Склерофітні чагарники Центральних хребтів (ідентифікатор WWF: AA1302) — австралазійський екорегіон пустель і склерофітних чагарників, розташований в центрі Австралії.
Географія Екорегіон склерофітних чагарників Центральних хребтів розташований в центрі Австралії, на крайньому заході штату Західна Австралія, на півдні Північної Території та на півночі Південної Австралії. Він охоплює піщані рівнини, над якими підіймаються скелясті гірські хребти, основу яких складають протерозойські кварцити та вулканічні породи. Гори Мак-Донелл на півдні Північної Території підіймаються на висоту до 1531 м над рівнем моря, їх найвищою вершиною є гора Зіл. Серед прилеглих гірських хребтів слід відзначити гори , та Петерманн. Територія екорегіону здебільшого безлюдна, за винятком міста Еліс-Спрінгс та невеликих громад корінних австралійців.
Центральні хребти оточені низкою піщаних та кам'янистих пустель. На північ від регіону лежить пустеля Танамі, на захід — Велика Піщана пустеля та пустеля Гібсона, на схід — пустеля Сімпсон, на південь — велика пустеля Вікторія.
Класифікація IBRA Згідно з класифікацією екорегіон складається з чотирьох біорегіонів: , , та Хребтів Мак-Доннел.
Клімат В межах екорегіону переважає спекотний та посушливий пустельний клімат (BWk за класифікацією кліматів Кеппена). Середньорічна кількість опадів тут коливається від 250-350 м у низинах до 400-500 мм у гірських районах.
Флора На піщаних рівнинах регіону переважають купинні луки, на яких переважають різні види (Triodia spp.). Подекуди над ними підіймаються невисокі, відкриті рідколісся, основу яких складають західні м'ялл-акації (Acacia papyrocarpa), шкірясті акації (Acacia coriacea), південні залізні акації (Acacia estrophiolata) та деякі види (Hakea spp.). У гірських районах переважають мішані чагарники або рідколісся, в яких домінують білі кипарисосни (Callitris columellaris). В підліску цих рідколісь поширені купинні трави.
Флора регіону характеризується відносно високим різноманіттям. Тут зустрічається понад 870 видів рослин, серед яких є багато реліктових видів, що збереглися у затінених ущелинах з вологим мікрокліматом, а також ендеміків, таких як (Livistona mariae), що зростає у в .
Фауна Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити чорноногого скельного валлабі (Petrogale lateralis), звичайного валлару (Osphranter robustus), рудого кенгуру (Osphranter rufus), лисячого кузу (Trichosurus vulpecula), вонго (Ningaui ridei), товстохвосту сумчасту мишу (Pseudantechinus macdonnellensis), південного сумчастого крота (Notoryctes typhlops), спінніфексову стрибаючу мишу (Notomys alexis), піщану псевдомишу (Pseudomys hermannsburgensis), пустельну мишу (Pseudomys desertor), південного печерного лилика (Vespadelus finlaysoni) та австралійську єхидну (Tachyglossus aculeatus), а також собаку дінго (Canis lupus dingo). Ендеміками екорегіону є центральноавстралійські скельні щури (Zyzomys pedunculatus), а майже ендемічними його представниками — довгохвості сумчасті миші (Sminthopsis longicaudata). Наразі у пустельних передгір'ях регіону зустрічаються великі популяції здичавілих одногорбих верблюдів (Camelus dromedarius), завезених колоністами.
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити (Geophaps plumifera), бурого сокола (Falco berigora), рожевого какаду (Eolophus roseicapilla), чорнохвостого какатоїса (Calyptorhynchus banksii), рожевогорлого періко (Polytelis alexandrae), чорноголову розелу (Barnardius zonarius), хвилястого папужку (Melopsittacus undulatus), західну ойсею (Chlamydera guttata), сірого мієлєро (Conopophila whitei), блідого медника (Ptilotula penicillata), сіроспинного шиподзьоба (Acanthiza robustirostris), західного ріроріро (Gerygone fusca), чорносмугого білолобика (Aphelocephala nigricincta), самітничка (Poodytes carteri), західного батіжника (Psophodes occidentalis), червонощокого вогнегуза (Emblema pictum) та австралійського діамантника (Taeniopygia castanotis). Майже ендемічними представниками регіону є скельні трав'янчики (Amytornis purnelli).
Збереження Більша частина екорегіону залишається відносно незайманою. Тим не менш, природі регіону загрожує надмірний випас великої рогатої худоби, овець та інтродукованих травоїдних тварин, таких як верблюди, кролики і віслюки, а також хижацтво з боку інтродукованих собак, свиней та лисиць та поширення інвазивних рослин, таких як безлистий тамарикс (Tamarix aphylla) та (Prosopis spp.).
Оцінка 2017 року показала, що 71 805 км², або 25 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: , та .
Примітки
Посилання «Central Ranges xeric scrub». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Central Ranges Xeric Scrub» — One Earth.