Військо́ва диктату́ра в Брази́лії () тривала з 1 квітня 1964 до 15 березня 1985 року. Була встановлена після за підтримки США, що повалив демократично обраний уряд лівоцентристського президента Жуана Ґуларта. Країною почали керувати авторитарні, націонал-консервативні , представлені ультраправою партією «Альянс національного відродження».

Диктаторський режим у Бразилії проіснував 21 рік, зміцнившись за рахунок ухвалення , що розширяли повноваження армії. Найсуворішим був 1968 року, який придушував громадянські права та посилював політичні репресії — він зберігав чинність протягом десяти років. було замінено , а Національний конгрес було розпущено. На додаток, диктатура запровадила військово-кримінальний процесуальний кодекс, що дозволяв армії та військовій поліції ув'язнювати підозрюваних без можливості судового перегляду.

Режим додержувався консервативного й антикомуністичного курсу. У 1970-і роки диктатура переживала скачок популярності завдяки так званому «Економічному диву», хоч одночасно з цим влада запровадила , й примушувала до еміграції своїх опонентів. У 1980-х роках економічна модель диктатури впала на тлі гіперінфляції, а також росту соціальної нерівності та бідності. Це надало імпульсу руху за демократизацію, кульмінацією якого стала кампанія (). Реагуючи на це, режим ухвалив , послабив обмеження громадянських свобод і допустив проведення непрямих .

Бразильський військовий режим вплинув на інші диктатури в Латинській Америці завдяки систематизації доктрини, яка виправдовувала військовий авторитаризм в ім'я «національної безпеки». Період диктатури супроводжувався політичними репресіями, , вбивствами й викраденнями людей. Збройні сили Бразилії десятиліттями заперечували ці факти. Лише 2014 року в одному з військових документів було офіційно визнано застосування тортур і страт. У 2018 році Державний департамент США оприлюднив меморандум 1974 року, з якого випливало, що керівництво диктатури безпосередньо санкціонувало тортури та вбивства політичних противників. Загалом 434 особи внаслідок політичних переслідувань; близько 20 000 людей зазнали катувань. Крім того, у результаті як недбалості, так і зумисних дій режиму, забрав життя понад 8300 представників корінних народів Бразилії.

Період військової диктатури в Бразилії закінчився 15 березня 1985 року, коли на посаду президента заступив Жозе Сарней. З прийняттям Конституції 1988 року Бразилія офіційно закріпила відновлення демократії, визначивши конституційний лад і роль збройних сил як захисників держави.

Примітки

Література