи в кав'ярнях і барах Гринвіч-Вілледжа, брала участь в імпровізаційних ревю, а згодом була дублеркою Барбри Стрейзанд у ролі міс Мармелстайн у бродвейському мюзиклі I Can Get It for You Wholesale. Також вона знімалася в мильній опері The Doctors і телевізійній рекламі. 1967 року Лассер стала першою жінкою, яка здобула за найкращу жіночу роль у рекламі.
Вона знялася в багатьох фільмах Вуді Аллена, зокрема в його ранніх буфонадних комедіях (1969), Банани (1971) та (1972). Крім того, вона озвучувала англомовну пародійну версію японського комедійного шпигунського фільму , створену Алленом 1966 року й випущену під назвою .
Лассер називала Аллена «неабияким впливом — але таким, що допоміг мені бути собою... Я пам'ятаю день, коли він сказав: „Я пишу жарти... а твоя комедія — це ставлення“». 2013 року в інтерв'ю журналу вона сказала: «Я люблю його творчість. Ці стосунки мали дуже великий вплив на мене на всіх рівнях. Цікаво це усвідомлювати. Його творчість завжди впливатиме на мене. Багато з моїх найкращих робіт виросли з його робіт — іноді свідомо, іноді навіть несвідомо».
Серед інших її комедійних кіноробіт 1970-х років — (1971) і (1973). На телебаченні вона знімалася в Love, American Style (1971), (1972) та (1973). Крім того, вона з'явилася в телевізійній екранізації Брехня Інгмара Бергмана 1973 року й виконала роль Елейн в одному з епізодів романтичного антологічного серіалу NBC Love Story.
1976–1977: Прорив
Мері Гартмен, Мері Гартмен
Проривною для Лассер стала роль нещасної невротичної головної героїні в сатиричній мильній опері , яка виходила п'ять вечорів на тиждень протягом двох сезонів — із січня 1976 до липня 1977 року. На окремих телевізійних ринках серіал транслювали в різний час доби, а також блоками, показуючи поспіль усі епізоди за тиждень.
Під час показу програми Лассер стала загальнонаціонально відомою й з'явилася на обкладинках журналів Ньюсвік, People та Rolling Stone.
У своїй автобіографії продюсер писав, що рішення запросити Лассер було ухвалено менш ніж за хвилину після того, як сказав йому, що на роль Мері Гартман існує лише одна акторка. Спочатку Лассер відмовилася від цієї ролі, але згодом погодилася. Зі слів Ліра, «коли вона прочитала для мене уривок сценарію, я ледь не заплакав від радости... Луїз принесла із собою образ, який пасував Мері Гартман, мов корсет».
Згадуючи свій недовгий, але пам'ятний період роботи над серіалом, Лассер сказала: «Я могла зайти на кухню до будь-кого в Америці й повечеряти. Це були найкращі й водночас найгірші часи».
Виснажена напруженим графіком роботи, Лассер залишила серіал після двох сезонів і 325 епізодів.
Після цього серіал був перезапущений під назвою , зосередившись на житті інших персонажів Мері Гартмен, Мері Гартмен, і виходив ще протягом 26 тижнів. В інтерв'ю для бонусних матеріалів DVD-видання Мері Гартмен, Мері Гартмен від Shout! Factory Лассер розповіла, що ідея нервового зриву Мері наприкінці першого сезону виникла після того, як вона написала Норману Ліру 12-сторінкового листа з такою пропозицією.
Інцидент із ляльковим домом
Навесні 1976 року Лассер заарештували в благодійному бутику в Лос-Анджелесі. Поліція виявила в її сумочці кокаїн вартістю 6 доларів (або 88 міліграмів). Правоохоронців викликали після того, як картку American Express Лассер не прийняли до оплати, а вона відмовилася піти, не отримавши ляльковий дім вартістю 150 доларів. Спочатку Лассер затримали через дві несплачені дорожні штрафні квитанції (одна з них — за перехід вулиці в недозволеному місці), але згодом поліцейські знайшли кокаїн у її сумці. Акторка запевняла, що наркотик їй за кілька місяців до цього подарував шанувальник.
Лассер призначили шестимісячний курс психологічного консультування, що не становило для неї труднощів, адже вона в той час якраз відвідувала психоаналітика. Белетризовану версію «інциденту з ляльковим будиночком» також втілили в першому сезоні Мері Гартмен, Мері Гартмен.
Ведуча Суботнього вечора в прямому ефірі 24 липня 1976 року Лассер була ведучою передостаннього епізоду першого сезону Суботнього вечора в прямому ефірі. Найбільше її виступ запам'ятався вступним монологом, у якому вона відтворила нервовий зрив у стилі Мері Гартман і замкнулася у своїй гримерці. Згодом її вмовляють вийти Чеві Чейз / Акула суходолу (), пообіцявши появу на обкладинці журналу Time. За деякими джерелами, через непередбачувану поведінку Лассер під час шоу вона стала першою людиною, якій заборонили знову брати участь у Суботнього вечора в прямому ефірі. Чейз звинуватив її в «соліпсизмі», а сценарист Суботнього вечора в прямому ефірі назвав її «клінічно божевільною» й, за повідомленнями, демонстративно залишив роботу над тим випуском. Водночас О'Доног'ю визнав, що Лассер була «приємною жінкою, яка переживала непростий період, але мені хотілося змусити її під дулом пістолета з'їсти свої кляті ».
Лассер заперечувала, що їй будь-коли забороняли повертатися до шоу. З її слів, спочатку їй пообіцяли, що вона зможе сама писати свій матеріал, але згодом цю обіцянку відкликали. Крім того, вона відмовилася брати участь у скетчах, які вважала «непристойними»; в одному з них Лассер і Гілда Раднер мали грати підлітків, які розмовляють про чоловічі статеві органи. Зрештою в цьому скетчі разом із Раднер зіграла Джейн Кертін. Лассер також стверджувала, що її ексцентрична поведінка в Суботнього вечора в прямому ефірі, зокрема потік свідомости (характерний для її персонажки Мері Гартмен), була цілком навмисною, а вилучив повтори випуску лише на прохання її менеджера, якому не сподобалося все, що відбувалося, зокрема й фінальний сегмент, де акторка сиділа на сцені й розповідала про свою популярність та інцидент із ляльковим домом. У програмі Лассер переважно виступала сама, хоча також з'явилася в короткій сценці із собакою за столом.
Лассер називала Чейза «задиркуватим грубіяном», а Раднер — «просто чарівною». Крім вступного епізоду, в якому Раднер і Ден Екройд стукають у двері її гримерки, Чейз був єдиним постійним учасником шоу, з яким вона грала спільні сцени. Лассер і Чейз виконали ролі закоханих у пародії на Інґмара Берґмана, а також зняли епізод на Національному з'їзді Демократичної партії США 1976 року (утім, цей матеріал так і не вийшов в ефір). Натомість було показано короткометражний відеосюжет у закусочній, де вона та її партнер, якого зіграв , намагаються розлучитися, але забувають свої репліки; наприкінці Лассер переходить до барної стійки й сідає поруч із . У ролику також ненадовго з'являється Лорн Майклз, а завершується він титром «фільм Луїз Лассер». Зі слів Лассер, «Я ніколи не погрожувала піти з шоу зі злости. Заборона — це жахлива річ, яку про мене говорили». Продюсер Мері Гартмен, Мері Гартмен і партнерка Лассер по серіалу також були ведучими Суботнього вечора в прямому ефірі під час виходу Мері Гартмен, Мері Гартмен.
Пізніші ролі: 1978–2022
Після відходу з Мері Гартмен, Мері Гартмен Лассер написала сценарій телевізійного фільму (1978), у якому також зіграла разом із . До її театральних робіт після Мері Гартмен, Мері Гартмен належать вистави A Coupla White Chicks Sitting Around Talking і Marie and Bruce (1980). Вона виконувала постійну роль колишньої дружини Алекса в популярному серіалі , а також знімалася в сезоні 1981—1982 років ситкому It's a Living, де зіграла офіціантку Меґґі Макберні.
У середині 1980-х років Лассер виконувала постійну роль тітки Шаріз, невротичної комічної персонажки Віктора Ерліха, у серіалі . Серед її кіноробіт 1980-х років — Спогади про «Зоряний пил» (1980), In God We Tru$t (1980), Хвиля злочинності (1985), Кривава лють (1987), (1987), Раптове пробудження (1989), а також роль матері головного героя у фільмі (1989).
У 1990-х роках вона знімалася у фільмах Франкеншльондра (1990), (1993), (1996), Layin' Low (1996), а також виконала роль матері трьох головних героїнь у фільмі (1998). За участь у цьому фільмі Лассер разом з акторським ансамблем одержала нагороду Національної ради кінокритиків США за найкращий акторський ансамбль.
Вона з'явилася у фільмі Mystery Men (1999), зігравши матір персонажа Генка Азарії. Також виконала ролі у фільмі Даррена Аронофскі Реквієм за мрією (2000), романтичній комедії (2000) і знялася разом із у стрічці (2003).
Лассер знялася у двох епізодах серіалу HBO Дівчата, де в третьому сезоні (2014) виконала роль художниці з Мангеттена.
2021 року вона знову зустрілася на знімальному майданчику зі своїм партнером по Мері Гартмен у 16-хвилинній короткометражці Bliss.
2022 року вона знялася у фільмі — своїй першій ролі в повнометражному художньому фільмі за майже двадцять років. Кріс Файл із Дейлі біст написав: «Луїз Лассер створює, мабуть, найдивовижніший, найсмішніший і водночас по-справжньому моторошний епізодичний образ».
Особисте життя Окрім акторської кар'єри, Лассер викладала акторську майстерність у HB Studio, а згодом відкрила власну акторську студію Louise Lasser Acting Studio на Верхньому Іст-Сайді. 2014 року вона поставила виставу Chinese Coffee Айри Льюїса в театрі Off-Off-Broadway..
Шлюб 1966 року Лассер одружилася з Вуді Алленом. Хоча подружжя розлучилося 1970 року, вона знялася у п'яти його фільмах, що вийшли між 1966 і 1980 роками. Про співпрацю з Алленом вона сказала: «Я вважаю, що він надзвичайно талановитий, справді смішний і дуже серйозний».
Смерть Лассер померла у своєму будинку на Мангеттені 6 липня 2026 року у віці 87 років. Її пережив багаторічний партнер, кінопродюсер Майкл Сітрініті.
Вшанування пам'яті
У соціальних мережах творчиня серіалу Дівчата Ліна Данем назвала Лассер «класикою, першопрохідницею... однією з найкращих». , яка зіграла доньку Лассер у MH2, також написала: «Я приголомшена й сумую. Луїзи Лассер більше немає з нами. Підійміть келих за геніальну акторку, яка створила образ Мері Гартмен та її восково-жовтий наліт».
Спадщина та вплив