Кам'янисті пустелі Тірарі та Старта (ідентифікатор WWF: AA1309) — австралазійський екорегіон пустель і склерофітних чагарників, розташований на півдні Австралії.
Географія Екорегіон кам'янистих пустель Тірарі та Старта переважно розташований в центрі та на сході Південної Австралії, а також включає прилеглі райони на крайньому півдні Північної Території та на заході Нового Південного Уельсу. Він охоплює кам'янисті та червоні піщані рівнини пустелі Старта, пустелю Тірарі, розташовану на північному заході, та прилеглі кам'янисті рівнини. Південну межу регіону утворюють гірські хребти Фліндерс та Голер. Серед пустельних рівнин регіону зустрічаються численні великі безстічні солоні озера, зокрема озера Торренс та Герднер. Поблизу північної межі регіону розташоване озеро Ейр, найбільше озеро Австралії.
Класифікація IBRA Згідно з класифікацією екорегіон складається з трьох біорегіонів: , та .
Клімат В межах екорегіону переважає спекотний та посушливий пустельний клімат (BWk за класифікацією кліматів Кеппена). Середньорічна кількість опадів тут є однією з найнижчих в Австралії і зазвичай не перевищує 200 мм. Влітку температура може підійматися до 50 °C.
Флора Рослинний покрив екорегіону представлений невисокими чагарниками лутиги (Atriplex spp.), відкритими рідколіссями, у яких переважають (Casuarina cristata), рідколіссями , чагарниками мульги, основу яких складає акація-мульга (Acacia aneura), трав'янистими луками, що ростуть серед піщаних дюн, та ефемерними водно-болотними угіддями гілгал, які заповнюються водою після дощів, приваблюючи птахів та інших тварин. На гребенях та схилах піщаних дюн ростуть піщані акації (Acacia ligulata) та (Zygochloa paradoxa). Після дощів на дюнах рясно цвітуть різноманітні ефемери. У заплавах, які затоплюються водою після дощів, однак протягом більшої частини року залишаються сухими, зустрічаються розріджені чагарники (Atriplex nummularia), (Maireana aphylla) та (Chenopodium auricomum). У більш вологих заплавах ростуть (Eragrostis australasica) та (Duma florulenta). Уздовж періодичних та постійних водотоків, таких як притоки Купер-Крику, зустрічаються ділянки рідколісь, у яких переважають червоні річкові евкаліпти (Eucalyptus camaldulensis) та (Eucalyptus coolabah).
Фауна Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити рудого кенгуру (Osphranter rufus), звичайного валлару (Osphranter robustus), сумчастого тушканчика або култарра (Antechinomys laniger), дрібнозубу сумчасту мишу (Planigale gilesi), товстохвосту сумчасту мишу (Sminthopsis crassicaudata), смугастощоку сумчасту мишу (Sminthopsis macroura), сумчасту мишу Тротона (Sminthopsis ooldea), пустельну мишу (Pseudomys desertor), піщану псевдомишу (Pseudomys hermannsburgensis), мишу Болама (Pseudomys bolami) та австралійську єхидну (Tachyglossus aculeatus), а також собаку дінго (Canis lupus dingo). Майже ендемічними представниками регіону є (Lasiorhinus latifrons), тьмяні стрибаючі миші (Notomys fuscus) та рівнинні псевдомиші (Pseudomys australis).
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити австралійського ему (Dromaius novaehollandiae), чубатого голуба-бронзовокрила (Ocyphaps lophotes), австралійського орла (Aquila audax), бурого сокола (Falco berigora), рожевого какаду (Eolophus roseicapilla), різнобарвного папужку (Psephotellus varius), червоноволого папужку (Neophema splendida), рожевогрудого папужку (Neopsephotus bourkii), хвилястого папужку (Melopsittacus undulatus), акацієву манорину (Manorina flavigula), блідого медника (Ptilotula penicillata), жовтокрилого медника (Gavicalis virescens), білолобу медовку (Purnella albifrons), медолюба-дзвіночка (Acanthagenys rufogularis), рудого пустковика (Calamanthus campestris), бурого білолобика (Aphelocephala leucopsis), західного батіжника (Psophodes occidentalis), світлочубого батіжника (Psophodes cristatus), вохристого трав'янчика (Amytornis textilis), червонощокого вогнегуза (Emblema pictum) та австралійського діамантника (Taeniopygia castanotis). Майже ендемічними представниками регіону є пустельні цокалки (Ashbyia lovensis), рудоволі білолобики (Aphelocephala pectoralis), смугастощокі трав'янчики (Amytornis merrotsyi), низинні трав'янчики (Amytornis modestus) та чорноволі пішаки (Cinclosoma cinnamomeum).
Збереження Більша частина екорегіону залишається відносно незайманою. Однак природі регіону загрожує надмірний випас великої рогатої худоби, овець та інтродукованих травоїдних тварин, таких як верблюди і кролики, а також хижацтво з боку інтродукованих хижих ссавців та поширення інвазивних рослин, таких як (Lycium ferocissimum), (Eragrostis curvula) та безлистий тамарикс (Tamarix aphylla). Видобуток корисних копалин призводить до значної ерозії ґрунтів.
Оцінка 2017 року показала, що 24 998 км², або 8 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: , , , , , , та .
Примітки
Посилання «Tirari–Sturt stony desert». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Tirari-Stuart Stony Desert» — One Earth.