Ян Ляхович (; 14 травня 1897, Старий Самбір — 24 вересня 1939, Перемишль) — польський офіцер, діяч руху за незалежність, підполковник піхоти.
Біографія Ян народився в сім'ї Антонія та Зузанни, уродженої Лангенфельд. У 1914 році закінчив педагогічну семінарію у Тернополі та вступив до Стрільцівського товариства. У серпні того ж року його було призначено до 1-го піхотного полку Польських легіонів. Він брав участь у битвах під Лясками, Кам'янюхою, Ловчувком, Пшепюровом, Тарловом, Волинською кампанією та битві під Великою Яблунькою. Був поранений у вересні 1915 року під час боїв під Куклою. Його наступними призначеннями були 1-й артилерійський полк та 4-й піхотний полк, де він закінчив офіцерську школу (1917) та служив у кулеметній роті.
Після кризи присяги він був призваний до австро-угорської армії та служив у 40-му піхотному полку та 33-му стрілецькому полку. Коли Польща відновила незалежність, він вступив до лав польської армії. У грудні 1918 року його захопили українці поблизу Устрик, звідки його звільнили та направили до 5-го піхотного полку легіонів. 1 вересня 1919 року його підвищено до звання підпоручника піхоти, а в середині листопада того ж року його направили до окружного командування етапів у Тракаї на посаду офіцера з орденами.
Він брав участь у польсько-радянській війні.
3 травня 1922 року йому надано звання поручника, старшинство набрало чинності 1 червня 1919 року, і він обійняв 1024-те місце в офіцерському корпусі піхоти. Його материнським підрозділом на той час був 2-й Підгальський стрілецький полк. З 1922 по 1930 рік він служив в 11-му піхотному полку в Тарновських Гурах. 1 грудня 1924 року його підвищили до звання капітана, старшинство якого набрало чинності 15 серпня 1924 року, та присвоєно 434-ту посаду в офіцерському корпусі піхоти. У березні 1930 року оголошено про його переведення до 84-го піхотного полку в Пінську на посаду командира окружного відділу військової підготовки.
17 грудня 1931 року його підвищено до звання майора, старшинство якого набрао чинності 1 січня 1932 року, та присвоєно 52-ге місце в офіцерському корпусі піхоти. У березні 1932 року його призначили командиром батальйону 84-го піхотного полку, а у квітні 1934 року перевели на посаду квартирмейстера.
У 1938 році його було переведено до Корпусу охорони кордону на посаду командира батальйону «Острог». 19 березня 1939 року йому було присвоєно звання підполковника зі старшинством, і він посів 63-тє місце в офіцерському корпусі піхоти.
Після початку Другої світової війни він брав участь у Вересневій кампанії. За призначенням у зв'язку з мобілізацією він обійняв посаду командира 2-го батальйону 98-го резервного піхотного полку (цей батальйон був переданий до складу батальйону «Острог»). Він загинув 24 вересня 1939 року в Перемишлі.
Сім'я Ян Ляхович був одружений з Феліксою Спачинською, з якою мав двох дочок: Барбару Зофію (нар. 1922) та Чеславу Вацлаву (нар. 1925).
Нагороди Virtuti Militari, срібний хрест (№ 7143; 17 травня 1922) Хрест Незалежності (2 серпня 1931) — «за працю в справі здобуття незалежності.» Золотий хрест Заслуги (18 березня 1933) — «за заслуги у галузі військової підготовки.»
Примітки
Література