Рідколісся та маллі Муррею та Дарлінгу (ідентифікатор WWF: AA1207) — австралазійський екорегіон середземноморських лісів та чагарників, розташований на півдні Австралії.

Географія Екорегіон рідколісь та маллі Муррею та Дарлінгу розташований в західній частині басейну , на території південно-східних районів Південної Австралії, південно-західних районів Нового Південного Уельсу та північно-західних районів Вікторії. Він охоплює горбисті рівнини, над якими підіймаються паралельні пагорби та невисокі хребти. Основу цих хребтів складають пісковики, однак подекуди серед них трапляються відслонення кальцитів.

Через територію екорегіону протікає Муррей, найбільша річка Австралії, та її найдовша притока Дарлінг. Також в регіоні є багато інших водно-болотних угідь, таких як озера , озеро та озера Вілландра.

На заході, в горах , екорегіон переходить у рідколісся Маунт-Лофті, на півночі — у екорегіон кам'янистих пустель Тірарі та Старта, на сході — у помірну савану Південно-Східної Австралії, на півдні, в горах Великого Вододільного хребта, — у помірні ліси Південно-Східної Австралії, а на південному заході — у рідколісся Наракорту. На крайньому південному заході, в районі , екорегіон виходить до узбережжя затоки .

Класифікація IBRA Згідно з класифікацією екорегіон "Рідколісся та маллі Муррею та Дарлінгу" відповідає біорегіону "Муррейсько-Дарлінзька западина". Він складається з семи субрегіонів.

Клімат На півдні екорегіону переважає напівпустельний клімат (BSk за класифікацією кліматів Кеппена), а на півночі — пустельний клімат (BWk або BWh за класифікацією кліматів Кеппена). Середньорічна кількість опадів коливається від 400 мм на півдні до менш ніж 250 мм на півночі.

Флора Хоча за останні століття значна частина природного рослинного покриву регіону була перетворена на поля та пасовища, історично екорегіон був вкритий невисокими рідколіссями та чагарниками . Їх основу складали маллієві евкаліпти (Eucalyptus spp.), що мають характерну підземну здерев'янілу основу, з якої проростає кілька стовбурів. Маллієві рідколісся пристосовані до бідних ґрунтів, нестачі вологи та регулярних пожеж.

В густому та різноманітному підліску маллієвих рідколісь переважають великі купини ксанторей (Xanthorrhoea spp.) та дрібнолисті склерофільні чагарники, зокрема різні види акацій (Acacia spp.), (Astroloma spp.), (Baeckea spp.), банксій (Banksia spp.), гревілей (Grevillea spp.), (Hakea spp.), лептоспермумів (Leptospermum spp.), (Leucopogon spp.), мелалеук (Melaleuca spp.) та (Pultenaea spp.). Розріджений трав'яний ярус рідколісь складають злаки, осоки та купини ломандри (Lomandra spp.).

У посушливих районах підлісок, як правило, більш розріджений і низький. Він складається або з чагарників, таких як (Atriplex stipitata), (Atriplex vesicaria), (Enchylaena tomentosa), різні види (Maireana spp.) та лободи (Chenopodium spp.), або з купин (Triodia spp.) та поодиноких паролистових (Zygophyllum spp.) чагарників.

У лісах, поширених у річкових заплавах та долинах Муррея, Дарлінга та менших річок, домінують (Eucalyptus largiflorens) та червоні річкові евкаліпти (Eucalyptus camaldulensis). У надмірно зволожених районах зустрічаються зарості (Duma florulenta). Далі від краю води поширені чагарники акацій (Acacia spp.), (Eremophila spp.) та мелалеук (Melaleuca spp.).

Фауна Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити рудого кенгуру (Osphranter rufus), західного сірого кенгуру (Macropus fuliginosus), (Cercartetus concinnus), тонкохвосту сумчасту мишу (Sminthopsis murina), товстохвосту сумчасту мишу (Sminthopsis crassicaudata), південного нінгауї (Ningaui yvonneae), стрибаючу мишу Мітчелла (Notomys mitchellii) та австралійську єхидну (Tachyglossus aculeatus). У долинах річок зустрічаються велетенські кенгуру (Macropus giganteus), лисячі кузу (Trichosurus vulpecula) та золоточереві боброщури (Hydromys chrysogaster). Майже ендемічними представниками регіону є тасманійські карликові поссуми (Cercartetus lepidus) та шовковисті миші (Pseudomys apodemoides).

Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити австралійського ему (Dromaius novaehollandiae), строкатого великонога (Leipoa ocellata), чубатого голуба-бронзовокрила (Ocyphaps lophotes), австралійського орла (Aquila audax), бурого сокола (Falco berigora), рожевого какаду (Eolophus roseicapilla), какаду-інку (Lophochroa leadbeateri), корелу (Nymphicus hollandicus), чорноголову розелу (Barnardius zonarius), червоночеревого папугу (Northiella haematogaster), співочого папужку (Psephotus haematonotus), різнобарвного папужку (Psephotellus varius), широкобрового королаза (Climacteris picumnus), смугастоволого медника (Ptilotula ornata), малійського медника (Ptilotula plumula), вікторійського медолюба (Plectorhyncha lanceolata), медолюба-дзвіночка (Acanthagenys rufogularis), маскову манорину (Manorina melanocephala), малого шиподзьоба (Acanthiza nana), рудого пустковика (Calamanthus campestris), білобрового куреника (Hylacola cauta), червонолобого тоутоваї (Petroica goodenovii), південного кракора (Drymodes brunneopygia), рудочеревого свистуна (Pachycephala rufiventris), чорноволу сорочицю (Cracticus nigrogularis), білобрового стадняка (Pomatostomus superciliosus), рудоплечого пішака (Cinclosoma castanotum) та дзвінчика (Oreoica gutturalis). Ендеміками регіону є чорнощокі манорини (Manorina melanotis) та бліді малюри-м'якохвости (Stipiturus mallee), а майже ендемічними його представниками — жовтоголові періко (Polytelis anthopeplus), малі круки (Corvus mellori), рудогорлі свистуни (Pachycephala rufogularis), вусаті батіжники (Psophodes nigrogularis) та рудоголові стадняки (Pomatostomus ruficeps).

Збереження Зо останні століття значну частину (до 80 %) природної рослинності екорегіону було знищено, однак наразі широкомасштабна вирубка рідколісь тут майже припинилася. Тим не менш, природі регіону загрожує зміна режиму пожеж, спричинена людською діяльністю, збільшення солоності водойм внаслідок відводу води для зрошення сільськогосподарських угідь, а також поширення інтродукованих видів тварин та інвазивних бур'янів.

Оцінка 2017 року показала, що 31 748 км², або 15 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: , , , та .

Примітки

Посилання «Murray-Darling woodlands and mallee». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Murray-Darling Woodlands and Mallee» — One Earth.