Протести проти відставки Михайла Федорова або Картонкові протести (2026) — серія масових акцій протесту в містах України, що розпочалися 16 липня 2026 року та фактично завершились 18 серпня 2026 року. Приводом для мітингів стала відсутність повторного призначення Михайла Федорова на посаду Міністра оборони України після відставки уряду Юлії Свириденко на тлі його розбіжностей із військовим керівництвом.

Як і під час протестів у липні 2025 року, символом акцій стали картонні плакати з написаними від руки гаслами.

У перший день протестів центральною вимогою було повернення Федорова, а на другий день однією з основних вимог учасників стало також звільнення Головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського, якого частина протестувальників вважає причетним до звільнення Федорова.

21 липня, внаслідок протестів, Президент України Володимир Зеленський звільнив Олександра Сирського з посади Головнокомандувача Збройних Сил України, замінивши його, на той час, командувачем Угруповання об'єднаних сил Михайлом Драпатим. Попри те, що протестувальники сприйняли це як прогрес, вони продовжували вимагати повернення Михайла Федорова на посаду очільника Міністерства оборони України.

Передумови

Михайло Федоров був міністром оборони України з січня 2026 року. Раніше він працював маркетологом соціальних мереж Зеленського під час його успішної кампанії на президентських виборах в Україні 2019 року, першим міністром цифрової трансформації, який керував запуском сервісу державних послуг «Дія», та засновником ІТ-армії України після початку російсько-української війни. Перебуваючи на посаді міністра оборони, Федорова описували як «технократа» та «реформатора», і йому приписували значний прогрес у підвищенні ефективності та модернізації української армії, особливо в галузі боротьби з безпілотниками.Серед його здобутків називають переконання SpaceX обмежити доступ Росії до сервісу Starlink, координацію далекобійних ударів по російській логістиці в окупованому Криму та розгортання вітчизняного виробництва дронів. Його критикували за невиконання своєї обіцянки ефективно боротися та реформувати систему набору, а також за зрив закупівлі снарядів і ракет для артилерії, яких критично бракує армії. Попри це, Федорова називали ефективним державним службовцем популярним серед українських військових і громадськості.

За словами самого Федорова, його ініціативи блокувало військове керівництво, зокрема Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. Федоров визнав, що напередодні свого усунення пропонував «радикальні кадрові рішення» — замінити і Сирського, і начальника Генерального штабу Андрія Гнатова, — однак Зеленський відхилив ці пропозиції. Президент України Володимир Зеленський підтвердив наявність глибинного конфлікту між очільниками Міноборони та армії, пояснивши, що змушений був втрутитися, бо сторони «не можуть ефективно працювати разом» і «не сядуть за один стіл»; він також указував на невирішені проблеми з мобілізацією. Зеленський запропонував Федорову посаду радника, від якої той відмовився.

14 липня 2026 року Верховна Рада України підтримала відставку прем'єр-міністерки Юлії Свириденко, що автоматично призвело до відставки всього Кабміну. Під час формування нового уряду на чолі з Сергієм Корецьким президент вирішив не пропонувати кандидатуру Федорова на посаду міністра оборони. Спершу для оборонного відомства розглядалася кандидатура очільника МВС Ігоря Клименка, проте вона викликала спротив протестувальників; натомість Клименка запропонували на посаду секретаря РНБО замість Рустема Умєрова. 16 липня Зеленський висунув на посаду міністра оборони чинного виконувача обов'язків голови СБУ, генерал-майора Євгенія Хмару, який раніше очолював ЦСО «А» СБУ. 17 липня Кабінет Міністрів за погодженням із президентом офіційно призначив Хмару виконувачем обов'язків міністра оборони, а Андрія Сибігу — виконувачем обов'язків міністра закордонних справ. Низка народних депутатів поставила під сумнів законність призначення, оскільки законодавство вимагає, щоб міністром оборони була цивільна особа, а не чинний військовослужбовець. Президент повідомив, що проситиме Верховну Раду затвердити Хмару після завершення юридичних процедур.

Перебіг подій та географія протестів

15 липня Перші поодинокі пікети були зафіксовані ще 15 липня, зокрема у центрі Львова, коли стало відомо про відставку Михайла Федорова.

16 липня

Масові протести розпочалися 16 липня і наступного дня масштабувалися, охопивши низку обласних центрів України. Уранці на площі Івана Франка в Києві люди почали збиратися одразу після хвилини мовчання, на 09:01; акцію мобілізували через соціальні мережі невдовзі після вечірньої заяви Зеленського днем раніше. Першого дня, окрім Києва, протести відбулися також у всіх обласних центрах України окрім Херсону та окупованих міст. демонстранти скандували «Ганьба!» й несли плакати на кшталт «росіяни святкують». Учасники виходили з написаними від руки картонними плакатами.

Київ: епіцентром протестів стала площа Івана Франка поблизу Офісу Президента. 16 липня в центрі столиці зібралося, за різними оцінками, від кількох сотень до однієї—двох тисяч осіб, які скандували «Ганьба!» та «Поверніть Федорова». Під час акції протесту представники Військової служби правопорядку намагалися затримати одного з військових. Харків: у центрі міста зібралося близько сотні мітингувальників, переважно молодь та представники IT-сектору. Серед популярних гасел: «Може, ми поженемо совок, а не інновації», «Монстри на канікулах, герої в окопах», «У міністрів ротацій більше, ніж у військових». Автомобілісти масово підтримували учасників сигналами. Львів: на мітинг у центрі міста вийшов міський голова Андрій Садовий. Миколаїв: близько 50 осіб зібралися біля міської ради, після чого пройшли ходою вулицею Соборною. Ветерани та родичі військових наголошували на антидержавному характері звільнення Федорова та зекономлених за його каденції бюджетних коштах. Гасла: «НРК чи штурми?», «Звільняйте полонених, а не Федорова», «Настав час системних змін». Кропивницький: на площі Героїв Майдану мітингувало до ста осіб із плакатами: «Пане президент! Не робіть нам нерви!!!», «Ні ручному керуванню», «Шоб шо», «Всі, хто проти диктатури, встаньте!». Луцьк: акції на Театральному майдані супроводжувалися вимогами збереження курсу на військові інновації та повернення депутатів Верховної Ради з канікул. Інші міста: протести також тривали в Одесі, Дніпрі, Запоріжжі, Кривому Розі, Вінниці, Хмельницькому, Кам'янець-Подільському, Тернополі («9:00 — час пам'яті, 9:01 — час майбутнього», «Міняйте полонених, а не Федорова»), Полтаві (третя акція за два дні; «А у військових будуть канікули», «Канікули — ганьба»), Кременчуку, Рівному, Житомирі, Черкасах, Чернігові, Чернівцях (близько 30 осіб на Центральній площі, серед плакатів — «Сирського геть»), Ужгороді, Сумах, Білій Церкві, Івано-Франківську та Коломиї.«Проти відставки Федорова»: 16 липня криворіжці вийшли на картонний мітинг (1kr.ua, 16.07.2026)

17 липня На другий день протестів вимога відставки Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського вийшла на перший план: за словами учасників, головна проблема не так у звільненні Федорова, як у тому, що Сирський залишається на посаді. Ветеран Дмитро Козятинський, один з організаторів акцій, закликав вийти на окремий мітинг наступного дня. Президент Зеленський заявив, що «розуміє, чує та реагує», проте 17 липня додав, що «остаточного рішення ще не ухвалив».

Того ж дня військовослужбовці почали заявляти про тиск з боку вищого командування через підтримку протестів проти відставки Михайла Федорова з посади міністра оборони України. За повідомленнями, низка підрозділів отримала «нагадування» про начебто заборону участі у політичних акціях, а деякі військові — «профілактичні розмови» та навіть погрози.

Київ: 17 липня, Суспільне нарахувало близько 200 осіб на площі Івана Франка вранці, тоді як Reuters повідомляв про «кілька тисяч» людей під Офісом Президента. Частина учасників прийшла з жовто-синіми кульками та домашніми улюбленцями. Якщо 16 липня гасла зосереджувалися на поверненні Федорова, то, за спостереженням «Української правди», 17 липня уся увага змістилася на Сирського: лунали «Сирського — у відставку!» і «Сирського геть» поряд із «Поверніть Федорова». Харків: у центрі продовжувалися протести, окрім повернення Федорова люди вимагали відставки Олександра Сирського. Львів: у центрі на проспекті Свободи продовжувалася акція протесту, знову був присутній Андрій Садовий.

Також відбувалися протести в Одесі, Дніпрі, Запоріжжі, Кривому Розі, Миколаєві, Вінниці, Хмельницькому, Івано-Франківську, Тернополі, Рівному, Луцьку, Житомирі, Чернігові, Полтаві, Кременчуку, Білій Церкві, Ужгороді.

18 липня

Звинувачення у тиску на військових Є суперечливі повідомлення про тиск на військових які підтримали протести. Зокрема учасник-військовий із 427-ї бригади, якого намагалися затримати на протестах у Києві 16 липня, розповів, що його подали в СЗЧ. В його підрозділі заявили, що це вже третій випадок самовільного залишення частини цим військовим за останні три тижні, і що він відомий низьким рівнем дисципліни. Командир батальйону «Вовки да Вінчі» Сергій Філімонов заявив про отримання догану від Сирського. У Генштабі пояснили, що догану командиру «Вовків Да Вінчі» оголосили за стрілянину у травні біля магазину на Дніпропетровщині і викрадення і побиття 20-річного хлопця бійцями батальйону. Засновник батальйону «Шершнів Довбуша» 68 ОАеМБр Андрій Оністрат заявив про звільнення з армії через переведення в іншу бригаду діловодом і вважає це покаранням за підтримку протестів.

Мережею прокотилися хвилі невдоволення головнокомандувачем ЗСУ і закликів до його відставки від військових та їхніх родичів, які почали публікувати повідомлення про те що Сирського потрібно звільнити, іноді у грубій формі. Багато хто з користувачів, підписує своє звання, підрозділ та позивні чи ім'я.

Протести Увечері знову розпочалися протести у майже всіх обласних центрах України.

19-23 липня 19, 20 та 21 липня мітинги продовжувалися у Києві, обласних центрах та деяких райцентрах, повідомлень про сутички не надходило.

22 липня незважаючи на відставку Олександра Сирського продовжувалися протести. Ветеран Дмитро Козятинський закликав українців у п’ятницю, 24 числа, вийти на мирний безстроковий протест із вимогою повернути Михайла Федорова на посаду міністра оборони України.

23 липня стало відомо що черед протестуючих з'явилась вимога зняти Віталія Кіма з посади міністра ветеранів.

24 липня