Маллі Ейру та Йорку (ідентифікатор WWF: AA1203) — австралазійський екорегіон середземноморських лісів та чагарників, розташований на півдні Австралії.

Географія Екорегіон маллі Ейру та Йорку розташований у Південній Австралії, на узбережжі Великої Австралійської затоки. Він охоплює півострів Ейр, відділений від вузького, спрямованого на південний захід півострова затокою Спенсер, а також , що лежать на східному узбережжі затоки Сент-Вінсент. На крайньому південному сході регіону розташована Аделаїда, столиця та найбільше місто Південної Австралії, у якому проживає понад 1,2 мільйони людей.

Рельєф регіону переважно рівнинний або горбистий. З півночі півострів Ейр обмежений горами Голер, а на схід від півострова Ейр лежать гори Фліндерс та . З геологічної точки зору основу півостровів складає суміш давніх метаморфічних порід, гранітних виступів, консолідованих вапняків та молодих осадових порід, зокрема кремнієвих пісків.

Маллієві рідколісся Ейру та Йорку відділені від подібних середземноморських екосистем Південно-Західної та Південно-Східної Австралії горами та пустелями. На північний захід від екорегіону лежить Велика пустеля Вікторія, а на північ простягається екорегіон кам'янистих пустель Тірарі та Старта. В горах на сході маллієві рідколісся регіону переходять у рідколісся Маунт-Лофті.

Класифікація IBRA Згідно з класифікацією екорегіон "Маллі Ейру та Йорку" відповідає біорегіону "Блок Ейр-Йорк". Він складається з п'яти субрегіонів: Регіони та субрегіони IBRA7Субрегіон IBRAКодIBRAПлощаПівденний Йорк EYB01 Сент-Вінсент EYB02 Пагорби Ейру EYB03 Талія EYB04 Маллі Ейру EYB05

Клімат На півночі екорегіону переважає напівпустельний клімат (BSk за класифікацією кліматів Кеппена), а на півдні — середземноморський клімат (Csb або Csa за класифікацією Кеппена). Середньорічна кількість опадів коливається від 600 мм на півдні до 350 мм на півночі півострова Ейр, більшість з яких випадає взимку.

Флора Історично рослинний покрив півостровів Ейр та Йорк був представлений невисокими рідколіссями, в підліску яких переважали чагарники. Як правило, у цих рідколіссях переважали (Melaleuca lanceolata) та (Eucalyptus porosa). На заході півострова Ейр у рідколіссях також були поширені південні кипарисосни (Callitris preissii). Серед евкаліптів, що зустрічалися у рідколіссях регіону, слід відзначити (Eucalyptus diversifolia subsp. hesperia), червоний річковий евкаліпт (Eucalyptus camaldulensis), (Eucalyptus cladocalyx), (Eucalyptus odorata) та ендемічний (Eucalyptus petiolaris), а серед інших дерев — піщану акацію (Acacia ligulata) та (Geijera linearifolia). Серед трав'янистих рослин, поширених у підліску цих рідколісь, найпоширенішими були (Austrostipa eremophila) та (Rytidosperma caespitosum). За останні століття значна частина рідколісь екорегіону була знищена та перетворена на сільськогосподарські угіддя та поселення.

Незважаючи на структурну подібність рослинності, біогеографічно два півострови, що утворюють цей екорегіон, досить різні. Хоча флора півострова Ейр демонструє сильну спорідненість з флорою Західної Австралії, флора півострова Йорк більш подібна до флори Південно-Східної Австралії. Півострів Ейр є місцевим центром ендемізму для багатьох видів рослин: тут зустрічається 29 ендемічних видів, які переважно зосереджені на південному кінці півострова. Також тут зустрічаються ізольовані популяції багатьох видів, ареал яких переважно обмежений .

Фауна Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити західного сірого кенгуру (Macropus fuliginosus), звичайного валлару (Osphranter robustus), (Cercartetus concinnus), малу довгохвосту сумчасту мишу (Sminthopsis dolichura), австралійського чагарникового щура (Rattus fuscipes), південного лісового лилика (Vespadelus regulus) та австралійську єхидну (Tachyglossus aculeatus). Майже ендемічними представниками екорегіону є (Lasiorhinus latifrons), піщані сумчасті миші (Sminthopsis psammophila) та сірочереві сумчасті миші (Sminthopsis griseoventer). Раніше в регіоні мешкали таммарські валлабі (Notamacropus eugenii), однак наразі вони тут вимерли.

Орнітофауна екорегіону включає австралійського ему (Dromaius novaehollandiae), строкатого великонога (Leipoa ocellata), чубатого голуба-бронзовокрила (Ocyphaps lophotes), (Phaps elegans), австралійського боривітра (Falco cenchroides), бурого сокола (Falco berigora), рожевого какаду (Eolophus roseicapilla), чорноголову розелу (Barnardius zonarius), різнобарвного папужку (Psephotellus varius), золотавого папужку (Neophema elegans), скельного папужку (Neophema petrophila), блакитноволого лорікета-нектароїда (Parvipsitta porphyrocephala), бронзову медовку (Gliciphila melanops), жовтокрилу медовку (Phylidonyris novaehollandiae), жовтокрилого медника (Gavicalis virescens), чорноволого медника (Nesoptilotis leucotis), смугастоволого медника (Ptilotula ornata), маскового медника (Lichenostomus cratitius), акацієву манорину (Manorina flavigula), середнього медолюба-сережника (Anthochaera carunculata), південного кракора (Drymodes brunneopygia), плямистоволого кущовика (Sericornis maculatus), білобрового куреника (Hylacola cauta), західного корольця (Eopsaltria griseogularis), карликового корольця (Acanthiza iredalei), сірого куравонга (Strepera versicolor), індигового малюра (Malurus pulcherrimus), південного свистуна (Pachycephala inornata), малого крука (Corvus mellori), сивоспинного окулярника (Zosterops lateralis) та діамантового вогнегуза (Stagonopleura guttata). Майже ендемічними представниками регіону є вусаті батіжники (Psophodes nigrogularis). На узбережжях екорегіону зустрічаються колонії малих пінгвінів (Eudyptula minor).

Збереження Більша частина природного рослинного покриву регіону була знищена або значно деградувала за останні століття внаслідок розвитку сільського господарства та надмірного випасу худоби, особливо на півострові Йорк. Тут місцева рослинність збереглася переважно у вигляді невеликих залишків або смуг уздовж доріг. Північна частина півострова Ейр не зазнала такого високого ступеня вирубки, і тут все ще залишаються великі ділянки маллієвих рідколісь. Прибережна рослинність серед вапнякових скель та піщаних дюн також збереглася відносно добре. Основними загрозами для збереження залишків природи регіону є розвиток сільського господарства, який призводить до зміни режиму пожеж та зниження рівня ґрунтових вод. Також загрозою є поширення інтродукованих видів тварин, таких як свійські коти (Felis catus), звичайні лисиці (Vulpes vulpes) і європейські кролики (Oryctolagus cuniculus), та інвазивних бур'янів.

Оцінка 2017 року показала, що 8816 км², або 15 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: , , , , та .

Примітки

Посилання «Eyre and Yorke mallee». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Eyre and Yorke Mallee» — One Earth.