Бейсбольна рукавиця ( або, якщо без пальців, baseball mitt) — це велика рукавиця, яку надягають гравці команди захисту в бейсболі, щоб полегшити ловлю та прийом м'ячів, відбитих або кинутих партнером по команді. Традиційно рукавиці виготовляють зі шкіри, але сьогодні існують й інші варіанти, наприклад, з ПВХ та штучної шкіри.

За домовленістю, тип рукавиці визначається за тим, якою рукою кидає гравець, а не за рукою, на яку вона надягається: рукавиця, що підходить для лівої руки (яку використовує праворукий кидач), називається «праворукою» (right-handed, RH) або рукавицею «під кидок правою» (right-hand throw glove, RHT). І навпаки, ліворука рукавиця (left-handed glove, LH або LHT) надягається на праву руку, дозволяючи гравцеві кидати м'яч лівою.

Форма та розмір бейсбольної рукавиці регулюються офіційними правилами бейсболу. Розділ 3.00 — «Спорядження та форма» (Equipment and Uniforms) визначає габарити та матеріали рукавиць у пунктах від 3.04 до 3.07.

Історія

Ранній бейсбол не застосовував рукавиць. Під час поступового переходу до використання рукавиць гравця, який продовжував грати незахищеними руками, називали barehanded catcher, тобто «гравець, що ловить голими руками» (не обов'язково це стосувалося саме ). Найперша рукавиця не мала перетинки між пальцями і була не надто придатною для ловлі, а використовувалася швидше для того, щоб збити м'яч на землю і потім підняти його.

Одним із перших гравців, який, як вважається, використав бейсбольну рукавицю, став , кетчер команди «», у 1870 році — він вдався до цього через травму лівої руки«Baseball 'Glove Affairs'». Перше підтверджене використання рукавиці зафіксовано за  — і із Сент-Луїса, який у 1875 році одягнув пару рукавиць тілесного кольору. Використання рукавиць приживалося повільно, але поступово все більше гравців почали застосовувати різні їх види.

Багато ранніх бейсбольних рукавиць були простими шкіряними рукавичками з обрізаними кінчиками пальців — імовірно, для того, щоб зберегти той самий контроль, що й гола рука, але з додатковим м'яким захистом. Протягом перших двох десятиліть професійного бейсболу такі рукавиці носили переважно кетчери, які так часто отримували травми рук, що обов'язки кетчера зазвичай чергувалися щодня — у той час для позицій на полі ще не було запасних гравців. Кетчерський мітт — рукавиця, розроблена набагато більшою за розмір кисті, щоб повністю її закривати, — уперше надійшла у продаж у 1890 році.

Пітчер, перший бейсмен та аутфілдер , який спочатку скептично ставився до рукавиць, врешті вплинув на те, що також почали їх використовувати. Пізніше Спалдінг заснував компанію спортивних товарів , яка й досі виготовляє бейсбольні рукавиці та інше спортивне спорядженняBennett, R. (2006, March 31). Glovology TCS Daily. До середини 1890-х років носіння рукавиць у захисті стало звичною справою.

На початку 1900-х років виробники бейсбольних рукавиць почали експериментувати з рукавицями із «суцільною перетинкою» або «кишенею-перетинкою», у яких невеликий шматок шкіри розміром 0,5–1 дюйм з'єднував великий і вказівний пальці. На відміну від сучасної перетинки, тоді її часто виготовляли з єдиного шматка шкіри, повністю з'єднаного з обома пальцями рукавиці. Робити перетинку зі смужок шкіри, що скріплюють обидві сторони, почали з 1920-х років.

Джон Снелл частково пов'язує зменшення кількості помилок на початку 1900-х років саме з цією зміною в дизайні та стверджує, що ця модифікація рукавиці ознаменувала фундаментальну зміну в її сприйнятті, ставши не просто елементом захисного спорядження, а спеціалізованим інструментом для кращої гри в захисті.

У 1920 році , пітчер команди «Сент-Луїс Кардиналс», запропонував розташувати перетинку між вказівним і великим пальцями, щоб утворити кишеню. Цей дизайн незабаром став стандартом для бейсбольних рукавиць. Доак запатентував свій винахід і продав його компанії . Його конструкція стала прототипом сучасних рукавиць і дозволила компанії Rawlings стати найкращим вибором серед професійних гравців.

З моменту своєї появи бейсбольні рукавиці поступово збільшувалися в розмірах. Хоча в бейсболі м'яч завжди ловили двома руками, рукавиці зрештою зросли до розміру, який дозволяв легше ловити м'яч безпосередньо в перетинку, а другою рукою лише притримувати його, щоб він не випав.

Сучасність

Протягом XX століття конструкція та якість бейсбольних рукавиць зазнали значного розвитку. Сьогодні виробництво бейсбольних рукавиць є набагато точнішим і ефективнішим, що значно підвищило їхню практичність і доступність для широкого загалу. Зараз компанія «експериментує з поєднанням шкіри та кевлару (який використовується в бронежилетах) у новій лінійці ультралегких рукавиць». Виробники також розробили нові, нестандартні типи рукавиць для гравців з особливими потребами. Крім того, створюються персоналізовані рукавиці для висококласних гравців, що сприяє їхній більшій впізнаваності на національному телебаченні.

Найякісніші бейсбольні рукавиці зазвичай виготовляють із цупкої шкіри. Таку рукавицю гравцеві доводиться довше «розношувати», зате вона забезпечує щільнішу та індивідуальну посадку на руці. Це суттєва перевага порівняно з дитячими та аматорськими рукавицями, які частіше мають м'які подушечки на долоні та/або регульовані ремінці на липучках. Такі рукавиці не вимагають тривалого розношування (або продаються вже розм'якшеними), але вони менш індивідуальні й виготовляються за принципом «один розмір підходить усім».

Різновиди

Розмір бейсбольних рукавиць вимірюється від кінчика вказівного пальця вниз уздовж внутрішнього боку кишені до основи рукавиці. Розміри зазвичай коливаються від 9 дюймів (23 см, початковий дитячий розмір) до 12,75 дюйма (32,4 см) для дорослих аутфілдерівBaseball Glove Sizing Charts. Кетчерські мітти, на відміну від інших рукавиць, вимірюються за окружністю і зазвичай мають лекала від 32 до 34 дюймів (81–86 см).

Форма та розмір рукавиці визначаються її лекалом. Сучасні рукавиці стали дуже спеціалізованими та відповідають конкретним позиціям на полі:

Кетчерські мітти (catcher's mitts) не мають окремих відділень для пальців (як рукавиці-мітенки). Вони мають додатковий м'який шар та вигнуту форму, схожу на клішню, яка допомагає спрямовувати фастболи прямо в кишеню та слугує гарною мішенню для пітчера. Деякі кетчери використовують мітти з люмінесцентною фарбою по краях, щоб створити ще чіткішу мішень. Крім того, кетчерські мітти бувають з одним або двома шарнірними згинами. Якщо кетчеру потрібно ловити , який летить за непередбачуваною траєкторією, він зазвичай використовує ще більший мітт. Деякі кетчери під час ловлі наклболу навіть експериментували з міттами для першої бази.

Мітти першого бейсмена (first baseman's mitts) також не мають окремих пальців. Вони зазвичай дуже довгі та широкі, що допомагає підбирати або вигрібати невдало кинуті інфілдерами м'ячі. Ці мітти зазвичай мають розмір від 12,5 до 12,75 дюйма (31,8–32,4 см) від зап'ястя до кінчика. Оскільки перші бейсмени часто бувають шульгами, такі мітти легко знайти й для правої руки. вважається першим, хто почав використовувати рукавицю такого стилю на полі«Hank Greenberg» by Ralph Berger, The Baseball Biography Project . Бейсменський мітт використовували і деякі кетчери, наприклад , для ловлі наклболів, хоча це має свій недолік: оскільки першим бейсменам рідко доводиться робити швидкий кидок на іншу базу, їхні мітти глибші, через що з них важче швидко дістати м'яч, намагаючись вибити , який .

Рукавиці інфілдерів (infielders' gloves) менші та мають неглибокі кишені, щоб гравець міг легко витягнути м'яч для швидкого кидка на базу. Перетинка часто робиться відкритою, щоб земля легко просипалася крізь неї, і гравці не підбирали з поля разом із м'ячем жменю бруду. Рукавиці інфілдерів зазвичай мають розмір від 11 до 12 дюймів (28–30,5 см).

Рукавиці пітчерів (pitchers' gloves) зазвичай мають закриту, непрозору перетинку, що дозволяє пітчеру сховати від беттера свій хват м'яча (який частково визначає траєкторію польоту). Спеціалізовані рукавиці для пітчерів мають розмір від 11,75 до 12 дюймів (29,8–30,5 см). Пітчери також використовують рукавиці інфілдерів із складним переплетенням. Пітчери-амбідекстри (амбіпітчери) використовують рукавиці з шістьма пальцями (див. нижче).

Рукавиці аутфілдерів (outfielder's gloves) зазвичай досить довгі з глибокими кишенями, що допомагає ловити флай-боли (м'ячі, відбиті високо у повітря) на бігу або в падінні, а також позбавляє необхідності низько нахилятися за граунд-болом (м'яч, що котиться по землі). Ці рукавиці зазвичай мають розмір від 12 до 12,75 дюйма (30,5–32,4 см) від зап'ястя до кінчика.

Рукавиці для кидка лівою рукою (left-hand throw gloves) — це будь-які з вищезазначених рукавиць, але розроблені для надягання на праву руку (для ліворуких гравців). Шульги в бейсболі найчастіше є пітчерами, першими бейсменами або аутфілдерами, тоді як ліворукі кетчери або трапляються вкрай рідко.

Рукавиці для обох рук (switch-thrower's gloves) мають другий отвір для великого пальця на протилежному боці, що дозволяє носити їх на будь-якій руці. У Головній лізі бейсболу таку рукавицю використовував лише пітчер-амбідекстр .

Слайдингові мітти (sliding mitts) з'явилися у 2010-х роках як еволюція напульсників для захисту рук і кистей ранерів під час  — падіння з ковзанням по землі на базу.

Примітки