Помірні ліси Південно-Східної Австралії (ідентифікатор WWF: AA0409) — австралазійський екорегіон помірних широколистяних та мішаних лісів, розташований на південному сході Австралії.

Географія Екорегіон помірних лісів Південно-Східної Австралії простягається уздовж південно-східного узбережжя Австралії, охоплюючи більшу частину штату Вікторія, за винятком північних та північно-західних районів, та південно-східну частину Нового Південного Уельсу. Він включає прибережні рівнини, що лежать на узбережжі Тасманового моря та Бассової протоки, що відділяє Австралію від Тасманії, а також гори та плоскогір'я Великого Вододільного хребта.

Північна частина екорегіону, розташована на північ від Великого Вододільного хребта, лежить у басейні річки Муррей. Її рельєф представлений невисокими пагорбами та передгір'ями. Далі на південь вони переходять у розчленовані гірські хребти, основу яких складають девонські граніти та палеозойські і мезозойські осадові породи. У регіоні масштабні кайнозойські вулканічні виверження призвели до утворення великих базальтових рівнин та плато. Ближче до узбережжя гори поступаються місцем пологим терасам та прибережним рівнинам, де переважають третинні та четвертинні осадові породи. Серед річок, що стікають з гір регіону до океану, слід відзначити Ярру, , Томсон та Сноуї.

У посушливих внутрішніх районах на північ від екорегіону поширені помірні савани Південно-Східної Австралії та рідколісся і маллі Муррею і Дарлінгу. На захід від екорегіону, на узбережжі Південної Австралії, поширені рідколісся Наракорту, а на північний схід — помірні ліси Східної Австралії. У високогір'ях Великого Вододільного хребта, на висоті понад 1200 м над рівнем моря, помірні ліси Південно-Східної Австралії переходять у гірські луки Австралійських Альп.

Територія екорегіону є однією з найбільш густонаселених в Австралії. На півдні регіону знаходиться місто Мельбурн, столиця Вікторії та найбільше місто країни, у якому проживає понад 5 мільйонів людей, а на північному сході — Канберра, столиця Австралії.

Класифікація IBRA Згідно з класифікацією екорегіон складається з шести біорегіонів: , , , , та .

Клімат На більшій частині екорегіону переважає помірний морський клімат (Cfb за класифікацією кліматів Кеппена), а у внутрішніх районах на півночі — напівпустельний клімат (BSk за класифікацією Кеппена). Уздовж південно-східного узбережжя Нового Південного Уельсу середньорічна кількість опадів коливається від 800 до 1000 мм, які відносно рівномірно розподілені протягом року. На узбережжі Вікторії розподіл опадів більш сезонний: більша частина дощів тут випадає під час південної зими. У міру просування вглиб країни кількість опадів різко зменшується, і на північних окраїнах екорегіону середньорічна кількість опадів становить 400-600 мм.

Флора В межах екорегіону зустрічаються різні рослинні угруповання, зокрема прибережна рослинність, густі пустища, помірні дощові ліси, вологі склерофільні ліси, сухі склерофільні ліси та евкаліптові рідколісся. На прибережних рівнинах, що лежать між узбережжям та горами Великого Вододільного хребта, переважають вологі середньовисотні склерофільні ліси. Їх основу складають (Eucalyptus baxteri), манні камедеві евкаліпти (Eucalyptus viminalis), (Eucalyptus obliqua) та (Eucalyptus cypellocarpa), а в їхньому підліску поширені невисокі чагарники. Бурі волокнистокорі евкаліпти (Eucalyptus baxteri) ростуть лише на малородючих ґрунтах, тоді як евкаліпти-мессмате (Eucalyptus obliqua) частіше ростуть у районах, де ґрунти більш родючі.

У передгір'ях, на невисоких пагорбах, що лежать між посушливими внутрішніми рівнинами та Великим Вододільним хребтом, переважають . У цих лісах переважають (Eucalyptus microcarpa), (Eucalyptus leucoxylon) та (Eucalyptus sideroxylon). На пласких або пологих базальтових рівнинах, розташованих поблизу Джилонга та у регіоні в Новому Південному Уельсі, ростуть луки, на яких переважає (Austrostipa scabra) та (Austrostipa bigeniculata).

У найбільш посушливих внутрішніх частинах екорегіону поширені евкаліптові рідколісся. У них переважають середнього розміру дерева, зокрема сірі бокс-евкаліпти (Eucalyptus microcarpa), (Eucalyptus melliodora) та (Eucalyptus blakelyi), які утворюють розріджений лісовий намет, густота якого становить 10-30 %. Чагарників у підліску зустрічається мало, а у трав'яному ярусі переважають злаки, такі як тритичинкова темеда (Themeda triandra).

Помірні евкаліптові ліси Південно-Східної Австралії демонструють тривалу еволюційну історію порівняно з іншими континентами, де помірні регіони у плейстоцені неодноразово піддавалися масштабним зледенінням. Порівняно з помірними лісами на інших континентах, помірні ліси Австралії демонструють вище альфа-, бета- та гамма-різноманіття. Особливо високе флористичне різноманіття спостерігається у пісковикових хребтах у Вікторії. Так, у Національному парку Грампіанс зустрічається приблизно 1100 видів рослин, або третина від усіх видів рослин штату. Також у помірних евкаліптових лісах Південно-Східної Австралії зустрічається багато видів рослин, що перебувають під загрозою зникнення, таких як .

Фауна Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити сірого коалу (Phascolarctos cinereus), велетенського кенгуру (Macropus giganteus), рудошийого валлабі (Notamacropus rufogriseus), болотяного валлабі (Wallabia bicolor), короткошерстного вомбата (Vombatus ursinus), лисячого кузу (Trichosurus vulpecula), (Pseudocheirus peregrinus), (Cercartetus nanus), велетенську сумчасту летягу (Petauroides volans), жовточереву сумчасту летягу (Petaurus australis), (Petaurus breviceps), карликового акробатця (Acrobates pygmaeus), тигрового квола (Dasyurus maculatus), тафу (Phascogale tapoatafa), довгоносого бандикута (Perameles nasuta), південного бурого бандикута (Isoodon obesulus), золоточеревого боброщура (Hydromys chrysogaster), австралійського болотяного пацюка (Rattus lutreolus), австралійського чагарникового щура (Rattus fuscipes), сіроголового крилана (Pteropus poliocephalus), великого лісового лилика (Vespadelus darlingtoni), (Falsistrellus tasmaniensis), австралійську єхидну (Tachyglossus aculeatus) та качкодзьоба (Ornithorhynchus anatinus). У посушливих внутрішніх частинах регіону зустрічаються (Petaurus norfolcensis) та жовтоногі сумчасті миші (Antechinus flavipes). Ендеміками екорегіону є білячі поссуми (Gymnobelideus leadbeateri) та (Potorous longipes), а майже ендемічними його представниками — гірські кузу (Trichosurus cunninghami), (Potorous tridactylus), болотяні сумчасті миші (Antechinus minimus), білоногі сумчасті миші (Sminthopsis leucopus), спритні сумчасті миші (Antechinus agilis), димчасті миші (Pseudomys fumeus), широкозубі миші (Mastacomys fuscus) та східні прибережні молоси (Micronomus norfolkensis).

Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити австралійського ему (Dromaius novaehollandiae), чорного лебедя (Cygnus atratus), (Phaps elegans), білоголового голуба (Columba leucomela), чубатого пінона (Lopholaimus antarcticus), велику кукабару (Dacelo novaeguineae), тасманійського яструба (Accipiter novaehollandiae), австралійського орла (Aquila audax), австралійську сову-голконога (Ninox boobook), рожевого какаду (Eolophus roseicapilla), жовточубого какаду (Cacatua galerita), малого какаду (Cacatua sanguinea), жовтохвостого какатоїса (Calyptorhynchus funereus), буроголового какатоїса (Calyptorhynchus lathami), синьоголового лорікета (Trichoglossus moluccanus), малого лорікета-нектароїда (Parvipsitta pusilla), червонолобого лорікета-нектароїда (Glossopsitta concinna), червону розелу (Platycercus elegans), білогорлу розелу (Platycercus eximius), королівського алістера (Alisterus scapularis), болотяного папужку (Pezoporus wallicus), плямистобокого королаза (Cormobates leucophaea), чорноволого медника (Nesoptilotis leucotis), великого медолюба (Meliphaga lewinii), середнього медолюба-сережника (Anthochaera carunculata), східного медолюба-сережника (Anthochaera chrysoptera), червонобрового медопійника (Melithreptus lunatus), білолобу цокалку (Epthianura aurifrons), маскову манорину (Manorina melanocephala), малого шиподзьоба (Acanthiza nana), малого пустковика (Pyrrholaemus sagittatus), бурого ріроріро (Gerygone mouki), східного кущовика (Sericornis magnirostra), жовтогорлого кущовика (Neosericornis citreogularis), вогнистого тоутоваї (Petroica phoenicea), червоноволого тоутоваї (Petroica boodang), рудочеревого свистуна (Pachycephala rufiventris), сіроголового свистуна (Pachycephala olivacea), чорночубого батіжника (Psophodes olivaceus), рудолобу віялохвістку (Rhipidura rufifrons), чорнорябу віялохвістку (Rhipidura leucophrys), маскового монарха (Monarcha melanopsis), австралійську скунду (Grallina cyanoleuca), рудолобого малюра-м'якохвоста (Stipiturus malachurus), австралійського квічаля (Zoothera lunulata), австралійську ластівку (Hirundo neoxena), сивоспинного окулярника (Zosterops lateralis) та леопардову діамантицю (Pardalotus punctatus).

Майже ендемічними представниками екорегіону є вонги (Leucosarcia melanoleuca), червоноголові какаду (Callocephalon fimbriatum), синьокрилі папужки (Neophema chrysostoma), лазурові папужки (Neophema pulchella), великі лірохвости (Menura novaehollandiae), фіолетові наметники (Ptilonorhynchus violaceus), зелені нявкуни (Ailuroedus crassirostris), рудоброві королази (Climacteris erythrops), медолюби-регенти (Anthochaera phrygia), жовточубі медники (Lichenostomus melanops), золотокрилі медовки (Phylidonyris pyrrhopterus), зелені манорини (Manorina melanophrys), жовтогорлі кущовики (Neosericornis citreogularis), смугасті пустковики (Calamanthus fuliginosus), попутники (Pycnoptilus floccosus), різнобарвні малюри (Malurus lamberti), малі круки (Corvus mellori), лісові круки (Corvus tasmanicus), руді щетинкодзьоби (Dasyornis broadbenti), бурі щетинкодзьоби (Dasyornis brachypterus) та тасманійські вогнегузи (Stagonopleura bella). Майже ендемічні червоногорлі папужки (Lathamus discolor) та малиновогруді тоутоваї (Petroica rodinogaster) гніздяться на Тасманії і зимують на рівнинах регіону, тоді як рожеві тоутоваї (Petroica rosea) гніздяться переважно у склерофільних лісах екорегіону, однак поза сезоном розмноження зустрічаються в інших районах Південної та Східної Австралії.

Герпетофауна регіону також включає низку ендемічних та майже ендемічних видів плазунів, зокрема смугасту безногу ящірку (Delma impar) та рожевохвосту апрасію (Aprasia parapulchella). Серед поширених в регіоні безхребетних слід відзначити (Megascolides australis), які виростають завдовжки до метра і зустрічаються лише у долині річки у Вікторії.

Збереження З моменту колонізації регіону європейцями наприкінці XVIII століття його рослинний покрив значно постраждав — найбільше серед усіх екорегіонів на захід від Великого Вододільного хребта. Більшість вологих склерофільних лісів були вирубані, а сухі ліси та рідколісся були перетворені на пасовища та поля. Загалом в штаті Вікторія було вирубано понад 90 % помірних лісів, а їх залишки площею менше 6000 км² значно фрагментовані. Основними загрозами для збереження природи регіону є продовження вирубки місцевих лісів та рідколісь, а також зміна режиму пожеж, забруднення водойм, поширення інтродукованих видів тварин та рослин.

Оцінка 2017 року показала, що 18 374 км², або 10 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: , , , , Національний парк Грампіанс, Національний парк Грейт-Отуей та .

Примітки

Посилання «Southeast Australia temperate forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Southeast Australia Temperate Forests» — One Earth.