Ю́лій Дрогобе́цький (; , Тісакарачоньфалва, Мараморош, Угорщина — , Стрмаць-Прибицький, Савська бановина, Югославія) — закарпатський український і хорватський церковний діяч. Крижевацький греко-католицький єпископ (1891—1917). Педагог, диригент.

Ранні роки та освіта Народився 5 листопада 1853 року в селі Тісакарачоньфалва комітату Мараморош в Угорському королівстві (нині — село Кричунів, Румунія). Батько Іван був греко-католицьким священником. Мав братів Івана, Василя і Кирила. Усі четверо синів у родині пов'язали своє життя з церковною діяльністю.

Закінчив Ужгородську гімназію та Ужгородську духовну семінарію. Висвячений на священника 27 березня 1881.

Робота в Ужгороді Працював у канцелярії мукачівського греко-католицького єпископа, з 1876 року був єпископським архіваріусом, у 1875—1880 — інспектором з навчання. У 1881—1891 роках викладав в Ужгородській учительській семінарії на кафедрі географії та історії, з 1883 року був директором семінарії.

У 1875—1891 роках — керівник хору «Гармонія» при Хрестовоздвиженському кафедральному соборі в Ужгороді. За час керівництва Дрогобецького хор неодноразово представляв місто на хорових фестивалях, займав призові місця, тричі — перше місце, здобував схвальні відгуки у слухачів (зокрема в міністра культури ).

З 1889 року Дрогобецький видавав для вірян єпархії «Крестный місяцеслов» простонародною мовою.

1888 року заснував в Ужгороді політичну газету «Kelet» (), яку до 1892 року видавав і редагував. Основна мета газети — представляти інтереси греко-католиків Угорщини. Окрім релігійних питань, у газеті порушувалися і політичні, культурні та національні. За час головування Дрогобецького в редакції у газеті друкувалися як прихильники мадяризації, так і захисники русинської (української) національної ідентичності на Закарпатті, а сама редакція намагалась стояти осторонь русинсько-угорських національних протиріч у краї.

Крижевацький єпископ 19 жовтня 1891 року імператор Франц Йосиф I призначив отця Юлія на вакантне місце крижевацького греко-католицького єпископа, що в Хорватії. 21 грудня папа Лев XIII затвердив призначення. 11 липня 1892 року в Ужгороді мукачівський єпископ Юлій (Фірцак) висвятив Дрогобецького єпископом. Інтронізація єпископа відбулася в Загебському соборі 28 серпня того ж року.

У перші роки керування Крижевацькою єпархією Дрогобецький стикнувся з низкою проблем. Єпархія перебувала в занепаді, до її складу входило 20 парафій, багато церков були занедбані. За час правління єпископа Юлія в єпархії з'явилося 9 нових громад, ще 2 були відновлені. У США, у містах Клівленд і Чикаго, засновано 2 парафії. Протягом 1895—1897 років відремонтував у Крижевцях. Богослужбові книги були завезені з Галичини. Єпископ Юлій сприяв покращенню становища священників, домігся, щоб уряд виплачував їм вищу платню. Поліпшення відбулися й у сфері церковної освіти. Найкращих семінаристів Загребської семінарії відправляли далі навчатися в університетах за межами Хорватії. Перед папою Левом XIII єпископ Юлій клопотав про запровадження богослужінь простонародною мовою у греко-католицьких парафіях південнослов'янських земель. Для українців Хорватії єпископ заснував душпастирські центри у Сремі, Славонії, Подравині та Боснії. 1900 року єпископ заснував інтернат «Julianeum» для дітей бідноти. Ними опікувались запрошені Дрогобецьким із Галичини послушниці Згромадження сестер-служебниць Непорочної Діви Марії, запрошені 1906 року, окрім цього, також для ведення домашнього господарства і провадження кухні в особистій резиденції. З нагоди 300-ліття єпархії 1911 року побудовано Благовіщенську церкву поблизу Стрмаця-Прибицького. 1915 року за сприяння єпископа у Хорватії засновано жіночий монастир василіянок .

1895 року єпископ Юлій розпочав візитацію у Далмації, Жумбераку, Славонії, Сремі, Бачці. Це викликало осуд у православних сербів, які звинувачували єпископа у спробі навернути їх до уніатства. У наступні роки єпископ зазнавав нападок з боку сербів, а в хорватському Саборі на владику Юлія напав депутат від сербів .

У політичній площині єпископ виступав проти політики бана Кароя Куен-Гедерварі та угорського прем'єр-міністра Іштвана Тіси. 1906 року його прийняли до Хорватсько-сербської коаліції, проте вже наступного року виключили.

Сприяв розвитку музики, церковнослов'янського співу. 1902 року видав збірку церковнослов'янських співів «Vienac». У 1893—1919 роках був директором Хорватського музичного інституту.

Очолював Червоний Хрест у Крижевцях.

Єпископ Юлій брав позики для покращення стану сільського господарства і тваринництва у Крижевцях та околицях, а також у власних маєтностях, через що нажив борг понад 120 тисяч форинтів. Через неспроможність погасити борг, суперечності з церковними діячами і політиками 1914 року папа призначив Діонісія (Няраді) апостольським адміністратором Крижевацької єпархії, а 1917 року остаточно позбавив Дрогобецького єпископського сану. У наступні роки Дрогобецький безуспішно намагався повернути в Няраді свій колишній сан.

До своєї смерті Дрогобецький прожив у Стрмаці-Прибицькому як титулярний єпископ . Жив за кошти друзів, значну частину яких вклав у будівництво свого дому і каплиці, а також у пожертви для бідних мешканців Жумберака. Підозрювався у симпатіях до комунізму, через що був допитаний.

Помер у Стрмаці-Прибицькому 11 лютого 1934 року. Похований у крипті кафедрального собору в Крижевцях.

Примітки

Література