Рейд на Констанцу () — рейд радянського Загону легких сил Чорноморського флоту під командуванням контрадмірала Новикова на румунський порт Констанца 25–26 червня 1941 року, невдовзі після початку операції «Барбаросса», вторгнення країн Осі до Радянського Союзу, яка призвела до єдиного зіткнення між великими військовими кораблями в Чорному морі під час Другої світової війни.
Атака мала бути скоординованими зусиллями кораблів та авіації флоту, щоб відвернути увагу захисників, але бомбардувальники не атакували у призначений час. Два лідери есмінців мали бомбардувати порт рано вранці 26 червня під прикриттям крейсера та есмінця. Вони завдали певної шкоди, але були атаковані береговою артилерією Осі та кількома румунськими кораблями. Два лідери зазнали незначних пошкоджень та відійшли під вогнем, потрапивши на румунське мінне поле; один з лідерів есмінців підірвався і затонув, другий — зазнав пошкоджень, а крейсер отримав пошкодження від вибуху мін, коли вони залишали цей район.
Кілька груп бомбардувальників пізніше бомбардували місто того ж дня та наступної ночі, але не завдали шкоди своїм цілям. Дев'ять бомбардувальників були збиті зенітним вогнем та винищувачами Осі. Поразка змусила радянське військово-морське керівництво бути набагато обережнішими у використанні своїх кораблів у межах досяжності оборони країн Осі.
Історія Після того, як Румунія приєдналася до Троїстого пакту в листопаді 1940 року, німці погодилися побудувати берегові артилерійські батареї для посилення застарілих румунських берегових оборонних споруд, включаючи батарею «Тірпіц» на південь від Констанци, озброєну трьома 28-см гарматами SK L/45 часів Першої світової війни. На батареї розміщувалися 700 військовослужбовців КрігсмарінеPaterson, p. 128, хоча номінально вона перебувала під румунським контролем, як і всі сили Осі в РумуніїKirchubel, p. 41.
Попереджені Адольфом Гітлером про заплановану дату вторгнення Німеччини до Радянського Союзу під кодовою назвою операція «Барбаросса» 22 червня 1941 року, румунські мінні загороджувачі «Амірал Мурджеску», «Регеле Карол I» та «Аврора» заклали 1000 мін між мисом Мідія та Тузлою для захисту Констанци між 16 та 19 червняHervieux, p. 70.
22 червня Королівські румунські ПС розпочали атаки на радянські аеродроми в Бессарабії, знищивши на землі 37 радянських літаків. У відповідь чотири легкі бомбардувальники СБ 40-го бомбардувального авіаційного полку Чорноморського флоту та чотири бомбардувальники ДБ-3 з 2-го мінно-торпедного авіаційного полку безуспішно атакували Констанцу вдень. Два СБ не повернулися; румунському льотчику-винищувачу Хорії Агаричі приписують збиття трьох бомбардувальників СБ під час нальоту та його прославили як національного героя в пропагандистській пісні. Пізніше три інші ДБ-3 бомбардували Констанцу тієї ж ночі, але безрезультатно. Через провал перших повітряних атак віцеадмірал Пилип Октябрський, командувач Чорноморським флотом, вирішив провести спільний повітряний та морський рейд на Констанцу та одночасно висадку десанту в дельті ДунаюTrigg, pp. 81–82.
Два лідери есмінців проєкту «Ленінград», «Москва» та «Харків», що прикривалися крейсером «Ворошилов»Hervieux, pp. 70–71Forczyk, p. 39Yakubov & Worth 2008, p. 112, та есмінці «Сообразительний» та «Смишлений», були організовані в оперативне угруповання для атаки. Однак останній есмінець сів на мілину по дорозі та був змушений повернутися в порт. Радянський уряд також тримав лінкор «Паризька комуна» за 100 миль (160 км) від берега, щоб використати будь-який початковий успіх, а радянські бомбардувальники мали взяти участь в атаці.
Оперативне угруповання підійшло до Констанци та обстріляло її рано вранці 26 червня 1941 року, підпаливши деякі нафтові резервуари та склади, а також пошкодивши портову інфраструктуру. Румуни очікували радянського рейду, і їхня оборона, що складалася з есмінців «Реджина Марія», «Мерешті», румунської берегової батареї «Елізабета» та німецької берегової батареї «Тірпіц», була готова до атаки з радянськими кораблями. За десять хвилин, починаючи з 04:02, «Москва» та «Харків» випустили не менше 350 снарядів зі своїх 130-мм гармат. О 4:09 літаки румунської морської авіації злетіли для спостереження та розвідки. Водночас румунська берегова батарея та два військові кораблі відкрили вогонь зі своїх 120-мм гармат з відстані 23 км. Батарея «Тірпіца» також почала коригувати вогонь по радянських кораблях. «Москва» була пошкоджена румунськими військовими кораблями, її грот-щоглу збив 120-мм снаряд, тоді як «Харків» був додатково вражений гарматами «Тірпіця», що пошкодило його парові труби. Радянський флот почав відхід о 4:12, встановлюючи димову завісу, але потрапив у румунське мінне поле. О 4:21 «Москва» наразилася на міні і затонула протягом кількох хвилин, загинуло 268 моряків та 69 тих, хто вижив, потрапило в полонForczyk, p. 33 Згідно з більшістю джерел, лідер загинув унаслідок підриву на румунських мінах, хоча також вказувалися як причини снаряди з «Реджина Марія» та берегової батареї «Тірпіц» або ненавмисна атака торпедами радянського підводного човна Щ-206, що вважався «дружнім» вогнемRohwer, p. 83. «Ворошилов» також був пошкоджений міною, яка вибухнула, коли її спрацювали паравани «Сообразительного»Rohwer, pp. 82–83, 101.
Вранці 26 червня авіація далекої дії та 63-тя бригада морської авіації Чорноморського флоту СРСР скоординували свої атаки на цілі в Бухаресті, Суліні, Констанці та на річці Дунай. Сімнадцять ДБ-3 з 21-го полку дальньої бомбардувальної авіації злетіли з аеродрому в Саках у Криму. Зенітний вогонь кораблів у гавані Констанці був сильним і принаймні один бомбардувальник навмисно скинув бомби в море. Після бомбардування Констанці їх перехопили винищувачі Осі, і один бомбардувальник було збито, хоча стрільці бомбардувальників стверджували, що збили два винищувачі. Того ранку полк втратив сім літаків з усіх причин, а ще пара повернулася додому з одним вибитим двигуном. Після цього командири авіації дальньої дії вирішили, що їхні бомбардувальники літатимуть над Румунією лише вночіBernád, Karlenko & Roba, pp. 12, 32–33.
Дії 63-ї бригади морської авіації були тісніше інтегровані з бомбардуванням флоту, атакуючи Констанцу трьома хвилями. Перша мала відбутися до того, як кораблі відкриють вогонь, друга хвиля мала відбутися під час бомбардування, а остання мала відволікти сили Осі під час відходу кораблів. Утім, пара двомоторних бомбардувальників Іл-4 з 2-го мінно-торпедного авіаційного полку, що входили до першої хвилі, мусила повернутися через механічні проблеми, перш ніж досягти цілі. З двох швидкісних бомбардувальників Іл-4 другої хвилі один повернувся через несправність, ще один не повернувся. Третю хвилю перехопила ескадрилья («штаффель») винищувачів Messerschmitt Bf 109 з 3-ї групи 52-ї винищувальної ескадри задовго до того, як затонула «Москва», яка стверджувала, що збила 11 ДБ-3 та 7 СБ. Сім СБ таки прорвалися, щоб атакувати КонстанцуBernád, Karlenko & Roba, pp. 12, 33.
Румуни стверджували, що під час бою збили дев'ять бомбардувальників СБ, два з них записали на рахунок «Амірал Мурджеску», а один — «Мерешті». Решту шість літаків збила румунська зенітна батарея 102-мм гармат «Ансальдо». Невдача рейду, разом з іншими втратами, понесеними Чорноморським флотом, змусила Октябрського бути набагато обережнішим у використанні надводних військових кораблів.
Див. також Рейд на Кіркенес та Петсамо Рейд на Сен-Назер Рейд на Бардію Атака на конвой BN 7 Напад на Мерс-ель-Кебір Напад на Таранто
Примітки Виноски
Джерела
Посилання РЕЙд НА кОНСТАНЦУ ЗАгОНУ ЛЕгкИХ СИЛ ЧОРНОМОРСЬкОгО ФЛОТУ Набеговые морские действия — внезапные короткие, стремительные удары, осуществляемые надводными … Рейды на Констанцу NAVAL EVENTS, JULY 1941
Література Bernád, Dénes. From Barbarossa to Odessa: The Luftwaffe and Axis Allies Strike South-East, June-October 1941 / Dénes Bernád, Dmitriy Karlenko, Jean-Louis Roba. — Hinckley, UK: Midland, 2007. — ISBN 978-1-85780-273-3. Hervieux, Pierre. The Romanian Navy at War, 1941—1945 // Warship 2001—2002. — London: Conway Maritime Press, 2001. — P. 70–88. — ISBN 0-85177-901-8. Stroea, Adrian. Artileria Română în date şi imagini. / Adrian Stroea, Gheorghe Băjenaru. — Bucureşti: Editura Centrului Tehnic-Editorial al Armatei [CTEA], 2010. — ISBN 978-6-06524-080-3.