Рідколісся Наракорту (ідентифікатор WWF: AA1208) — австралазійський екорегіон середземноморських лісів та чагарників, розташований на південному сході Австралії.

Географія Екорегіон рідколісь Наракорту простягається на 360 км з північного заходу на південний схід уздовж південного узбережжя Австралії, від гирла річки Муррей та півострова у Південній Австралії до мису в штаті Вікторія. На північ і північний схід від екорегіону поширені рідколісся та маллі Муррею та Дарлінгу, а на південний схід — помірні ліси Південно-Східної Австралії.

Рельєф регіону представлений прибережними низовинами, над якими підіймаються паралельні смуги невисоких піщаних дюн. З геологічної точки зору тут переважають вапняки та каліче, через що ця місцевість відома як . Серед вапнякових скель регіону зустрічаються печери та інші карстові форми рельєфу. В районі міста Маунт-Гамбір поширені молоді вулканічні породи.

Низинний рельєф регіону у поєднанні з великою кількістю опадів привів до утворення великих водно-болотних угідь. Найбільші з них знаходяться на півночі регіону, в . Через посушливий клімат Австралії річковий стік Муррея не дуже великий, і ця річка не утворює велику віялоподібну дельту, натомість у її гирлі, серед піщаних дюн, розташований ряд мілководних водойм, вода в яких змінюється від прісної до солоної. Найбільшими з них є озера Александріна і та прибережна лагуна протяжністю 140 км. Рівень солоності в них змінюється залежно від місцевості, пори року та стоку Муррея.

Класифікація IBRA Згідно з класифікацією екорегіон "Рідколісся Наракорту" відповідає біорегіону "Наракортська прибережна рівнина". Він складається з чотирьох субрегіонів: Регіони та субрегіони IBRA7Субрегіон IBRAКодIBRAПлощаБріджвотер NCP01 Рівнина Гленелг NCP02 Люсіндейл NCP03 Тінтінара NCP04

Клімат На більшій частині екорегіону переважає м'який середземноморський клімат (Csb за класифікацією кліматів Кеппена), а на півночі, в районі гирла Муррея, — напівпустельний клімат (BSk за класифікацією Кеппена). Значний морський вплив пом'якшує екстремальні коливання температур. Середньорічна кількість опадів коливається від 400 мм на півночі до понад 850 мм на півдні.

Флора В межах екорегіону зустрічаються різні типи рослинних угруповань, розподіл яких залежить від кількості опадів та ґрунтів. У районах, де випадає велика кількість опадів, а ґрунти добре дреновані, поширені склерофільні ліси, а у районах, де опадів випадає менше — відкриті рідколісся. У районах, де переважають піщані ґрунти, поширені чагарникові пустища, а у низинних, сезонно перезволожених районах, де переважають важкі, погано дреновані ґрунти, — ліси, в яких домінують червоні річкові евкаліпти (Eucalyptus camaldulensis). У найбільш вологих частинах регіону зустрічаються осокові зарості та болота.

У лісах та рідколіссях екорегіону переважають різні види евкаліптів (Eucalyptus spp.). В їхньому підліску поширені рослини, характерні для навколишніх пустищ, зокрема купини ксантореї (Xanthorrhoea spp.) та дрібнолисті склерофільні чагарники — акації (Acacia spp.), (Astroloma spp.), банксії (Banksia spp.), калітрікси (Calytrix spp.), (Epacris spp.), (Hakea spp.), лептоспермуми (Leptospermum spp.) та (Leucopogon spp.).

Фауна Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити велетенського кенгуру (Macropus giganteus), західного сірого кенгуру (Macropus fuliginosus), рудошийого валлабі (Notamacropus rufogriseus), болотяного валлабі (Wallabia bicolor), лисячого кузу (Trichosurus vulpecula), (Cercartetus concinnus), короткошерстного вомбата (Vombatus ursinus), тонкохвосту сумчасту мишу (Sminthopsis murina), товстохвосту сумчасту мишу (Sminthopsis crassicaudata), золоточеревого боброщура (Hydromys chrysogaster) та австралійську єхидну (Tachyglossus aculeatus). У лісах на півдні регіону зустріаються сірі коали (Phascolarctos cinereus), (Pseudocheirus peregrinus), жовтоногі сумчасті миші (Antechinus flavipes) та австралійські чагарникові щури (Rattus fuscipes). Майже ендемічними представниками регіону є тасманійські карликові поссуми (Cercartetus lepidus), болотяні сумчасті миші (Antechinus minimus), шовковисті миші (Pseudomys apodemoides) та пустищні миші (Pseudomys shortridgei).

Орнітофауна екорегіону включає австралійського ему (Dromaius novaehollandiae), строкатого великонога (Leipoa ocellata), (Phaps elegans), австралійського орла (Aquila audax), австралійського боривітра (Falco cenchroides), бурого сокола (Falco berigora), австралійську сову-голконога (Ninox boobook), рожевого какаду (Eolophus roseicapilla), жовтохвостого какатоїса (Zanda funerea), чорноголову розелу (Barnardius zonarius), білогорлу розелу (Platycercus eximius), золотавого папужку (Neophema elegans), співочого папужку (Psephotus haematonotus), блакитноволого лорікета-нектароїда (Parvipsitta porphyrocephala), червонолобого лорікета-нектароїда (Glossopsitta concinna), леопардову діамантицю (Pardalotus punctatus), жовтокрилу медовку (Phylidonyris novaehollandiae), бронзову медовку (Gliciphila melanops), жовтокрилого медника (Gavicalis virescens), чорноволого медника (Nesoptilotis leucotis), смугастоволого медника (Ptilotula ornata), маскового медника (Lichenostomus cratitius), буроголового медопійника (Melithreptus brevirostris), червонобрового медопійника (Melithreptus lunatus), середнього медолюба-сережника (Anthochaera carunculata), східного медолюба-сережника (Anthochaera chrysoptera), східного медолюба-шилодзьоба (Acanthorhynchus tenuirostris), смугастоволого шиподзьоба (Acanthiza lineata), карликового корольця (Acanthiza iredalei), білочеревого кущовика (Sericornis frontalis), білобрового куреника (Hylacola cauta), південного кракора (Drymodes brunneopygia), червоноволого тоутоваї (Petroica boodang), сірого куравонга (Strepera versicolor), рудолобого малюра-м'якохвоста (Stipiturus malachurus), сірого ядлівчака (Colluricincla harmonica) та сивоспинного окулярника (Zosterops lateralis). Майже ендемічними представниками регіону є руді щетинкодзьоби (Dasyornis broadbenti), смугасті пустковики (Calamanthus fuliginosus), малі круки (Corvus mellori), лісові круки (Corvus tasmanicus) та тасманійські вогнегузи (Stagonopleura bella).

У 1994 році Наракортські печери були внесені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО через велику кількість викопних решток плейстоценових тварин, які були знайдені в цих печерах. Сучасна печерна фауна регіону менш різноманітна: єдиним видом рукокрилих, що живе в цих печерах, є австралазійський довгокрил (Miniopterus orianae), поширений по всьому сходу Австралії. Однак деякі безхребетні тварини, що зустрічаються в цих печерах, є ендеміками.

Фауна Куронгу включає мігруючих куликів, таких як рудоголові побережники (Calidris ruficollis), гострохвості побережники (Calidris acuminata) та червоногруді побережники (Calidris ferruginea), а також інших водоплавних та коловодних птахів, зокрема світлогорлих чирянок (Anas gracilis) та австралійських галагазів (Tadorna tadornoides). Також у прибережних лагунах регіону зустрічаються золоточереві боброщури або ракалі (Hydromys chrysogaster), австралійські болотяні пацюки (Rattus lutreolus), східні довгошиї черепахи (Chelodina longicollis) та муррейські короткошиї черепахи (Emydura macquarii).

Збереження За останні століття понад 90 % природної рослинності екорегіону було знищено. Наразі залишилися лише невеликі, значно фрагментовані ділянки лісів та рідколісь, площа більшості з яких не перевищує 10 км². Найбільші залишки природної рослинності являють собою довгі, вузькі смуги, що простягаються уздовж прибережних дюн та лагун. Знищення рослинного покриву призвело до вимирання низки видів тварин, зокрема майже ендемічних валлабі Грея (Notamacropus greyi). Багато місцевих видів рослин також перебувають під загрозою зникнення. Основними загрозами для збереження залишків природи регіону є вирубка лісів, зміни у режимі пожеж, що загрожують чагарниковим пустищам, осушення водно-болотних угідь, зміна режиму повеней та серйозна фрагментація природних екосистем, а також поширення інтродукованих видів тварин та інвазивних бур'янів.

Оцінка 2017 року показала, що 2326 км², або 10 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: , , , та .

Примітки

Посилання «Naracoorte woodlands». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Naracoorte Woodlands» — One Earth.