Александер Сенько́вський (; 14 вересня 1897, Львів — 6 січня 1964, Ковентрі) — польський військовий льотчик та інженер, капітан-пілот-спостерігач.

Біографія

Раннє життя та Перша світова війна Він народився в сім'ї генерал-майора Юліана Сеньковського та Марії Помяновської. Закінчив Третю державну гімназію у Львові, а потім склав іспит на атестат зрілості у Відні в 1915 році. Через початок Першої світової війни 21 червня 1915 року його призвали на службу до Австро-Угорської армії та призначили до 28-го польового гарматного полку, яким раніше командував його батько. Юнака направили до школи офіцерів запасу для навчання, а після закінчення школи він з 4 березня 1916 року воював на Східному фронті в лавах свого батьківського підрозділу, який був перейменований на 28-й польовий гаубичний полк. Досить швидко, 5 червня 1916 року, Александер потрапив у полон до росіян, під час чого працював механіком в авторемонтній майстерні в Києві. 17 березня 1918 року його звільнили й він повернувся до рідної частини, яку згодом перейменували на 102-й польовий артилерійський полк. Він служив інструктором і отримав звання фенріха.

Служба в Польській армії (1918—1932)

3 листопада 1918 року він добровольцем пішов на службу до відродженої Польської армії та був призначений до 1-ї бойової авіаційної ескадрильї в Кракові. 28 листопада його перевели до 3-ї бойової авіаційної ескадрильї (перейменованої на 7-му бойову авіаційну ескадрилью 21 грудня). Спочатку він служив технічним офіцером, потім у 1919 році пройшов підготовку як спостерігач. Він прагнув пройти підготовку пілота, але через брак спостерігачів йому довелося довго чекати. У травні 1919 року, під час польоту з пілотом Стефаном Стецем, його збили, але пілоту вдалося приземлитися на відповідній місцевості. У червні він отримав похвалу за хоробрість під час атак на ворожі сили на низькій висоті. 30 червня, також під екіпажем Стефана Стеця, він успішно бомбив та обстрілював українські війська в районі Єзерної та Подгайчика.

З початку 1920 року він брав участь у підготовці ескадрильї до бойових дій під час Польсько-радянської війни. 17 лютого, у супроводі майора Седріка Фонтлероя та капітана Меріана Купера, він вирушив до Тернополя дістати накази. Він також брав участь у пошуках відповідного місця посадки для ескадрильї; його літак перекинувся під час посадки на вибоїстому полі поблизу Рівного.

На початку квітня 1920 року його направили до Варшави для навчання на літаках Ansaldo A.1 Balilla. Він швидко повернувся до бойової частини та 10 квітня взяв участь у двох групових атаках на ворожі транспорти, що розвантажувалися на залізничній станції в Цуднові. 15 травня він виявив та обстріляв ворожу артилерійську батарею. Під час цієї атаки було пошкоджено синхронізатор кулемета, а гвинт вилетів, але пілоту вдалося направити пошкоджений літак на аеродром. 27 травня він здійснив одиночну атаку на кавалерійську колону Червоної армії чисельністю приблизно 20 000 вершників, під час якої був легко поранений. Попри поранення, він і далі воював. 28 травня поблизу Білої Церкви він атакував частини 1-ї Кінної армії Семена Будьонного, які загрожували аеродрому 7-ї ескадрильї. Однак 29 травня його визнали непридатним до польотів і призначили до групи, яка організовувала евакуацію техніки ескадрильї до Козятина. Під час битви за Львів він активно брав участь в операціях 7-ї ескадрильї, наприклад, 16 та 17 серпня він здійснив чотири штурмові вильоти проти більшовицької кавалерії.

У 1921 році йому надали відпустку з армії, і він розпочав навчання на факультеті машинобудування Львівської політехніки, але був змушений припинити навчання вже через рік через фінансові труднощі. 17 липня 1922 року він повернувся на дійсну службу в Польській армії та був призначений до Центрального командування авіаційних заводів у Варшаві на посаду технічного офіцера. У 1923 році він закінчив курс технічного нагляду за виробництвом літаків у Франції, а 1 листопада 1924 року його перевели до 2-го авіаційного полку в Кракові та направили навчатися до Вищої авіаційної школи в Парижі. Він закінчив її в 1925 році з другим місцем, повернувся до Польщі та розпочав роботу в Інституті технічних досліджень авіації у Варшаві. У 1926 році його направили назад до Франції на стажування до французьких виробників авіаційних двигунів. У 1928 році він отримав диплом інженера у Вищій школі аеронавтики та машинобудування в Парижі. Його призначили керівником філії приймального центру заводу військового авіаційного постачання. Потім перевели до Комісії з технічного нагляду на польському заводі авіаційних двигунів Skoda Works (PZSkoda) у Варшаві. 31 січня 1928 року його відправили на 12 місяців без виплати заробітної плати. 31 січня 1929 року та 31 січня 1930 року його відсторонили від роботи ще на 12 місяців. У 1928 році він перебував у Сполучених Штатах, де керував ліцензійною закупівлею двигуна Wright Whirlwind J-5 на заводі Wright Aeronautical. Коли повернувся до Польщі, керував запуском ліцензійного виробництва цього двигуна. Через рік фахівця включили до групи спеціалістів, відповідальних за закупівлю двигуна Bristol Jupiter, який використовувався для винищувачів PZL P.7. Він розпочав його виробництво на заводі PZSkoda.

1 лютого 1931 року його відкликали з неактивного стану та одночасно перевели до Заводу військового авіаційного постачання. 31 серпня 1932 року його перевели в резерв та одночасно призначили до 1-го авіаполку.

Пізніше він став керівником Інституту авіаційно-технічних досліджень. Разом з інженером Францішеком Петерсеном спроєктував 4-циліндровий авіаційний двигун PS-II Petersen, який використовувався для живлення літака WK-3.

Інженерна кар'єра в Другій Польській Республіці Після звільнення з армії він повернувся до роботи на заводі Skoda. Там він послідовно обіймав посади керівника складання, керівника майстерні та керівника виробництва. Він керував запуском ліцензійного виробництва двигунів Bristol Mercury (використовувався в літаку PZL P.11) та Pegasus (використовувався в літаку PZL.23 Karaś), а також двигуна PZL G-1620A Mors потужністю 340 к.с., розробленого інженером Станіславом Новкунським (призначеного для літака Lublin R.XIIIF). У 1934 році його підвищили до заступника директора з виробництва. Після того, як держава придбала PZSkoda, він обіймав посаду другого заступника директора з виробництва на заводі двигунів № 1 Державного авіаційного заводу. Під його керівництвом були впроваджені двигуни Bristol для літаків PZL.37 Łoś, PZL.46 Sum та PZL.50 Jastrząb, а також двигун PZL G-1620B Mors-II, розроблений Станіславом Новкунським, призначений для літака RWD-14 Czapla. У 1937 році він впровадив проточну виробничу систему, що сприяло підвищенню ефективності на заводах, які він очолював. Він обіймав посаду заступника директора PZL до початку Другої світової війни.

Друга світова війна та еміграція Після Вересневої кампанії він вирушив до Франції через Румунію, де в березні 1940 року працевлаштувався на заводі двигунів та аксесуарів Société Industrielles Générale de Moteur d'Aviation (S.I.G.M.A.) у Ліоні. У січні 1942 року він прибув до Великої Британії та знайшов роботу у відділі двигунів компанії Bristol Aeroplane Company у Філтоні. У 1942 році він виступив з доповіддю на Авіаційно-технічному конгресі про виробництво авіаційних двигунів. У січні 1944 року він почав працювати на заводі «Рой Федден», де працював керівником відділу проєктування літаків та авіаційних двигунів. У листопаді 1947 року він був працевлаштований на тракторному заводі Harry Ferguson Ltd. у Ковентрі. Там він обіймав посаду головного інженера виробничого відділу, а пізніше — головного інженера заводу. Під його керівництвом був розроблений легкий трактор Ferguson TE20, який вважається одним із найважливіших сільськогосподарських тракторів в історії сільського господарства.

Соціальна та спортивна діяльність У серпні 1923 року він взяв участь у Другій національній кільцевій розв'язці, яку не завершив. Він також захоплювався автомобілем і був членом Польського автомобільного клубу. У клубі він обіймав посади віцепрезидента та генерального секретаря, серед інших посад, а також відповідав за підготовку та керівництво автомобільними ралі. У 1926 році він брав участь у змаганнях Fox Chase. У жовтні 1929 року він був членом журі конкурсу на найкрасивіший автомобіль. У серпні 1930 року він виграв Fox Chase, організований у Подкові-Лесьній. Також у 1930 році він був членом комітету Малої Антанти та Польського польоту.

У 1937 році він брав участь у міжклубному автомобільному турнірі Варшава-Лодзь. Він обіймав посаду віцекоменданта під час 8-го, 9-го та 11-го міжнародних ралі, організованих Польським автомобільним клубом. У 1939 році він приєднався до останньої довоєнної ради Польського автомобільного клубу.

З 1932 року він був членом Асоціації польських авіаційних інженерів (у 1936 році був її президентом), а в 1937 році його було обрано головою Колегіального суду.

Після Другої світової війни він був членом Асоціації польських техніків (STP) у Великій Британії, Інституту інженерів-механіків та Товариства автомобільних інженерів. Він брав активну участь у польських організаціях у Великій Британії.

Сім'я У 1934 році одружився з Яніною Пфайффер (нар. 1909).

Нагороди Virtuti Militari, срібний хрест (№ 2442; 8 квітня 1921) Хрест Хоробрих — нагороджений двічі. Хрест Заслуги срібний (4 березня 1925) — «за заслуги, надані Армії Республіки Польща в галузі розвитку авіації». золотий (11 листопада 1935) — «за заслуги у галузі військової промисловості». Польовий знак пілота (№ 42; 11 листопада 1928) — «за бойові польоти над ворогом під час війни 1918—1920 років». Знак за поранення та контузії з однією зіркою Пам'ятна медаль за війну 1918-1921 Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» Орден Відродження Польщі, лицарський хрест

Примітки

Література