Рідколісся Маунт-Лофті або Гірські рідколісся Фліндерсу та Маунт-Лофті (ідентифікатор WWF: AA1206) — австралазійський екорегіон середземноморських лісів та чагарників, розташований на півдні Австралії.

Географія Екорегіон рідколісь Маунт-Лофті простягається на майже 700 км з півночі на південь уздовж гірських хребтів Фліндерс та , найбільших гір Південної Австралії. Ці складчасті гори сформувалися наприкінці кембрію та на початку ордовику, 514-490 млн років тому, і є частиною . З геологічної точки зору їх переважно складають неопротерозойські кварцити. За мільйони років гори піддалися значній ерозії, тому їх висота невисока: найвищою вершиною гір Фліндерс є заввишки 1189 м, а найвищою вершиною гір Маунт-Лофті — гора Маунт-Браян заввишки 936 м.

Південна частина хребта Маунт-Лофті утворює півострів . Протока завширшки 13,5 км відділяє його від острова Кенгуру, третього за площею острова Австралії, який також є частиною цього екорегіону. Острів Кенгуру витягнутий із заходу на схід і має площу 4405 км². Геологічно цей острів є частиною Аделаїдського рифтового комплексу, однак після завершення останнього льодовикового періоду він був відділений від материка.

Північні гори Фліндерс оточені екорегіоном кам'янистих пустель Тірарі та Старта. На захід від гір Маунт-Лофті, зокрема на , поширені маллі Ейру та Йорку, а на схід — рідколісся та маллі Муррею та Дарлінгу.

Класифікація IBRA Згідно з класифікацією екорегіон складається з двох біорегіонів: та .

Клімат На більшій частині екорегіону переважає напівпустельний клімат (BSk за класифікацією кліматів Кеппена), а на півдні, зокрема на півострові Флуріо та на острові Кенгуру — середземноморський клімат (Csb за класифікацією Кеппена). Гірські хребти Фліндерс та Маунт-Лофті перехоплюють вологі південно-західні вітри, що дмуть взимку з Великої Австралійської затоки. Середньорічна кількість опадів коливається від 900 мм на вершинах південних гір Маунт-Лофті до менше 400 мм на півночі регіону.

Флора В межах екорегіону зустрічаються різні типи рослинності, зокрема склерофільні ліси, відкриті рідколісся та савани, чагарникові зарості та луки. У рідколіссях переважають різні види евкаліптів (Eucalyptus spp.), а в підліску — акації (Acacia spp.) та інші представники родини Бобові (Fabaceae), а також різні чагарники з родин Миртові (Myrtaceae), Протеєві (Proteaceae) та Вересові (Ericaceae). Орхідей (Orchidaceae) тут також зустрічається багато. Загалом видовий склад та структура рідколісь змінюється залежно від кількості опадів, висоти над рівнем моря та ґрунтів.

У маллієвих рідколіссях регіону переважають (Eucalyptus diversifolia). У деяких районах в маллі також поширені (Eucalyptus rugosa). У горах Маунт-Лофті переважають відкриті рідколісся, основу яких складають (Eucalyptus baxteri), (Eucalyptus obliqua), (Eucalyptus goniocalyx) та манні камедеві евкаліпти (Eucalyptus viminalis). У районах, де випадає багато опадів, евкаліпти-мессмате (Eucalyptus obliqua) можуть утворювати чисті насадження заввишки до 25 м. На важких ґрунтах в передгір'ях ростуть трав'янисті рідколісся та савани, в яких переважають (Eucalyptus leucoxylon) та манні камедеві евкаліпти (Eucalyptus viminalis). На найнижчих висотах регіону ростуть (Eucalyptus microcarpa), (Eucalyptus odorata) та (Eucalyptus porosa). На луках переважають різні види (Austrostipa spp.) та (Rytidosperma spp.), а також деякі види ломандри (Lomandra spp.).

На західній половині острова Кенгуру переважають відкриті рідколісся, що перемежовуються більш густими лісовими масивами. У лісах та рідколіссях переважають (Allocasuarina verticillata), (Eucalyptus cladocalyx), (Eucalyptus fasciculosa), бурі волокнистокорі евкаліпти (Eucalyptus baxteri), евкаліпти-мессмате (Eucalyptus obliqua), манні камедеві евкаліпти (Eucalyptus viminalis) та червоні річкові евкаліпти (Eucalyptus camaldulensis). В густому підліску переважають чагарники, зокрема (Hakea rostrata) та (Melaleuca rugulosa).

Екорегіон характеризується поєднанням елементів середземноморської флори та Південно-Східної Австралії, що формують унікальні рослинні угруповання. Деякі з цих елементів представлені розрізненими, генетично ізольованими популяціями, що знаходяться на крайній західній чи східній межі свого ареалу. В межах екорегіону острів Кенгуру характеризується найвищим рівнем видового ендемізму: 36 видів рослин, або 5 % від місцевої флори є ендеміками. Серед ендеміків екорегіону слід відзначити (Eucalyptus remota) та (Petrophile multisecta).

Фауна Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити західного сірого кенгуру (Macropus fuliginosus), звичайного валлару (Osphranter robustus), лисячого кузу (Trichosurus vulpecula), (Pseudocheirus peregrinus), (Cercartetus concinnus), жовтоногу сумчасту мишу (Antechinus flavipes), південного бурого бандикута (Isoodon obesulus), австралійського чагарникового щура (Rattus fuscipes) та австралійську єхидну (Tachyglossus aculeatus). На острові Кенгуру мешкають таммарські валлабі (Notamacropus eugenii) та майже ендемічні тасманійські карликові поссуми (Cercartetus lepidus). Також майже ендемічними представниками регіону є жовтоногі скельні валлабі (Petrogale xanthopus). У XX столітті до екорегіону були інтродуковані сірі коали (Phascolarctos cinereus), які створили тут великі популяції, а також качкодзьоби (Ornithorhynchus anatinus), які обмежені західною частиною острова Кенгуру.

Орнітофауна екорегіону включає австралійського ему (Dromaius novaehollandiae), (Phaps elegans), австралійського орла (Aquila audax), австралійську сову-голконога (Ninox boobook), рожевого какаду (Eolophus roseicapilla), буроголового какатоїса (Calyptorhynchus lathami), червону розелу (Platycercus elegans), золотавого папужку (Neophema elegans), співочого папужку (Psephotus haematonotus), скельного папужку (Neophema petrophila), блакитноволого лорікета-нектароїда (Parvipsitta porphyrocephala), леопардову діамантицю (Pardalotus punctatus), жовтокрилу медовку (Phylidonyris novaehollandiae), маскового медника (Lichenostomus cratitius), буроголового медопійника (Melithreptus brevirostris), червонобрового медопійника (Melithreptus lunatus), середнього медолюба-сережника (Anthochaera carunculata), східного медолюба-шилодзьоба (Acanthorhynchus tenuirostris), плямистоволого кущовика (Sericornis maculatus), білобрового куреника (Hylacola cauta), рудогузого куреника (Hylacola pyrrhopygia), червоноволого тоутоваї (Petroica boodang), сірого куравонга (Strepera versicolor), рудолобого малюра-м'якохвоста (Stipiturus malachurus), сірого ядлівчака (Colluricincla harmonica), малого крука (Corvus mellori), австралійського квічаля (Zoothera lunulata), сивоспинного окулярника (Zosterops lateralis), діамантового вогнегуза (Stagonopleura guttata) та чубарця (Falcunculus frontatus). Майже ендемічними представниками регіону є золотокрилі медовки (Phylidonyris pyrrhopterus), смугастощокі трав'янчики (Amytornis merrotsyi), вусаті батіжники (Psophodes nigrogularis) та тасманійські вогнегузи (Stagonopleura bella).

Збереження Рослинність в південній та центральній частинах екорегіону була значно змінена внаслідок людської діяльності. Ліси та рідколісся в горах Маунт-Лофті та у навколишніх передгір'ях були переважно вирубані та перетворені на сільськогосподарські угіддя, однак рослинність гір Фліндерс, розташованих в північній частині регіону, збереглася краще. На Кенгуру природна рослинність займає близько 35 % території острова. Переважно вона представлена невеликими ділянками вторинних рідколісь, а на вершинах скельних виступів збереглися ділянки луків.

Хоча темпи вирубки рідколісь за останні десятиліття знизилися, фрагментований характер більшості залишків рослинності створює серйозні ризики для багатьох видів рослин і тварин. Хоча місцеві рідколісся пристосовані до періодичних пожеж, вони можуть мати руйнівні наслідки для збереження популяцій рідкісних рослин і тварин в ізольованих ділянках, які навряд чи будуть повторно колонізовані сусідніми популяціями. Надмірний випас худоби значно вплинув на місцеві луки: наразі на них переважають інвазивні однорічні види трав. Ще однією загрозою для збереження природи регіону є поширення інтродукованих видів тварин, таких як свійські коти (Felis catus) та звичайні лисиці (Vulpes vulpes).

Оцінка 2017 року показала, що 3498 км², або 5 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: , , , та на материку, а також , , та на острові Кенгуру.

Примітки

Посилання «Mount Lofty woodlands». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Flinders-Lofty Montane Woodlands» — One Earth.