Султан Байзет-Гірей Шаханович (також Гірей Султан-Баязет; не раніше 1880 — не раніше 1918) — офіцер Російської імператорської армії, прапорщик кавалерії. Повний кавалер Георгіївського хреста, володар Георгіївської зброї. Учасник Першої світової війни у складі Черкеського кінного полку Кавказької туземної кінної дивізії («Дикої дивізії»).

Біографія

Походження та ранні роки Походив із вищого адигейського (черкеського) дворянства — черкеських Султанів, які були відгалуженням кримської династії Ґераїв, що осіли на Північному Кавказі після розпаду Кримського ханства. Народився в аулі Уляп Майкопського відділу Кубанської області.

Батько — прапорщик Султан Шахан (Шан) Гірей, ветеран Кавказької війни. Рідний молодший брат видатного черкеського військово-політичного діяча, майбутнього генерал-майора Білого руху Султана Клич-Гірея. Здобув традиційне для черкеської аристократії виховання, орієнтоване на військову службу та майстерне володіння конем і зброєю.

Перша світова війна З початком Першої світової війни в серпні 1914 року добровільно вступив до створюваного з кавказців-мусульман Черкеського кінного полку, який увійшов до складу 3-ї бригади Кавказької туземної кінної дивізії (відомої як «Дика дивізія»). Служив вершником у 2-й сотні полку.

У складі дивізії брав участь у бойових діях на Південно-Західному фронті, зокрема на території Галичини, Буковини та Карпат.

29 травня 1915 року в бою біля містечка Заліщики (нині Тернопільська область, Україна) виконував обов'язки ординарця командира 2-ї сотні. Попри «убивчий огонь противника», доставляв накази командира до ланцюгів та до суміжних підрозділів. Отримавши важку контузію правого стегна від розриву шрапнелі, приховав поранення від побратимів, залишився в строю до кінця бою та підбадьорював вершників словом. За цей подвиг був відзначений Георгіївським хрестом.

Брав участь у Брусиловському прориві 1916 року, наступі російської армії в Карпатах та грудневих боях 1916 року в Румунії. За відзнаку в цих боях наприкінці 1916 року був підвищений у перше офіцерське звання — прапорщик.

15 вересня 1916 року став повним Георгіївським кавалером, здобувши послідовно Георгіївські хрести 4-го ступеня, 3-го ступеня (№ 44643), 2-го ступеня та 1-го ступеня (№ 11734). 23 січня 1917 року за бойові заслуги був нагороджений орденом Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами та бантом.

Особливо відзначився під час літнього наступу 1917 року. 26 червня 1917 року під Калушем біля залізничної станції Цієнжув (нині село Тяжів Івано-Франківської області) Байзет-Гірей був направлений із взводом із 17 осіб для прикриття лівого флангу 2-ї сотні. Не чекаючи дій противника, він з власної ініціативи раптово атакував передові німецькі ланцюги, прорвав їх і вийшов у ворожий тил, що забезпечило загальний успіх атаки всієї сотні. Втрати його взводу склали 2 особи вбитими та 7 пораненими. За цей подвиг наказом по 8-й армії від 2 вересня 1917 року № 2855 нагороджений Георгіївською зброєю.

Події 1917—1918 років та загибель Восени 1917 року разом із Черкеським полком повернувся на Північний Кавказ. У період політичної кризи та початку Громадянської війни підтримував уряд Кубанської ради та брав участь у формуванні національних черкеських частин для захисту від більшовиків разом із братом Султаном Клич-Гіреєм.

Точні обставини та дата смерті нез'ясовані: за відомостями дослідників, загинув не раніше 1918 року під час перших збройних зіткнень із червоноармійськими загонами на Кубані або став жертвою першої хвилі червоного терору в регіоні.

Нагороди Георгіївський хрест 4-го ступеня Георгіївський хрест 3-го ступеня (№ 44643) Георгіївський хрест 2-го ступеня Георгіївський хрест 1-го ступеня (№ 11734) — *став повним кавалером 15 вересня 1916 року*. Орден Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами та бантом (23.01.1917) Георгіївська зброя (наказ по 8-й армії від 02.09.1917 № 2855)

Примітки

Література